У фільмі Лукіно Вісконті “Рокко і його брати”, знедолена жінка Розарія, втікаючи від бідноти з південних теренів, прибуває на залізничну станцію Мілана разом з п’ятьма дорослими дітьми. На початку 1960-х це велике індустріальне місто було мрією для багатьох італійців.
У повоєнні роки міланці доклали багато зусиль для розвитку міської промисловості і культури. Тут сила-силенна різних компаній, банків, концернів, одним словом, промислове працьовите серце країни. Чи Мілан і досі омріяний край? “Для іноземців це місто залишається мрією, а для нас, італійців, ні”, - так говорять деякі жителі.
Певно, Мілан залишається мрією для найбагатшого італійця – Сильвіо Берлусконі, котрий тут народився, вдало започаткував бізнес і успішно несе свою мрію разом зі власним футбольним клубом “Мілан”.
Сало та “Ла-Скала”
З усіх міст Італії у Мілані чи не найвищий рівень інтеграції іммігрантів. Китайці, африканці, араби заполонили окремі квартали міста. Іммігрантський дух відчутний навіть у повітрі, коли проходиш повз ресторани національної кухні. Аромат сала та чорного запашного хліба долинає біля станції метро “Ґобба”, де збираються українські іммігранти. Їх у Мілані офіційно майже 8 тисяч. Середній місячний заробіток української трудівниці десь на 300 євро більший, ніж у південних провінціях.
Культурна слава міста пов’язана зі славетним оперним театром “Ла-Скала”, котрий заслуговує окремої історії. А наразі згадаймо архітектурну перлину– Міланський собор Дуомо. Будівлю готичного стилю зводили упродовж п’яти століть. Це величезна споруда, оздоблена білим мармуром і здалеку або згори нагадує кам’яний химерний ліс, прикрашений мереживом. А все через численні шпилі, яких на Міланському соборі 135.
Мілан вважається і столицею європейської моди, де сконцентровані дизайнерські компанії відомих стилістів. Що там говорити про фірмові магазини одягу.
На площі Кадорна є цікавий монумент: величезна голка із кольоровою заплутаною ниткою, що символізує творчість і працелюбність міланців у сфері дизайну. Але ота заплутана нитка багатьом нагадує і стиль життя у цьому місті: такий же строкатий, перекручений, різноманітний і загадковий.
У повоєнні роки міланці доклали багато зусиль для розвитку міської промисловості і культури. Тут сила-силенна різних компаній, банків, концернів, одним словом, промислове працьовите серце країни. Чи Мілан і досі омріяний край? “Для іноземців це місто залишається мрією, а для нас, італійців, ні”, - так говорять деякі жителі.
Певно, Мілан залишається мрією для найбагатшого італійця – Сильвіо Берлусконі, котрий тут народився, вдало започаткував бізнес і успішно несе свою мрію разом зі власним футбольним клубом “Мілан”.
Сало та “Ла-Скала”
З усіх міст Італії у Мілані чи не найвищий рівень інтеграції іммігрантів. Китайці, африканці, араби заполонили окремі квартали міста. Іммігрантський дух відчутний навіть у повітрі, коли проходиш повз ресторани національної кухні. Аромат сала та чорного запашного хліба долинає біля станції метро “Ґобба”, де збираються українські іммігранти. Їх у Мілані офіційно майже 8 тисяч. Середній місячний заробіток української трудівниці десь на 300 євро більший, ніж у південних провінціях.
Культурна слава міста пов’язана зі славетним оперним театром “Ла-Скала”, котрий заслуговує окремої історії. А наразі згадаймо архітектурну перлину– Міланський собор Дуомо. Будівлю готичного стилю зводили упродовж п’яти століть. Це величезна споруда, оздоблена білим мармуром і здалеку або згори нагадує кам’яний химерний ліс, прикрашений мереживом. А все через численні шпилі, яких на Міланському соборі 135.
Мілан вважається і столицею європейської моди, де сконцентровані дизайнерські компанії відомих стилістів. Що там говорити про фірмові магазини одягу.
На площі Кадорна є цікавий монумент: величезна голка із кольоровою заплутаною ниткою, що символізує творчість і працелюбність міланців у сфері дизайну. Але ота заплутана нитка багатьом нагадує і стиль життя у цьому місті: такий же строкатий, перекручений, різноманітний і загадковий.