Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 06:44

Дніпропетровський парк, що зникає


Юлія Рацибарська Дніпропетровськ, 9 травня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – У Дніпропетровську, в старій частині міста, може зникнути парк. Тут стоїть монумент на честь російських вояків, які загинули у війні з Туреччиною всередині 19 століття, а також покоїться прах відомого українського письменника Івана Манжури. Напередодні травневих свят у місті причепурили центральні сквери, а також монументи на честь загиблих у Другій світовій війні. Цей парк і його пам’ятки оминули увагою.

Монумент руйнується
Севастопольський парк у Дніпропетровську висадили понад півстоліття тому — на честь 100-річного ювілею героїчної оборони Севастополя під час російсько-турецької війни. Тоді ж встановили і монумент на честь 40 тисяч солдатів, похованих тут, — це убиті під Севастополем і померлі від ран у катеринославському шпиталі.

Парк нагадує смітник

Кому присвячений меморіал, наразі можна довідатись, хіба що пильно придивившись до місця, де колись кріпилися літери, — «Захисникам Севастополя». Сам же парк більше нагадує смітник у шість гектарів, аніж «зелену зону». Під знаком, який забороняє вигулювати собак, розташувались ті ж таки господарі собак із пляшками пива, а їхні чотириногі вихованці гасають неподалік центральної алеї. Піввіковими деревами милуватися страшно — вони недоглянуті і багато з них становлять небезпеку.

Мешканці прилеглих будинків нарікають на бруд та необлаштованість:

– Наразі парк, не те що занедбаний, а в жахливому стані. З дітьми навіть небезпечно гуляти. Дерева старі, гілки обламуються, ніхто їх не обрізає.

– Взагалі-то світла немає навіть на початку парку. Лавочки, як бачите, теж відсутні.

– Центральні алеї ще більш-менш чисті, а що стосується дальніх — ну…


Могила Манжури. Калюжкка і рештки квітів
Могилу письменника й етнографа Івана Манжури у глибині Севастопольського парку можна довго шукати і не знайти. Жодного покажчика, жодної стежки. Біля кам’яного монумента бите скло та недопалки, на самій гранітній брилі слід від калюжі й рештки торішніх квітів.

– Те, що віднайдена могила і поставлений тут знак, це велика справа, зроблена одним нашим краєзнавцем. Але цього не достатньо. Зараз, коли стоїть цей пам’ятний знак, все рівно ніхто не звертає на нього уваги, не слідкує за цим всім.

Документів на паркову зону немає

А це центральний вхід до парку
У райвиконкомі Жовтневого району Дніпропетровська, до якого територіально належить парк, тільки знизують плечима — свого часу не оформили документально, кому ж має належати парк і хто про нього має дбати. Документального підтвердження про відведення землі під парком райвиконком не має, каже голова районної ради Вікторія Лукашкова: «Парк є, баланс є, споруди є. Але немає основного. З 2004 року, хто не має землі, той не має і прав».

Отож поки про парк дбає всього одна людина — штатна прибиральниця пані Валентина. З ранку до вечора жінка мете алеї, щоб дати їм хоч якийсь лад. Встигає ж прибрати тільки центральну частину, а наступного ранку — знову брудно.

«Хочеться, щоб чисто було, а щоб було чисто — тут хоч ночуй. Я не знаю. Хоч би три людини було…», – скаржиться пані Валентина.

До свят у Дніпропетровську зазвичай чепурять тільки центральні парки, де проходитимуть розважальні дійства, зароблятимуть на атракціонах та продажу смажених сосисок. До Севастопольського парку руки не дійшли руки. Його тінисті алеї знову стануть прилистком для п’яниць та бомжів.
XS
SM
MD
LG