Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 12:22

Чи змінить країну очікуване рішення Конституційного Суду щодо Указу Президента?


           Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на Ваш комп''ютер для подальшого прослуховування, слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку "завантажити" та вибрати "Save Target As..." або "Зберегти Об''єкт Як..." та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.

Ведучий: Кирило Булкін
Гості Свободи: Уповноважений представник позивача у Конституційному Суді, народний депутат України 5-го скликання Юрій Мірошниченко (Партія регіонів) та радник Президента України Микола Полудьонний.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

Кирило Булкін: Сьогодні Конституційний Суд розпочав розгляд справи про відповідність Указу Президента про дострокове припинення повноважень Верховної Ради Конституції України.

Чим стане майбутнє рішення КСУ: крапкою чи черговим знаком запитання? Чи змінить воно країну? Яким саме чином?

Шановні гості, чи готові ви прийняти будь-яке рішення КСУ і беззастережно його виконувати?

Юрій Мірошниченко: Для мене взагалі дивна постановка питання, чи готовий я, як громадянин чи як політик, прийняти рішення КСУ. Звичайно, що я зобов’язаний приймати рішення КСУ, оскільки це мій конституційний обов’язок.

Мало того, про готовність прийняти будь-яке рішення КСУ заявляла і коаліція в особі Голови ВРУ, пана Мороза, і Прем’єр-міністр В.Ф.Янукович. Якраз пан Мороз сказав, що рішення КСУ може бути тільки одне, що Указ Президента неконституційний.

Юрій Мірошниченко: Не можу з Вами погодитися. Думка полягала якраз у тому, що коаліція, ВР в цілому, Кабмін, політичні сили, які входять до складу коаліції, приймуть і виконають будь-яке рішення КСУ.

Микола Полудьонний: Безумовно, що, як громадянин, я прийму будь-яке рішення КСУ. Але як у адвоката у мене є досить серйозні питання стосовно того, чи можливо вважати справедливим рішення КСУ, навіть якщо воно буде ґрунтуватися на фактах і буде юридично досконалим, якщо порушена процедура призначення або порушення конституційного провадження і призначення в суді доповідача.

У загальних судах, наприклад, така ситуація завжди тягне за собою скасування рішення, яким би правильним воно не було. Але рішення КСУ не оскаржується.

Деякі політичні сили, наприклад, у БЮТ, сказали, що вони не визнають рішення КСУ.

Як таке може бути? У чому тоді буде полягати можливість змусити все-таки це рішення виконувати і якогось консенсусу в суспільстві досягти?


Микола Полудьонний: Мені важко відповідати. Я не є представником цієї політичної сили. Я взагалі не є політиком, я є юристом, адвокатом, радником, тому відповісти на таке запитання я не можу. Напевне, у них є якісь думки.

Пане Полудьонний, яким чином будь-яке рішення КСУ зможе українське суспільство примирити, змусити погодитися з ним саме морально, не просто юридично прийняти?

Сьогодні, наприклад, представник “Нашої України” Юрій Ключковський заявив, що ніхто в Україні не має віри в об’єктивність КСУ.


Микола Полудьонний: Я не хочу бути песимістом, але я думаю, що будь-яке рішення КСУ, яким би воно не було, обов’язково залишить незадоволеною значну частину суспільства, можливо, навіть половину, а, може, і більше. Це вже залежно від того, яким буде рішення. Тоді, зрозуміло, цю ситуацію все рівно розв’язувати потрібно.

Юрій Мірошниченко: У будь-якому процесі завжди є незадоволена сторона. Не може бути так, щоб суд задовольнив усі претензії— або взаємні, або до якоїсь третьої особи — всіх сторін. Завжди будуть незадоволені! Саме тому суд керується в своїй роботі саме правом, у даному випадку Конституцією. Він не повинен брати участі, не намагатися когось примирити, задовольнити чиїсь потреби, він повинен керуватися виключно Конституцією.

І це вже, як кажуть, місія політиків, виходячи з цього рішення, враховуючи його, ґрунтуючись на ньому, розв’язувати політичні проблеми. Вони існують. ВРУ їх визнає, навіть робить кроки назустріч Президенту.

