Отже, 28 квітня, в день, коли 1943 року було ухвалене рішення про створення дивізії СС “Галичина”, група громадян вирішила пройти маршем по Хрещатику.
Група називає себе шанувальниками цієї дивізії. Її уповноважений Євген Герасименко зазначив: “В Україні ще є ті люди, ті українці, які пам‘ятають дивізію, які пам‘ятають її подвиги. Ми не висуваємо якихось конкретних політичних вимог, як, наприклад, державне визнання, чи щось таке, ми не бачимо в цьому сенсі. Ми запрошуємо всіх українців, абсолютно всіх верств, професій, субкультур і тому подібне. Ми будемо нести наші організаційні, державні прапори, а також символіку дивізії “Галичина”.
Хто насправді збирає марші
Євген Герасименко є секретарем політради мало кому відомої Української націонал-трудової партії, яка позиціонує себе як праве і націонал-соціалістичне утворення. Акція буде суто партійною, дивізійників на марші не буде.
Натомість мали б бути комуністи і прогресивні соціалісти – вони теж хочуть марширувати – виключно в цей день і цими ж маршрутами. Коли праві написали нову заявку на 29 квітня, ліві також подали заявку на цей же день і цей же час.
Радіо Свобода поцікавилося у мера Києва Леоніда Черновецького, що він про це думає: “Я нічого про це не думаю. Я думаю тільки про міське господарство. А загалом, якщо ніхто не буде битися, бити один одному морди, то будь ласка. Хай всі ходять і демонструють свої політичні кольори. Це нормально”.
Ймовірність провокацій
Між тим, наполегливість, з якою праві й ліві прагнуть торувати одні й ті самі маршрути в один і той самий час, примушують політичних оглядачів говорити про заздалегідь сплановані провокації.
Політолог Сергій Таран говорить, що в Києві прагнуть “обкатати дуже несмачні політичні прийоми”: “Це означає, що ті політичні сили, які за цим стоять, а такі сили насамперед є з боку тих, хто зацікавлений у зриві дострокових виборів – вони не мають жодних інших можливостей мобілізувати електорат, я просто використовувати такі брудні, м‘яко кажучи, технології”.
Нагадаємо, що право-ліві ходіння намагаються здійснити в час, коли у центрі Києва щодня мітингують, пікетують і протестують тисячі прихильників різних політичних сил.
Група називає себе шанувальниками цієї дивізії. Її уповноважений Євген Герасименко зазначив: “В Україні ще є ті люди, ті українці, які пам‘ятають дивізію, які пам‘ятають її подвиги. Ми не висуваємо якихось конкретних політичних вимог, як, наприклад, державне визнання, чи щось таке, ми не бачимо в цьому сенсі. Ми запрошуємо всіх українців, абсолютно всіх верств, професій, субкультур і тому подібне. Ми будемо нести наші організаційні, державні прапори, а також символіку дивізії “Галичина”.
Хто насправді збирає марші
Євген Герасименко є секретарем політради мало кому відомої Української націонал-трудової партії, яка позиціонує себе як праве і націонал-соціалістичне утворення. Акція буде суто партійною, дивізійників на марші не буде.
Натомість мали б бути комуністи і прогресивні соціалісти – вони теж хочуть марширувати – виключно в цей день і цими ж маршрутами. Коли праві написали нову заявку на 29 квітня, ліві також подали заявку на цей же день і цей же час.
Радіо Свобода поцікавилося у мера Києва Леоніда Черновецького, що він про це думає: “Я нічого про це не думаю. Я думаю тільки про міське господарство. А загалом, якщо ніхто не буде битися, бити один одному морди, то будь ласка. Хай всі ходять і демонструють свої політичні кольори. Це нормально”.
Ймовірність провокацій
Між тим, наполегливість, з якою праві й ліві прагнуть торувати одні й ті самі маршрути в один і той самий час, примушують політичних оглядачів говорити про заздалегідь сплановані провокації.
Політолог Сергій Таран говорить, що в Києві прагнуть “обкатати дуже несмачні політичні прийоми”: “Це означає, що ті політичні сили, які за цим стоять, а такі сили насамперед є з боку тих, хто зацікавлений у зриві дострокових виборів – вони не мають жодних інших можливостей мобілізувати електорат, я просто використовувати такі брудні, м‘яко кажучи, технології”.
Нагадаємо, що право-ліві ходіння намагаються здійснити в час, коли у центрі Києва щодня мітингують, пікетують і протестують тисячі прихильників різних політичних сил.