Доступність посилання

ТОП новини

«Ігнорувати демонстрації – дуже небезпечно для будь-якої демократії» – професор Джон Данн


Людмила Ваннек Прага, 18 квітня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Вуличні демонстрації стали останнім часом темою новин у багатьох країнах світу, зокрема на пострадянських теренах: натовпи мітингувальників, які кидають виклик політичним процесам в Україні, Росії, Киргизстані. Багато в чому ситуації схожі. Виникає запитання, чи є вони ознакою розквіту демократії, коли громадяни можуть висловлювати свої бажання змінити ситуацію в державі, чи, навпаки, це ознака провалу демократії?

Невід''ємним правом будь-якого демократичного суспільства є право громадян на публічне зібрання, щоб вони могли обговорити спільні проблеми і висловити свої почуття. Невдоволення актуальним станом речей є тим спільним елементом, який примушує людей організовувати мітинги і марші протесту.

Демонстрації – висловлення політичної волі

На думку професора Джона Данна із Кембріджського університету (Англія), ігнорувати демонстрації – дуже небезпечно для будь-якої демократії, адже демонстрації – це висловлення політичного бажання.

«Демократія в принципі можлива і без демонстрацій, але насправді дієва демократична система навряд чи взагалі зможе функціонувати без демонстрацій», – наголошує Джон Данн.

При цьому він застерігає від буквального розуміння такої тези як правила. Адже не всі демонстрації в історії мали позитивний вплив на стан речей. Професор Данн наводить приклади з Німеччиною в 1920-30-их роках, коли натовпи одягнутих у коричневі сорочки штурмовиків нацистської партії використовували вулиці міст, як поле битви, щоб розправитися з будь-якими інакодумцями.

Україна: прозахідні і проросійські сили

Джон Данн вважає, що те, що зараз відбувається в Україні, віддзеркалює, в якій складній ситуації опинилась держава, яка щойно позбулась авторитарного правління і намагається жити у системі демократії. Прозахідний президент має розбіжності з проросійськи налаштованим прем’єром, а населення України, фактично, розділене на дві частини – тих, хто підтримує президента, і тих – хто на боці прем’єра. І кожна сторона, як тільки відчуває, що програє в політичному змаганні, ніби змушена закликати своїх прибічників вийти на вулиці і продемонструвати силу.

Джон Данн: «Для політичного органу, який тимчасово програє і не має наразі контролю над державним апаратом – дуже легко нападати на цей апарат. Я не думаю, що демократія може дати відповідь, хто правий у цій ситуації, а хто ні, і що тут можна зробити. Я припускаю, що це – політична проблема, яка відображає стан суспільства в даний момент».

Важливо планувати масові виступи?

Ще один фактор, про який говорять ті, хто, вивчає природу демонстрацій, це підготовка, планування масових виступів.

Одна із найдавніших груп протесту у Британії – Кампанія за ядерне роззброєння. Президент Кампанії Кейт Гадзон розповіла Радіо Свобода: «Ідеальна ситуація, це коли плани демонстрації будуються за багато місяців наперед, щоб гарантувати максимальну кількість учасників. Необхідні часті зустрічі оргкомітету, щоб зібрати якомога більше людей. Це бізнес, який потребує багато часу».

Щодо буквального розуміння слова «бізнес», коли, зазвичай, вважають, що учасникам демонстрацій платять за те, щоб вони організовували безладдя, Кейт Гадзон вважає, що це, швидше, не правило, а окремі випадки. Адже, навіть якщо платити по 1 долару сто тисячному натовпу – хто б міг собі такі витрати дозволити?

Матеріали до теми:

• Конституційний Суд вже другий день поспіль розглядав справу про відповідність Основному законові Указу Президента про розпуск парламенту • Опозиційні депутати складуть свої повноваження в четвер • ПАРЄ: політичні лідери України здатні розв''язати конфлікт • Опозиція діє • Перспективи імпічменту • Янукович каже, що не боїться нових виборів і не виключає імпічменту Ющенка • Перший крок до рішення. КС розпочав вирішувати долю парламенту

• ФОТОРЕПОРТАЖ, 18.04.2007: Українські кольори в об''єктиві «Свободи»
XS
SM
MD
LG