Доступність посилання

logo-print
06 грудня 2016, Київ 04:59

«Ми зацікавлені в тому, щоб Україна була на нашому боці» – євродепутат Ганнес Свобода


Кирило Булкін Київ, 12 квітня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Депутат Європейського парламенту Ганнес Свобода вважає, що Україна є не лише потенційним майбутнім членом Європейського Союзу, але й надзвичайно важливим партнером уже зараз. Тому він ініціював створення структури, яка б стала своєрідним мостом між звичайними двосторонніми стосунками ЄС—Україна та майбутнім членством. Цю структуру він пов’язує з Чорноморським регіоном. Про це та інше європарламентар розповів в інтерв’ю Радіо Свобода.

Ганнес Свобода
Р.С.: Які механізми можуть запропонувати європейські організації для того, щоб національна самосвідомість громадян країн ЄС була поєднана із загальноєвропейським мисленням?

Г.С.: Євросоюз починався з політики. Політики в тому сенсі, що ми (чи наші попередники) хотіли подолати протистояння між Францією та Німеччиною, а також іншими країнами. Засобом зробити це була економіка, побудова спільного ринку. Найпершим було співтовариство вугілля та сталі, оскільки це основні елементи для зброї, і ми хотіли контролювати це виробництво. Гадаю, що зараз ми на третій стадії, хоча не маємо забувати перші дві. На цій стадії важливішою стає культура. Це означає повагу до прав людини, до історії, до різноманітності. Ми приносимо цю різноманітність до єдності спільного товариства. Це є ключові елементи, і багато європейців відчувають, що у цьому напрямку робиться поки недостатньо.

Р.С.: Часто говорять про небезпеку націоналізму. А як на Вашу думку, чи існує для європейських народів протилежна небезпека – у процесі боротьби з націоналізмом захопитися виключно ліберальними цінностями і втратити національні ідентичності?

Г.С.: Так, я гадаю, така небезпека існує. Бо якщо ви орієнтуєтесь виключно на ринок, розглядаєте його як самоціль, а не як засіб досягнення більшої економічної ефективності, у такому разі ви забуваєте про солідарність і повагу до національних чи навіть регіональних ідентичностей та особливостей. І тоді в людей, звичайно, виникає відчуття, що вони є жертвами – жертвами якихось еліт, жертвами ринкової орієнтації, жертвами глобалізації. І це стає ґрунтом для дуже обмежених націоналістичних почуттів, які породжують конфлікти та кризи І саме тому, я гадаю, дедалі більше (хоча все ще недостатньо) люди кажуть: так, ми потребуємо спільного ринку, але при цьому треба поважати солідарність та регіональні особливості – як це, до речі, робиться у Сполучених Штатах, подекуди більше, ніж у Європі. І тут ми маємо прагматичніше підходити до цих проблем, щоб мати більшу підтримку європейської ідеї.

Р.С.: Що в цьому плані можуть зробити громадські організації, третій сектор?

Г.С.: Тут треба чітко сказати: Європа будується не в Брюсселі. Чи, принаймні, не лише в Брюсселі, а в різних регіонах, у різних містах, і тут третій сектор має відігравати величезну роль. Тому що будь-яка діяльність третього сектору, що долає цей обмежений націоналізм, дає людям гордість, можна сказати, патріотизм, але не в тому вузькому сенсі. І той, хто організує людей, мобілізує їх у певному напрямку, той робить внесок у європейську справу.

Р.С.: Якими Ви бачите шляхи подолання такої проблеми в культурному обміні між країнами ЄС та іншими європейськими країнами, як складність візової процедури? Здається, практика показує, що політика сусідства не завжди ефективно працює у цьому аспекті?

