Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 13:42

Ранковий гість – професор історії Віктор Горобець


Віталій Пономарьов Київ, 11 березня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Чи була українська людина доби Хмельниччини вільнішою і більш захищеною від сваволі, ніж ми сьогодні? Чи варто нам очікувати нині на появу політичних лідерів рівня Богдана Хмельницького, Івана Виговського чи Івана Мазепи? Про це – в розмові з професором історії Віктором Горобцем.

Віктор Горобець
Р.С.: Пане Вікторе, а яке Ваше загальне враження від вивчення української історії?

В.Г.: Дуже позитивне і приємне, я сказав би. Якби були якісь інші враження, очевидно, зараз можна було б знайти якесь інше заняття, де прикласти свої зусилля і потратити свій час. Історія – дуже цікава річ, і коли ти починаєш дуже глибоко досліджувати ті чи інші аспекти, то вона може здатися ще більш цікавою, ніж коли читаєш, як на мене, не зовсім цікаві підручники. Тобто, чим глибше занурюєшся, тим цікавіше.

Р.С.: З оцієї глибини Вашого занурення в українську історію – чи можете Ви порівняти пересічну українську людину, ну, наприклад, доби Хмельниччини і сьогоднішню людину? Чи стала ця людина вільнішою?

В.Г.: Коли ми говоримо про ХVII століття, то ми повинні пам’ятати, що пересічна людина для ХVII століття – вона є людиною невідомою здебільшого. Для ХVI-го, для ХVII століття відомості, на жаль, збереглися лише про людей, які випадали, які чимось виділялися. Можемо порівнювати тих же вождів, тих же лідерів ХVII століття і лідерів ХХ-го чи ХХІ століття.

Р.С.: Ви згодні з оцінкою Шевченковою козацької старшини – «раби, підніжки, грязь Москви»?

В.Г.: Очевидно, нам треба пам’ятати, коли Шевченко писав оці свої слова, які в нього були, так би мовити, загальні враження від прикінцевої діяльності цієї старшини. Кожна епоха має свою таку характеристику, і якби мене запитали, що можна сказати про ту епоху, яка називається ранньомодерна доба, то для мене такою абсолютно лапідарною характеристикою це, власне, є поняття вольності. Бо як для шляхти «шляхетські вольності», так і для козацтва «козацькі вольності» – це було те головне, заради чого вони боролися, заради чого вони жили. Це дуже симпатична, як для мене, доба. Людина боролася за свій життєвий простір, який би вона могла облаштовувати, щоб ніхто не смів посягати на її права. Можливо, права, якщо ми говоримо про козацтво, дещо такі міфічні права, які колись начебто існували, але, власне, то був образ, то була така золота доба, і оця золота доба, власне, визначала спосіб життя козацтва: трошки такий далеко не завжди статечний, можливо, дещо з елементами анархії, але, власне, такий симпатичний, бо ідея, до якої вони прагнули, симпатична. Це була ідея вольності, незалежності особистості.

Р.С.: Пане професоре, та людина доби Хмельниччини – чи була вона більш захищеною від сваволі, ніж сьогоднішня людина?

В.Г.: Хмельниччина почалася як спосіб захисту від сваволі. І тому, очевидно, якщо була потреба в захисті, то була і сваволя. Але інший момент, що були і інші, цілком відмінні від теперішніх, механізми захисту цієї особистості, механізми захисту нею свого майна, механізми захисту свого правового якогось статусу. І я не сказав би, що вона була тоді більш захищеною, але вона була більш організованою для цього захисту.

Р.С.: Чи можлива сьогодні поява політичного лідера рівня Хмельницького, Мазепи, Виговського?

В.Г.: Все можливе. Власне, якщо говорити про ту добу, яка ввійшла в польську історіографію як «доба золотого спокою» (1630–1640-і роки), коли, здавалося, все дрімає – і тут раптово такий вибух, і цей вибух дає не лише одного Хмельницького, не лише, там, Виговського, Нечая там, Богуна, але просто з’являються нізвідки десятки, сотні людей, які потім упродовж десятка років не сходять зі шпальт, з повідомлень європейських дипломатів, європейських спостерігачів. Тобто, якщо буде активна доба, доба, де буде суспільство в такому русі, то неминуче ці лідери з’являться. Доба породжує героїв. Очевидно, є і зворотній процес – герої стимулюють породження такої доби.
XS
SM
MD
LG