Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 03:16

85 років від народження поета Мирослава Кушніра.


Київ, 30 березня 2007 року (RadioSvoboda.Ua) – Цього дня 85 років тому народився поет і повстанець Мирослав Кушнір. В одному зі своїх віршів він описав народження Сина Божого в хаті над Дніпром і поклоніння Йому трьох князів – з Києва, з-над Дону та з Галича.

Мирослав Кушнір народився 30 березня 1922 року у селі Божикові неподалік містечка Бережани на Тернопільщині. Під час навчання у Бережанській гімназії він почав співпрацювати з молодіжною секцією Організації Українських Націоналістів. Закінчивши 1940 року гімназію, Мирослав поступив до Львівської політехніки, провчився там 2 курси, однак навчання не завершив. Дев’ятнадцятирічним студентом він почав писати прозу та вірші.

«Підходить мій двадцятий квітень, підійде і полине. Моє життя із семи літер: Вкраїна.

Підходить мій двадцятий квітень. Весно моя порання! Моє життя із семи літер: Кохання».


У лютому 1943 року Мирослав Кушнір був направлений керівництвом ОУН до містечка Синяви неподалік Ярослава (нині це східне прикордоння Польщі). Він влаштувався на роботу у місцевому земельному відділі і водночас під псевдонімом «Лунь» працював в українському підпіллі, писав статті, редагував листівки та газети.

Восени 1944 року криївка на околиці села Дібчого неподалік Синяви, в якій переховувалися Кушнір та ще двоє повстанців, була оточена підрозділом радянської держбезпеки. Щоб не потрапити у полон, двадцятидворічний поет підірвав себе гранатою. Згодом усі його близькі родичі були ув’язнені.

«Ми – сівачі, і ми кинем зерно посівне в поорану землю. Ми сповнимо свій обов’язок, хоча б тим зерном мали бути наші власні кістки. Нам байдуже, хто збиратиме жнива – ми чи нащадки наші».

Мирослав Кушнір залишив по собі свій щоденник та 4 зошити з віршами під назвами «Невкоєне серце», «Стрічі», «Синє місто», «Ясенові брості». Вони були збережені його коханою і видані окремою книгою через півстоліття після загибелі поета.

«Україна моя – не вода, що хлюпоче в ручаю, не притишений спів солов’я. Бандурист, що в байраці похідної грає, – Його спів – це Вкраїна моя».
XS
SM
MD
LG