Павло Скоропадський«Перші українські враження мені навіяні у домі мого діда. У домі всюди висіли старі портрети гетьманів та різних політичних та культурних діячів України. Висів між гетьманами портрет Мазепи, такий ненависний кожному росіянинові, у домі йому не поклонялися, а мовчки ставилися із симпатіями».
Скоропадський закінчив Пажеський корпус у Петербурзі, командував сотнею, полком, дивізією та корпусом, брав участь у російсько-японській і Першій світовій війнах. У листопаді 1917 року генерал-лейтенант Скоропадський самочинно розмістив підпорядкований йому корпус на захід від Києва і не дав більшовицьким частинам на чолі з Євгенією Бош захопити столицю.
29 квітня 1918 року з’їзд хліборобів у Києві обрав Скоропадського гетьманом України. За півроку він оголосив про намір укласти федерацію з Росією, а 14 грудня, потерпівши поразку у війні з Директорією, та зрікся булави.
«Я, гетьман всієї України, упродовж семи з половиною місяців усі свої сили вживав до того, щоб вивести країну з того тяжкого стану, в якому вона перебувала. Бог не дав мені сил впоратися із цим завданням. Нині з огляду на умови, що склалися, керуючись виключно благом України, від влади відмовляюся».
Невдовзі після зречення від влади Павло Скоропадський переїхав до Берліна. Він помер 26 квітня 1945 року у монастирі Меттен у Баварії від ран, отриманих під час нальоту літаків союзників.