Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 08:21

Як Великдень на Поліссі святкували і святкують


Валентина Одарченко Рівне, 6 квітня 2007 (RadioSvoboda.Ua) — З давніх-давен поліський Великдень відзначався просто і велично. До свята готувалися заздалегідь, створюючи в дворі та оселі урочисту й водночас містичну атмосферу. Про Великдень її дитинства і нинішні дослідження етноспадщини розповідає керівник фольклорно-етнографічного ансамблю Рівненського державного гуманітарного університету «Джерело», уродженка Чуднівського району Житомирщини Раїса Цапун.

Великдень на Поліссі
Ми все ходили й заглядали, які ті паски були гарні. У нас удома їх пекли в каструлях, якихось великих посудинах, мама прикрашала зверху паску тістом. Обов’язково були паски, де був хрест зображений, квіти. Дуже приємний запах розтікався по кімнаті, коли вони стояли духмяні, пахнющі. Ми все до них заглядали, але ж скуштувати можна було тільки, коли прийшли з церкви і посвятили…

Перед Великоднем збирається вся родина, але мама пече паски. Щоб випекти, потрібно бути доброю господинею, майстринею. Наші паски були не дуже складні й дорогі: жовтків вісім-десять, але багато цукру. Наша поліська паска найкраща в усій Україні, і вона дуже смачна — нам наша паска найкраща. Два кілограми борошна, вісім жовтків, вісімсот грамів цукру — все це тісто замішується, викладається в формочки, випікається, часом мама може додати ваніль, родзинки. А раніше цього не додавали — проста була.

Паску треба пекти тільки в доброму настрої — не дай Бог сваритися в цей день. А ще не допускали, щоб у хату заходила чужа людина. Батько замітав подвір’я, вичищав у хліві, а мама казала: ти ж дивися, щоб до нас ніхто не йшов у хату, бо може наврочити…

Як випікалося тісто, то й ми в хату не заходили, а якщо вже сиділи в хаті, то не дозволялося дверима грюкати, щоб не було ніяких протягів. Моя мама справді така доброзичлива, Тому щороку дуже смачні паски виходили…

Великодні звичаї


Що клали у Великодній кошик? У першу чергу паску, яйця. Існувала думка, що треба їх тринадцять — у пам’ять про дванадцять апостолів та Ісуса Христа, але клали, скільки є — хто п’ять, хто сім; дехто без шкаралупок. І в нас крашанки були з цибулі — насиченого, червоного кольору. Ніякі фарби не впливали на смак яйця, і вони була найсмачніші.

А коли у 1990-х з’явилась література про писанки, ми з сестрою спробували виготовляти. Я захопилася, зробила писачок, розповіла сестрі, і ми виготовляли червоно-білі, традиційні для Полісся.

Дівчині, яка хоче в цьому році вийти заміж, потрібно було скуштувати 12 пасок, і хлопцеві також… Взагалі, коли люди жили бідніше, — батько розповідав, — вони дуже чекали Великодня, бо дуже чекали пасок і яєць.

Батько розповідав, що, цокаючись один із одним, вони приносили дуже багато так званих «биток» — битих яєць, цілі пазухи… А ще був звичай ділитися з кимось свяченим — мама завжди заносила паски і яйця біднішим родинам.

На Волині, Поліссі є багато великодніх пісень. Наприклад, оця написана з уст нашої народної майстрині з Дубровицького району Уляни Кот:

Розвивайтеса, садочки, Да збирайтеса, дівочки, Да беріте по хусточці, Да ще й паски по лусочці, Ще й яєчка червоненькі, Бо прийшов до нас Великдень, Радуйтеса, всі людіє!

Матеріали до теми:

• Щоб Великодній стіл був святковим • Луганська писанкарка відродила втрачену техніку розпису • «Путін підтримує тих православних, яких виростила кремлівська номенклатура за останні 60 років» • Один із польських майстрів писанкарства мешкає неподалік українсько-польського кордону • Майстер-клас із писанкарства • Спільний Великдень для католиків і православних в Італії • СТРАСНИЙ ТИЖДЕНЬ
XS
SM
MD
LG