Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 04:06

Час «поглянути вгору»


Інна Набока Київ, 2 квітня, 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Зразком сучасної людини вважається особистість прагматична і позбавлена зайвих сентиментів. І хоч нині прийнято бути віруючими, зазвичай ми не надто обтяжуємо себе роздумами про вічні цінності. Проте, можливо, саме зосередженість на суто матеріальних речах є однією з причин багатьох наших проблем.

Мабуть, найтиповіша скарга в наш динамічний час звучить так: «У мене стільки справ, я такий зайнятий, що нема коли глянути вгору». І ми справді «не дивимося вгору». Одні постійно оглядаються назад, у минуле, інші поспішають зазирнути у завтра, а більшість переймається лише тим, що відбувається тут і зараз. І хоч 70% наших співгромадян вважають себе віруючими, часу, аби замислюватися над «горішнім» нам завжди бракує.

Наведення ладу в душі

Та є у році дні, коли варто відкинути всі справи, забути проблеми і політичні пристрасті, якими б важливими вони не здавалися, зупинитися і справді глянути вгору. Для християн, а це переважна більшість українців, таким часом є Страсний тиждень перед святом Великодня. У народі його ще називають Чистим, і не лише тому, що в ці дні прийнято прибирати оселю. Не менш важливим є наведення ладу в душі. І сучасна людина потребує такого внутрішнього «прибирання» анітрохи не менше, ніж наші предки.

Адже в кожному з нас живе потреба, яку одні називають духовною, а інші – психологічною: поглянути у власну душу, прислухатися до свого сумління, замислитися над вічними питаннями про життя і смерть, добро і зло. І ця потреба не залежить ні від віровизнання, ні від соціального статусу людини. От лишень усвідомлюємо ми її далеко не завжди.

Необхідність «пауз» у буденній круговерті

Часи міняються, і ми міняємося разом з ними, казали мудрі латиняни. Наші предки жили за церковним календарем, тож у певному сенсі їм було простіше, все їхнє життя було підпорядковане канону. Ми ж живемо наче в цеху з безперервним циклом виробництва і ні на мить не можемо зупинитися, припинити виробляти, торгувати, боротися чи інформувати. Та, може, це нам лише здається? Може, ми надто зосереджені на своїй бурхливій діяльності, речах дрібних і скороминущих і не помічаємо за усім цим чогось більш суттєвого? Може варто хоч іноді зупинятися і «дивитися вгору»? Тим більше, що на необхідності таких «пауз» у буденній круговерті наголошують і душпастирі, і психологи. Звичайно, чимало речей не залежать від нас особисто. Та навіть якщо неможливо змінити зовнішні обставини, переконана, кожен з нас здатен змінити, вдосконалити своє внутрішнє життя.

Звичайно, будемо реалістами. Сучасний світ диктує людині свої темпоритми. Наше непросте сьогодення, напружена політична ситуація в країні не надто сприяють сентиментальному спогляданню небес. Та все ж, гадаю, якби кожен з нас, від політичних лідерів до пересічних громадян, дивився не лише собі під ноги, а й частіше піднімав очі вгору, багато наших проблем вирішити було б значно легше.
XS
SM
MD
LG