Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 19:59

Міністр оборони Естонії пояснює, чому перенесли Бронзового солдата


Людмила Пилип 9 травня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Причиною перенесення Бронзового солдата з центру Таллінна на Військовий цвинтар стала активізація сил, які протистоять незалежності Естонії. Про це заявив в інтерв’ю Радіо Свобода міністр оборони Естонії Яаак Аавіксоо. На його думку, після останніх подій в країні естонській владі необхідно зробити висновки та активізувати інтеграцію російськомовного населення країни.

Міністр оборони Естонії Яаак Аавіксоо
Р.С.: Чому Бронзового солдата перенесли?

Я.А.: Критична потреба у цьому кроці зрозуміла кожному, хто знає, що відбулося рік тому 9 травня. За ті кілька років, як президентом Росії став Владiмір Путін, почастішали напади на відновлену незалежність Естонської Республіки. Рік тому перед Бронзовим солдатом майоріли червоні прапори, а естонський трикольоровий стяг скинули. Людина, яка його несла, була змушена піти. Поліція не мала іншого шляху для забезпечення громадського порядку, аніж залишити все як було – не чіпати червоні прапори. Це був момент, коли багато естонців відчули, що далі так продовжуватися не може.

Р.С.: Як ви пояснюєте те, що Бронзовий солдат залишався на попередньому місці майже 15 років після розвалу СРСР?

Я.А.: Ми можемо обговорювати, чому монумент не був перенесений в 1989, 1991 роках, або після ухвалення Конституції Естонії в 1992 році. Є багато причин, і я вважаю, що бажання примирення одна із них. Але ми повинні були рахуватися з присутністю в Естонії до 1994 року російських солдат. Лише після того, як вони покинули країну напруга трохи спала. Водночас переважив дух консолідації, а не руйнування. А наміри щодо вступу до ЄС та НАТО звернули наші погляди у напрямку майбутнього, а не минулого. Конфлікт виник у той момент, коли ми усвідомили, що Бронзовий солдат став складовою війни, спрямованої проти Естонської Республіки.

Р.С.: Чи Ви вважаєте, що Росія є одним із учасників цього конфлікту?

Я.А.: Так, я не маю щодо цього жодного сумніву, не дивлячись на те, що це було б дуже спрощено і безвідповідально, щоб до цього звести стан відносин між Естонією та Росією. Відновлюючи свою Республіку, ми погодились надати постійне місце проживання значній кількості людей, які переселились сюди за часів радянської влади, ми дозволили радянським офіцерам запасу залишитися на території Естонії. Можливо, ми і недооцінили ризиків, які через це виникли. Те, що відбулося два тижні тому, є частково наслідком цих рішень. Я не думаю, що ці рішення були помилковими, але, як ми бачимо, сьогодні в Естонії проживає багато людей, які не змирились з набуттям незалежності та суверенітетом Естонської Республіки.

Р.С.: Чи Ви згідні з твердженням, що процес інтеграції естонських росіян слід розпочати спочатку? Що Естонія досягла свого роду «повного нуля» в міжетнічних відносинах?

Я.А.: Ні, зовсім не згоден. Інтеграцію можна легко розділити на два компоненти: один політичний, інший є безпосереднім предметом інтеграції. Політичний, соціальний, економічний розвиток Естонії залежить від усіх представників її населення, усі вони роблять свій внесок у розвиток Естонії І ми не повинні цього недооцінювати.

Можливо ми діяли надто поверхово, можливо спрощено думали, що мовна інтеграція — це, швидше, мета аніж засіб, хоча насправді – естонська та російська громади існують в різних інформаційних просторах. На жаль, очевидно, знання мови є недостатнім, щоб об’єднати ці інформаційні простори. Я думаю, необхідно проаналізувати те, що сталося і зробити розважливі висновки. Це, безумовно, необхідно зробити, але безвідповідально говорити, що естонські установи нічого не зробили для інтеграції.

Р.С.: Як би Ви відповіли на твердження, що росіян в естонському суспільстві дискримінують, що уряд проводить політику «Естонія для естонців»

Я.А.: Це, безумовно, не так. Але я вважаю, що слід оцінити, чому про це говорять і які є причини для цього. Це серйозне питання. Значна кількість людей, які приїхали до Естонії за часів радянської влади, об’єктивно здобули певні погляди на окремі речі та привілеї, якими вони користувалися протягом радянського періоду. І для них позбавлення цього, пристосування до нового суспільства було важким. Що стосується дискримінації, то з цього приводу не було ніяких звернень до судових інстанцій. Я думаю, що естонська держава було б сильнішою, якби ми обговорювали ці проблеми і знали про такі випадки. Припускаю, що могли бути випадки міжетнічно-мовної дискримінації в Естонії, але, на жаль, ми або їх пропустили, або не змогли їх розцінити у спосіб, який сприятиме верховенству права і демократії. Гадаю, що нам буде потрібно, якщо будуть такі звернення, захищати свою позицію в Європейському суді з прав людини, чи інших міжнародних структурах.

Матеріали до теми:

• Європарламент здебільшого підтримує Естонію в її конфлікті з Росією • Ціна героя 1945-го – 180 рублів! Сербські націоналісти і росіяни в Естонії осміліли завдяки могутній підтримці з Росії. (Огляд європейської преси) • Бронзовий солдат на новому полі. До іншого дня перемоги • Російсько-естонський конфлікт: українська реакція • У Європі по-різному коментують події в Таллінні • Естонія відновлює пам’ятник радянським воїнам • Бронзовий солдат у Талліні посилює суперечку між Естонією і Росією • Ігри довкола історичної пам’яті
XS
SM
MD
LG