Я переконаний, що незалежно від того, яким буде рішення КСУ, все рівно треба сідати за стіл переговорів і вирішувати ті проблеми, які сьогодні у нас є у відносинах між двома інститутами: Президента і ВР.

Пане Полудьонний, а можливе все-таки суто правове розв’язання у цій кризі?

Микола Полудьонний: З моєї точки зору, ні. Я вважаю, що тільки політичне розв’язання.

У даному випадку єдиний правовий шлях – це, напевне, все ж таки йти на вибори, тому що за своєю сутністю Указ, який зараз оскаржений в КСУ, є Указом, який спрямований на подолання загроз. Про це прямо сказано в Указі. Там Президент виклав свою позицію, тобто факти, а це факти нелегітимного створення парламентської більшості в кількості 300. Відповідно він вважає, що це загроза конституційному ладу. Сам Указ є за своєю сутністю антиузурпаційним.

Я не розумію, як КСУ може розглянути факти. Він розглядає питання права. Йому треба оцінити, чи дійсно такий факт був (а він ще не виніс рішення по імперативному мандату), йому треба оцінити, чи Президент правий, що він вважає це загрозою, йому треба оцінити, чи адекватне рішення Президента у вигляді дострокового припинення повноважень ВРУ.

Юрій Мірошниченко: Я хочу доповнити цей ряд. Чи не є узурпацією влади з боку Президента подібний Указ, оскільки, позбавивши ВР своїх конституційних повноважень як законодавчого органу, він фактично узурпує на собі право видавати нормативні приписи?

Що буде з країною за будь-якого рішення КСУ? Чи зможе це рішення якимсь чином стабілізувати ситуацію?

Микола Полудьонний: Особисто мене непокоїть і сьогоднішня заява прем’єр-міністра в Страсбурзі стосовно того, що у випадку, якщо КСУ винесе рішення не на користь Указу, то відповідна антикризова коаліція вдасться до процедури імпічменту. Це було заявлено в серйозній європейській інституції, в поважній європейській інституції!

Тоді виникає питання: про який шлях переговорів йдеться, взагалі про який шлях компромісу, про який шлях домовленостей? Чи все ж таки йдеться про владу?

Юрій Мірошниченко: Що нас непокоїть?

По-перше, я можу сказати, що це дуже довільне трактування слів Прем’єр-міністра.

По-друге, мене особисто непокоїть інформація, що в Секретаріаті Президента готується через механізм рішення РНБО відставка Генпрокурора. Мене, як правника і політика, не менше хвилює, скажімо, загроза інституту влади такого, як прокуратура...

Ви сказали, що довільне трактування того, що сказав Прем’єр-міністр. А яке тоді правильне, на Вашу думку? Там же було слово “імпічмент”, якщо буде рішення КСУ не на користь Президента, так би мовити, про неконституційність...

Юрій Мірошниченко: Полягає зміст у чому? Якщо Президент України порушує Конституцію, і є обставини, які можуть фактично довести або дати підстави вважати, що це порушення Конституції має ознаки злочину або державної зради, тоді може бути застосована стаття 111, де йдеться про імпічмент Президенту. Тому я ще раз наголошую: імпічмент не є самоціль!

Мало того, Прем’єр-міністр неодноразово висловлювався, що наша мета зараз не намагатися протиставити ВР, Кабмін, з одного боку, і Президента України, а наша мета – це зняти протиріччя, які існують між інститутами влади.

Висловлювання про імпічмент – це засіб зняття суперечностей?

Юрій Мірошниченко: Ні. Я ще раз наголошую, що Ви зараз берете з контексту...

Ви тільки посилили цей контекст. Ви сказали...

Юрій Мірошниченко: Я Вам зацитував статтю 111. Тобто, якщо є ознаки злочину або державної зради, то парламент зобов’язаний застосовувати процедуру імпічменту.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

Матеріали до теми:

• Янукович каже, що не боїться нових виборів і не виключає імпічменту Ющенка • Судний день у Києві. Державний переворот підтриманий Заходом. (Огляд європейської преси) • Перший крок до рішення. КС розпочав вирішувати долю парламенту • У Криму проросійські активісти розпочинають нову антиНАТОвську кампанію

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG