Біля Могили Невідомого солдата у
столичному парку Слави: ветеранські
сльози. (фото з архіву)Ігор Юхновський - колишній народний депутат і ветеран війни. Щороку він з фронтовими друзями у День Перемоги кладе квіти до могил воїнам УПА, радянським воїнам та тим німцям, які поховані в Україні. Тоді, каже Ігор Рафаїлович, солдати воювали проти фашистів, і зізнається: коли пішов добровольцем, кілька разів від страху та через обставини доводилося просто тікати. Але люди йшли добровольцями щиро: “...війна була проти фашистської Німеччини, і ця війна була справедлива – фашисти були жахливі люди, жорстокі. У пам’яті лишилася жорстокість і гестапівців, і НКВД. Вони одне одному абсолютно не поступалися. Але на війні я не відчував тієї керуючої сили так званої комуністичної партії, це була всенародна війна проти фашизму”.
День перемоги у Європі відзначають 8 травня
Вся Європа святкує День Перемоги 8 травня. Тільки СРСР, за вказівкою Сталіна, перенесло цю дату на 9 травня — розповідає історик Василь Яблонський. І констатує: Радянський Союз тоді переміг фашистів, але Україна програла: “Україна, швидше, програла від Другої Світової війни, тому що українці, які бачили Україну як незалежну державу, помилились”.
Для прибалтійських країн восьме травня – це день визволення від фашистів, а також день жалоби за тими, хто загинув від рук окупаційних влад — німецької та радянської. Після звільнення від фашистів, прибалтійські країни ще п’ятдесят років чекали на незалежність своїх країн від СРСР. Дев’яте травня — день примирення всіх європейських країн, які брали участь у цій війні по різні боки, розповідає кореспондентка Радіо Свобода у Ризі Людмила Пилип. Тепер населення прибалтійських країн поділилося на дві половини: одні вважають радянські війська визволителями, інші – окупантами.
В Естонії пам''ятник радянському солдату навіть став символом протистояння. Частина естонців вбачала у цьому монументі символ окупації, а для інших він був згадкою про минуле, каже Людмила Пилип. Влада країн-сусідів, зокрема Латвійський уряд, закликали громаду Латвії утриматись від проведення політичних акцій 8-го та 9-го травня.
Чехія була останньою країною, яку звільняли від фашистів. Більше чотирьохсот радянських солдат поховані у Празі на Ольшанському цвинтарі. Хоча зараз чехи по-іншому дивляться на історію визволення їхньої батьківщини, ніж кілька десятиліть тому. Розвінчані нещодавно домовленості країн-переможниць про поділ Чехії додали особливого присмаку жалоби за загиблими, які воювали не лише проти фашизму, але й за незалежність власної держави.
Друга Світова і її складова — Велика Вітчизняна —останнім часом викликають все більше полярних тверджень. І це не дивно: надто багато інформації про їхній перебіг стало надбанням громадськості, кілька нових поколінь народилося з того часу, створилися (або відновили існування) незалежні держави. І у вирі думок та суперечок з приводу того, хто був у тій війні переможений, а хто переможець, дедалі загальнішим стає усвідомлення жалю за мільйонами втрачених життів, і вже не так важливо, з якого боку вони воювали.
Аудіозапис програми. Перша частина:
Аудіозапис програми. Друга частина:
Матеріали до теми:
Музей тюрем окупаційних режимів різних часів День перемоги чи нова окупація – ціна дискусії? 62 роки від перемоги союзників над нацистською Німеччиною День визволення Чехословаччини від нацизму нині громадяни двох незалежних країн – Чехії та Словаччини відзначають як національне свято