Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 05:08

ЩОБ ПАМ''ЯТАЛИ


ГЛАС НАРОДУ: /images/photo/question_50.jpg Як ви ставитесь до свята Перемоги? Чи відзначаєте? /images/photo/SL_08.05.2007_n1.jpg Шевченко Людмила, прибиральниця: - Це не свято для пікніка. Треба поминути людей, подякувати за те що пройшли це пекло. Я завжди плачу у цей день - батька вже немає... /images/photo/SL_08.05.2007_n2.jpg Роман, студент: - Ми будемо Перемогу святкувати - адже наші діди німців перемогли, і це круто. /images/photo/SL_08.05.2007_n3.jpg Карина, школярка: - Відзначаю. Наші прадіди у війну загинули. /images/photo/SL_08.05.2007_n4.jpg Анатолій Сидорович, проектувальник: - Обов''язково святкую, я народився у Києві під час окупації. В 45-му мені було 4 роки, і я добре пам''ятаю ті руїни, мій дядько загинув тоді, він похований на військовому цвинтарі у Києві. Вже багато років у мене традиція - я йду до його могили вранці 9-го травня щоб вшанувати пам''ять його та інших загиблих. /images/photo/SL_08.05.2007_n5.jpg Тамара, пенсіонерка: - Це було велике свято доки я вважала, що Радянський Союз нас визволяв. А з того часу стало відомо більше матеріалів історичних. Тому зараз ми повинні не протиставляти - треба вшановувати також пам''ять вояків УПА, які за незалежність України воювали. /images/photo/SL_08.05.2007_n6.jpg Олексій, приватний підприємець: - Це наше свято. І хоча мої бабуся та дідусь, які воювали, вже померли, я шаную їхню пам''ять. Микита Моісеєв, Віола Бурда Триста вісімдесят три тисячі людей, які брали участь у боях під час Великої Вітчизняної війни, живуть в Україні. Вони вже майже не ходять по школах і не розповідають новому поколінню про героїзм радянських воїнів. Як на події більш ніж шістдесятирічної давнини дивляться зараз - їхні учасники та післявоєнне покоління?

Біля Могили Невідомого солдата у столичному парку Слави: ветеранські сльози. (фото з архіву)
“В пам’яті лишилася жорстокість і гестапівців, і НКВД”

Ігор Юхновський - колишній народний депутат і ветеран війни. Щороку він з фронтовими друзями у День Перемоги кладе квіти до могил воїнам УПА, радянським воїнам та тим німцям, які поховані в Україні. Тоді, каже Ігор Рафаїлович, солдати воювали проти фашистів, і зізнається: коли пішов добровольцем, кілька разів від страху та через обставини доводилося просто тікати. Але люди йшли добровольцями щиро: “...війна була проти фашистської Німеччини, і ця війна була справедлива – фашисти були жахливі люди, жорстокі. У пам’яті лишилася жорстокість і гестапівців, і НКВД. Вони одне одному абсолютно не поступалися. Але на війні я не відчував тієї керуючої сили так званої комуністичної партії, це була всенародна війна проти фашизму”.

День перемоги у Європі відзначають 8 травня

Вся Європа святкує День Перемоги 8 травня. Тільки СРСР, за вказівкою Сталіна, перенесло цю дату на 9 травня — розповідає історик Василь Яблонський. І констатує: Радянський Союз тоді переміг фашистів, але Україна програла: “Україна, швидше, програла від Другої Світової війни, тому що українці, які бачили Україну як незалежну державу, помилились”.

Для прибалтійських країн восьме травня – це день визволення від фашистів, а також день жалоби за тими, хто загинув від рук окупаційних влад — німецької та радянської. Після звільнення від фашистів, прибалтійські країни ще п’ятдесят років чекали на незалежність своїх країн від СРСР. Дев’яте травня — день примирення всіх європейських країн, які брали участь у цій війні по різні боки, розповідає кореспондентка Радіо Свобода у Ризі Людмила Пилип. Тепер населення прибалтійських країн поділилося на дві половини: одні вважають радянські війська визволителями, інші – окупантами.

В Естонії пам''ятник радянському солдату навіть став символом протистояння. Частина естонців вбачала у цьому монументі символ окупації, а для інших він був згадкою про минуле, каже Людмила Пилип. Влада країн-сусідів, зокрема Латвійський уряд, закликали громаду Латвії утриматись від проведення політичних акцій 8-го та 9-го травня.

Чехія була останньою країною, яку звільняли від фашистів. Більше чотирьохсот радянських солдат поховані у Празі на Ольшанському цвинтарі. Хоча зараз чехи по-іншому дивляться на історію визволення їхньої батьківщини, ніж кілька десятиліть тому. Розвінчані нещодавно домовленості країн-переможниць про поділ Чехії додали особливого присмаку жалоби за загиблими, які воювали не лише проти фашизму, але й за незалежність власної держави.

Друга Світова і її складова — Велика Вітчизняна —останнім часом викликають все більше полярних тверджень. І це не дивно: надто багато інформації про їхній перебіг стало надбанням громадськості, кілька нових поколінь народилося з того часу, створилися (або відновили існування) незалежні держави. І у вирі думок та суперечок з приводу того, хто був у тій війні переможений, а хто переможець, дедалі загальнішим стає усвідомлення жалю за мільйонами втрачених життів, і вже не так важливо, з якого боку вони воювали.



Аудіозапис програми. Перша частина:

Аудіозапис програми. Друга частина:

Матеріали до теми:

• Музей тюрем окупаційних режимів різних часів • День перемоги чи нова окупація – ціна дискусії? • 62 роки від перемоги союзників над нацистською Німеччиною • День визволення Чехословаччини від нацизму нині громадяни двох незалежних країн – Чехії та Словаччини відзначають як національне свято
XS
SM
MD
LG