Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 00:05

Боже і кесареве. Ієрархи і релігійні лідери про політичну ситуацію в країні - посередництво чи втручання?


           Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на Ваш комп''ютер для подальшого прослуховування, слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку "завантажити" та вибрати "Save Target As..." або "Зберегти Об''єкт Як..." та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.

Ведучі: Кирило Булкін, Юлія Жмакіна
Гості Свободи: Юрій Решетников - член ради директорів Української асоціації релігійної свободи; Миросалав Маринович - Правозахисник, публіцист, релігієзнавець, член-засновник Української Гельсінкської групи, віце-президент Українського католицького університету (телефоном).

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

Юлія Жмакіна: Вчора керівники і представники 6 християнських церков Всеукраїнської Ради Церков та релігійних організацій однозначно підтримали у своїй заяві позицію Президента Віктора Ющенка щодо розпуску Верховної Ради і позачергових виборів.

Парламент сьогодні не забарився з реакцією і звернувся до Папи Римського із закликом виключити втручання українських католицьких ієрархів у політику. Було також окреме звернення щодо ситуації в Україні предстоятеля УПЦ МП Сабодана.

Отже, чи повинна Церква давати оцінку політичним подіям? Де межа, яку Церква, даючи суспільний орієнтир, не може перейти? Кирило Булкін: Про це говоритимемо у “Вечірній Свободі”. Її тема: Боже і кесареве. Ієрархи і релігійні лідери про політичну ситуацію в країні - посередництво чи втручання?

Юлія Жмакіна: Гості програми: Юрій Решетников - член ради директорів Української асоціації релігійної свободи.

Мирослав Маринович - правозахисник, публіцист, релігієзнавець, член-засновник Української Гельсінкської групи, віце-президент Українського католицького університету.

Цитата із вчорашнього звернення до українського народу керівників церков і релігійних організацій. Вони говорять про перевибори: віримо, що політичні сили, відновивши через вибори довіру до себе, очистяться від підозр у нехтуванні волею виборців.

Відтак вони зможуть з повним правом претендувати на високе звання народних обранців, а політична криза знайде своє розв’язання. Тож посередництво чи втручання? На що схожа ця заява?

Юрій Решетников: Я не став би це розглядати як втручання в політичні справи. Радше керівники церков, які підписали це звернення, висловили свою позицію щодо тієї суспільно-політичної ситуації, яка склалася на сьогодні, висловили в той спосіб, який вони вважали за доцільне.

Вони жодним чином не порушили українське законодавство, яке забороняє церквам і релігійним організаціям безпосередньо втручатися в політичне процеси.

Як відомо, стала відомою 5 стаття Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”, особливо в контексті подій 2004-2006 років. Вона говорить про те, що релігійні організації не висувають кандидатів, не фінансують, не агітують виборчу кампанію.

Юлія Жмакіна: Пане Юрію, але перевибори – це ідея опозиції, це точка зору Президента. Отож, в цій заяві є визначення з позицією?

Юрій Решетников: Так. Керівники церков зайняли певну позицію, і на вчорашній прес-конференції Патріарх Філарет досить чітко зазначив, що вони підтримують Президента.

Відповідь на питання, чому вони зайняли таку позицію, варто шукати в площині того, що на сьогодні рейтинг Президента чи рівень довіри принаймні в середовищі церков, які підписали це звернення, набагато вищий рівня Верховної Ради.

На жаль, Верховна Рада нинішнього скликання нічого за цей рік роботи не зробила нічого заради того, щоб навернути прихильність церков на свою користь,

Кирило Булкін: Пане Маринович, ось пан Решетников сказав, що тут немає порушення Конституції і законів України.

Як щодо моральних приписів і настанов церков? Чи згоджуються з ними звернення ієрархів, які стають, фактично, на бік однієї зі сторін політичного конфлікту?

Мирослав Маринович: Щоб відповісти правильно, я б запропонував розділити два моменти. Перше – саме звернення, друге – вислів Патріарха Філарета, який він використав у своєму інтерв’ю. Це різні речі.

У звернення іде мова про те, що народ є головним носієм влади. І обов’язок церкви, навіть не право, а обов’язок церкви – постійно нагадувати політиками про те, що не вони є головним джерелом влади в Україні.

Той факт, що це нагадування збіглося з волею Президента, може в цьому контексті підсилити позицію глави держави, але не позбавляє права церкви нагадувати про це.

Тому я абсолютно підтримую це звернення, вважаю його абсолютно справедливим. Воно лежить в рамках і державного закону, і морального.

Юлія Жмакіна: Пане Маринович, півкраїни не підтримує точку зору щодо перевиборів. Як тоді бути? Адже політикам своє, а духовним лідерам своє. Як бути з цим питанням? Виходить, що це партійна визначеність, однобічність?

Мирослав Маринович: Більше половини нашої держави не дотримується Закону Божого, про який говорить Церква. Але це не позбавляє права Церкви не говорити про нього.

Так само і в цьому питанні: Церква зобов’язана ставити питання так, як вони повинні звучати відповідно до Закону Божого.

Мені дуже сумно, що політики обійшли цілковитим мовчанням звернення Блаженного Любомира Гузара ще 2006 року, коли нарешті коаліцію було обрано. Там сказані були чудові слова про те, яких моральних принципів повинні дотримуватися політики, щоб їхнє обрання було тривалим.

На жаль, політики тоді не дослухалися цього. І тепер маємо ту ситуацію, яка вимагає підтвердження повноважень.

Кирило Булкін: Пане Маринович, чому політики тоді не дослухалися, і навпаки, сьогодні така гостра реакція на це звернення?

Мирослав Маринович: На жаль, політики керуються не принципами моралі, а інтересами. І коли були цього разу зачеплені їхні безпосередні інтереси, вони відразу відреагували гостро.

Але вони не реагували гостро, вони не співвідносили свої дії з законом моральним тоді, коли добившись мандату від народу, озвучуючи одну позицію, одні принципи, вони над угоду своїм особистим інтересам міняли ці принципи і вважали це абсолютно допустимим.

Кирило Булкін: Ще одна думка щодо межі, яка відділяє моральні настанови вірним щодо участі в суспільному житті від втручання у політику, це думка священика УПЦ МП Петра Зуєва.

Петро Зуєв: Історія свідчить про те, що сьогодні одна партія при владі, завтра - інша, всі партії роблять політичні помилки, і Церква не має в цьому колообігу брати участь.

В неї своя відповідальність, вона акцентує увагу на моральній стороні проблеми. З моєї точки зору, ідеальним варіантом є повна аполітичність церковних структур.

Кирило Булкін: Щодо нинішньої політичної ситуації, то отець Петро вважає, що церкви не переступили в цьому зверненні цю межу.

Петро Зуєв: Якщо проаналізувати документи і заяви, оприлюднені на сьогодні різними церковними структурами, можна зробити перший висновок, що прямого втручання церковних структур не було в політичне життя.

Були заяви, які можна назвати опосередкованою підтримкою тої або іншої позиції, тобто позиції Президента, парламенту чи Кабміну, а ніяких прямих агітаційних дій не було. І є сподівання, що може цього і не буде.

Щодо межі, то, звичайно, в такому нестабільному суспільстві дуже важко провести, тому що дійсно країна перебуває в небезпеці. Інша річ, що церква, підтримуючи ту чи іншу силу, вона не має поглиблювати водорозділ між сходом та заходом.

Юлія Жмакіна: Чи впливає належність в Україні до тієї чи іншої церкви на політичний вибір? Скажімо, що однозначно вірні греко-католицької церкви є прихильниками певних політичних сил, приміром, націоналістичного спрямування. Чи є така тісна залежність?

Юрій Решетников: Це питання не є простим, з огляду на те, що кількість вірних у різних церквах, локальність поширення тих чи інших церков в Україні різна.

Тому, якщо вважати, що переважна більшість вірних греко-католицької церкви проживають у західному регіоні України, то відповідно їм властиві певні світоглядні цінності.

Якщо взяти вірних УПЦ КП, то, зрозуміло, на їхні політичні погляди впливає і боротьба цієї церкви за власне визнання у світовому православ’ї.

Щодо УПЦ чи протестантських церков, вірні яких є на заході і на сході, то навіть позиція, яку висловлює керівництво тієї чи іншої церкви, воно не повністю впливає на особисті політичні переконання вірних, які живуть або на сході України, або на заході.

Юлія Жмакіна: Пане Юрію, так-от зреагували бурхливо народні депутати на заяву ієрархів. Це свідчить про те, що вони впевнені в тому, що відбувається такий вплив священиків на своїх вірних? Якщо так, то яким чином?

Мене завжди це цікавило. Адже, наприклад, інструкція української греко-католицької церкви жорстко забороняла священикам агітувати.

Юрій Решетников: Так. Якщо ми говоримо про сьогоднішню реакцію депутатів, то це швидше показник того самого рудименту мислення минулого.

Абсолютно не випадково те, що гостра реакція була саме у представників Соціалістичної партії, до якої потім приєдналися комуністи і регіонали. Це показник того, що хоча суспільство вже змінилося, але люди мислять абсолютно радянськими категоріями.

Я маю на увазі те, що за радянських часів церква дійсно була примусово витіснена на маргінес суспільства. І власне не тільки церкві не дозволяли давати оцінку того, що відбувається в державі, а будь-якій людині це забороняли.

Була єдина правильна лінія керівної партії. І у людей це залишилося. На жаль, у тих, хто сьогодні є народними депутатами. Саме тому була така гостра реакція, вони просто не очікували, що церква, яка, на їхній погляд, перебуває взагалі невідомо де.

Юлія Жмакіна: Очевидно, Папа Римський здивується, коли отримає таке звернення.

Юрій Решетников: Це абсолютно дивне звернення. І вибачте, це нагадує, коли двоє хлопчиків сваряться і один другому каже про те, що зараз я розкажу своєму тату, і він тобі щось скаже.

Кирило Булкін: Пане Маринович, коли в Україні може настати європейський баланс між політиками і церковними діячами? Що треба зробити, щоб розуміння у політиків ролі церкви було європейське?

Мирослав Маринович: Ми проходимо велику школу. З одного боку, звичайно, я переживаю через сьогоднішню ситуацію. Якщо не буде стороннього зовнішнього брутального впливу, Україна дасть собі раду, і ми повернемо наші нинішні слабості у наші сильні сторони.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

Матеріали до теми:

• ФОТОРЕПОРТАЖ, 6.04.2007: Українські кольори в об''єктиві «Свободи»

• Юлія Тимошенко — найгеніальніший політик, а Президент підписав собі політичний вирок — інтерв’ю з депутатом Олександром Ковтуненком • «Трагіфарс» в Україні. Ющенко – я не буду Єльциним. (Огляд світової преси) • Розпуск парламенту України є правильним рішенням, але «помаранчеві» допустили багато помилок раніше – словацький дослідник

• Боже і кесареве. Ієрархи і релігійні лідери про політичну ситуацію в країні - посередництво чи втручання? • Коаліціянти виключили позафракційників • П’ятий день розпущених • Кризова географія: якими будуть наслідки реакції місцевих Рад на Указ Президента про розпуск парламенту? • “Берег лівий - берег правий” - чи можуть непорозуміння серед політиків відбитись на стосунках простих українців? • Перевибори. Чи на краще? • Дніпропетровськ: Президента засудили, Президента підтримали

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG