Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 20:34

Колишній президент NBC пояснює рішення телеканалу оприлюднити відеоматеріали вбивці 32 студентів в американському університеті.


Сергій Куделя Вашингтон, квітня 2007 року (RadioSvoboda.Ua) – Через два дні після вбивства тридцяти двох студентів в американському місті Блексбург телеканал NBC отримав пакунок від їхнього вбивці. У ньому містилися десятки фото і відеоматеріалів, на яких Чо Сен Ху зображений зі зброєю та погрожує смертю своїм однокласникам.

Про етичні норми, якими керувалися журналісти, оприлюднюючи цю інформацію, Радіо Свобода розмовляло із колишнім президентом телеканалу NBC Річардом Волдом. Наше перше запитання, чому телеканал вирішив продемонструвати відеозаписи вбивці, він відповів:

РВ: Коли ми отримали матеріали, ми не знали нічого про вбивцю, окрім того, що він справді хвора людина. Матеріали, які ми отримали, свідчать про ступінь його хвороби і демонструють його думки. Це новина. Це нова інформація. І це пояснює причини, з яких він скоїв злочин. Не усіх причин, але його особистих причин. Тому це складає новину і відповідає інтересу громадськості.

РС: А що Ви можете сказати шефу поліції штату Вірджинія та родичам і друзям загиблих, які були занепокоєні демонстрацією відеозаписів?

РВ: Я їх розумію, це справді викликає занепокоєння. Хоча я не думаю, що це була реакція усіх родичів, адже дехто напевно хотів би знати більше про вбивцю їхніх близьких. Дехто хотів зрозуміти, про що саме він думав у цей час. Тому не усі напевно були занепокоєні, але у декого було відчуття невдоволення. І мені дуже шкода. Безперечно, ті, хто втратив дітей в Іраку, вони занепокоєні фотографіями чи заявами бойовиків. Але це не причина, через яку ми повинні відмовляти широкій громадськості у забезпеченні її права знати. Саме цим керуються журналісти, коли ухвалюють своє рішення, що саме повинна знати громадськість.

РС: Але дехто вважає, що демонстрація цих відеоматеріалів може підштовхнути інших потенційних злочинців до скоєння схожих злочинів.

РВ: Безперечно. Але що ж ми тоді не повинні повідомляти нічого з того, що говорять інші вбивці чи ґвалтівники? Ми не повинні нічого про них говорити тільки через наш страх, що з’являться їхні імітатори? Це нонсенс. Потенційні імітатори вже мають достатньо інформації з першого ж дня після злочину. Але якщо ви хочете,щоб суспільство зрозуміло причини цього злочину, ви повинні повідомляти усе, що допомагатиме йому у цьому.
XS
SM
MD
LG