День матері у Римі – свято зі сльозами на очах

Рідні мелодії долинають з концертного майданчика: львівські співаки та вихованці місцевої недільної школи розважають земляків на римській землі. Довкола радісний галас і запальні танці під українськими стягами. Неподалік сцени і канапки з італійською шинкою пропонують, і млинці гарячі із шоколадним кремом „Nutella”... Та будьмо щирими, що це за їжа для українця у святковий день? Отож, постелили люди на траві рядна, виклали свої наїдки і пригощали один одного котлетами, голубцями та оковитою.

„Три роки безвиїзно – ти вже чужа для них...”

Відходжу подалі від сцени, наближаюся до храму Святої Софії і помічаю, що святкові емоції матерів-іммігранток насправді невеселі. Намагаюся заговорити – у них сльози на очах, більшість відвертається від мого диктофона.

Жінка з Чернівців: (плаче) «За три роки у мене хлопці так виросли... Звичайно, дуже важко, бо три роки безвиїзно – ти вже чужа для них, час віддаляє усе... ».

Після ранкової служби не покидають приміщення церкви: сидять зажурені деякі поодинці і моляться мовчки. Про що просять Всевишнього, запитати не наважуюся, бо думки цих жінок і в святкові, і в робочі дні пов’язані передусім з їхніми дітьми, які виростають без материнської опіки.

Жінка зі Львівщини: «Виникає запитання: добре, моя рідна земля, де я народилася, де мої діти виросли, але чому ж я залишила її? А що ж мене змусило залишити свою землю, і хату, і тих дітей самих, двох дівчаток... Я б з великим задоволенням повернулася до України навіть завтра. Ну, добре, я приїду, оце сяду – і що я там робитиму?».

Мрія про квиток в один бік

Організатори Свята матері, насамперед Українська греко-католицька церква в Італії, надають великого значення цьому дню і ретельно дбають про програму та підготовку до заходу. Вони влаштовують також зустрічі представників місцевої влади з керівниками українських осередків, щоб разом допомагати жіноцтву на чужині.

Додатковий радник Римської мерії Тетяна Кузик повідомила про плани: «Я б хотіла організувати круглі столи, щоб дати безпосередньо можливість матерям, які проживають тут без своїх дітей, а діти залишилися в Україні, бачитися з ними хоча б на літніх канікулах».

Кожний учасник недільного свята, придбавши вхідний квиток, став благодійником для дітей-сиріт в Україні. А ще була можливість виграти в лотерею відкритий авіаквиток на рейс до Львова і назад до Рима. Приз-квиток – бажаний для багатьох, але жінки-матері насправді мріють про квиток лише в один бік.