Г.С.: Перш за все треба сказати, що ми маємо спільну європейську перспективу, тому що ми маємо спільні інтереси. Коли ми кажемо, що Україна – європейська країна, то це не заради того, щоб зробити приємно. Ми зацікавлені в тому, щоб Україна була на нашому боці. Не проти когось іншого, але для наших спільних європейських інтересів. І це ми маємо казати нашим громадянам, бо дуже часто вони ображаються, мовляв, ми боремося завжди заради когось іншого – заради Туреччини, заради Боснії, заради України. Ні, я борюся заради Європи! Заради своєї країни, заради нинішнього Євросоюзу. Тому що розширення – це допомога нам. По-друге, ми, звісно, маємо розуміти, що це питання не сьогоднішнього і не завтрашнього дня. Але ми маємо готувати післязавтрашній день для України! І полегшення візового режиму – важливий аспект, бо це допомагає краще зрозуміти один одного. Зрозуміти, що це не призведе до того, що люди з таких країн ринуть у Євросоюз, але призведе до дуже добрих обмінів. І третє (це була моя ідея, і ми працюватимемо над цим). Ми хочемо створити в Європарламенті те, що я б назвав ЄСівсько-Чорноморським співтовариством. Ми кажемо, що хочемо мати таке співтовариство до того, як Україна стане членом ЄС. Ми вже зараз маємо працювати у такому співтоваристві. Це стосується не лише двосторонніх відносин з Україною в дипломатичній та деяких інших галузях. Ні, ми хочемо мати співтовариство з інституціями та структурою – для роботи в енергетиці, для роботи з охорони довкілля, для роботи в галузі безпеки.

Наша ідея така. ЄС зараз має два типи сусідів. Одні – на Півдні, навколо Середземномор’я. Інші – ближчі до Європи, тому що вони є насправді в Європі, як от Україна. Вони мають дуже тісні зв’язки з Європою у різних галузях. І вони розташовані навколо Чорного моря. Насамперед це Україна, а також Молдова й країни Південного Кавказу. Звісно, також ми маємо таких сусідів, як Туреччина й Росія. Але з Туреччиною тривають переговори. Ці переговори складні, але вони мають тривати й далі. Із Росією маємо інші стосунки. Тож ідея полягає в тому, щоб створити можливості мати щось уже зараз, проміжне між членством і звичайними двосторонніми відносинами – як перехідний етап чи підготовчий етап. Гадаю, у цьому напрямку ми маємо просуватися, ми маємо залучати такі важливі країни, як Україна, з її ресурсами, з її важливою роллю країни-транзитера енергії. І також з культурними ініціативами, тісніше пов’язаними з Європою, ніж це є зараз.

Р.С.: Це лише ідея, чи вже зроблені якісь практичні кроки для втілення цих ідей?

Г.С.: Спершу це була ідея, яку я і мій колега пан Вірсма висунули на обговорення. І це включили як параграф у резолюцію Європарламенту. На базі цього Єврокомісія тепер пропонує те, що вони називають «Чорноморською взаємодопомогою». Це йде у тому напрямку, про який ми говорили, під впливом нашого рішення.

Наша політична група, і ми також запросимо зацікавлених колег з України, проведе 10 травня перший круглий стіл на цю тему: чим може бути Чорноморське співтовариство, яким може бути його значення. Україна, звісно, найбільша і найважливіша з країн цього регіону. Бо ми не збираємося просто висунути ідею і обмежитися цим. Ми ставимо на меті досягнути цієї взаємодопомоги або такої додаткової вартості у відносинах між Євросоюзом і Україною та іншими країнами Чорноморського регіону, що втілилася б у співпрацю в нових структурах.

Матеріали до теми:

• ФОТОРЕПОРТАЖ, 12.04.2007: Українські кольори в об''єктиві «Свободи»

• Президент заявляє, що підкориться будь-якому рішенню Конституційного Суду щодо Указу про розпуск Верховної Ради • Віктор Янукович: Позачергові вибори Верховної Ради можливі • Україна поза майданами: які настрої панують серед людей? • Марек Сивець: в Україні немає революції • Комітет Європарламенту обговорив ситуацію в Україні • Чи не зарано Захід припинив підтримку України? • Політичний компроміс та українські реалії • Кризова економіка. Чи вдарила політична криза по гаманцях простих українців? • Чого хоче Росія в Україні?
XS
SM
MD
LG