«Дивний і невгадний у своїх долях Бог, милосердний і довготерпеливий, як завжди від початку видимого всього світу, вивищує на праведнім мірилі свого правосуддя одні держави, а інші за гріхи та беззаконня смиряє».
За умовами угоди, гетьман зобов’язався домогатися підтримки шведського короля Карла ХІІ та Кримського ханства у справі визволення України з-під російської влади. Всі важливі політичні питання гетьман мав вирішувати спільно з генеральною та полковою старшиною, радниками від полків і послами від Запорозької Січі на Генеральній Раді, яка збиралася у гетьманській резиденції на Різдво, Великдень і Покрову. Учасники угоди зобов’язалися взаємно шанувати один одного і діяти без заздрості та ворожнечі.
Підписавши угоду, гетьман Орлик присягнув на Євангелії бути оборонцем прав і вольностей Війська Запорозького та ґарантом дотримання самої «Конституції»:
«Я, Пилип Орлик, новообраний Запорозького Війська гетьман, присягаю Богові, славленому в святій Трійці, на тому, що, будучи обраним, оголошеним і виведеним на знаменитий уряд гетьманський вільними голосами, ці договори і постанови незмінно виконувати».