167 років від виходу в світ першого видання «Кобзаря» Тараса Шевченка

На початку березня 1840 року молодий поет Євген Гребінка подав на розгляд своєму знайомому, цензору Петербурзького цензурного комітету Корсакову рукопис збірки віршів. Вона називалася «Кобзар, малоросійські пісні та вірші», а її автором був приятель Гребінки, двадцятишестирічний студент Академії мистецтв Тарас Шевченко. За кілька днів Корсаков, зробивши у рукописі купюри, повернув його разом з дозволом на видання.

У середині квітня «Кобзар» був надрукований у друкарні Фішера коштом полтавського землевласника, Шевченкового знайомого Петра Мартоса. Фронтиспіс книги із зображенням кобзаря з хлопчиком-поводирем та собакою намалював художник Василь Штеренберґ, якому поет присвятив один з віршів «Кобзаря» під назвою «Іван Підкова»:

«Було колись – в Україні Ревіли гармати; Було колись – запорожці Вміли панувати. Панували, добували І славу, і волю; Минулося – осталися Могили на полі».

«Кобзар» був книгою невеликого формату обсягом 106 сторінок. Уже у друкарні в деяких його примірниках були нелегально відновлені вилучені цензором рядки, відтак ці книги складалися зі ста шістнадцяти сторінок. Перше видання «Кобзаря» містило тільки 8 поетичних творів: «Думи мої, думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Думка», «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч», «Тополя».

«По діброві вітер виє, Гуляє по полю, Край дороги гне тополю До самого долу».

Друге видання «Кобзаря» вийшло 1844 року, третє – 1860 року. Кожне з них поет доповнював новими творами, і «Кобзар» став головною книгою Тараса Шевченка.