“Хвороба українського політикуму не психічна, а моральна”
“Спостереження за неадекватною поведінкою окремих депутатів у стінах Верховної Ради та за їхніми межами дають підстави для сумнівів у психічному здоров’ї деяких членів вітчизняного парламенту”, - такий висновок зробив для себе член фракції соціалістів Іван Бондарчук. Він пропонує відсіювати тих, хто “несповна розуму” ще до отримання ними депутатського мандату. Тобто парламентар хоче доповнити Закон “Про вибори народних депутатів України” додатковим пунктом : “Щоб потім не говорили наші виборці, що якийсь дурдом влаштовують у ВР. Потрібно гарантію мати, що той чи інший кандидат у депутати є психічно здоровою людиною”.
Колега Івана Бондарчука по Верховній Раді п’ятого скликання, “бютівець” Михайло Волинець виступає проти такої ініціативи соціаліста. Він не виключає, що серед депутатів є люди з неадекватною поведінкою. Але, якщо політиків примусять проходити перевірки у психіатрів – де гарантія, - запитує Михайло Волинець, - що такі тести не стануть можливим засобом тиску? : “Є міжнародні норми, які дають людям право на свободу своєї діяльності, свободу свого життя. Тут завтра відомих лідерів, політиків можна не допустити до депутатської діяльності і сказати, що вони психічно хворі. У нас закони не працюють, тут неприємні речі заховані у тому, що пропоную пан Бондарчук”.
Хвороба, яка вразила українських політиків, радше не душевна, а моральна, - констатує відомий психіатр і правозахисник Семен Глузман. Він називає пропозицію Івана Бондарчука несерйозною. На його думку, у такий спосіб політики намагаються відвернути увагу виборців від більш актуальних суспільно-політичних проблем: “Дійсно, психічно хворі люди не можуть бути політиками. Але коли кажуть про Гітлера, про Сталіна, про Саддама Хусейна, то треба зрозуміти, що це не проблема психіатрії, це проблема конкретної психології конкретної людини. Можна проголосувати за цей законопроект, але весь цивілізований світ буде сміятися”.
Довідка для депутата
Якщо ж припустити, що парламент проголосує за зміни до закону “ Про вибори народних депутатів” і зобов”яже їх подавати довідку у ЦВК про психічний стан, то де гарантія, що лікарів не звинуватять в упередженості під час можливого обстеження потенційних народних обранців? Отут можуть виникнути проблеми, веде далі Семен Глузман. Якщо справа все ж таки дійде до перевірки політиків, будь-який психіатр, котрий поважає себе, констатуватиме – лікарю аналізувати тут нема чого: “Якщо це свідомий і культурний український психіатр, він скаже – я перепрошую, це не моя проблема. Я можу довіряти чи не довіряти певному політику, а те, що він має якісь певні особисті характеристики і навіть особисті вади, то це його проблеми – це варіанти норми.”
А що думають з приводу можливих змін у законі самі народні депутати?
“Спостереження за неадекватною поведінкою окремих депутатів у стінах Верховної Ради та за їхніми межами дають підстави для сумнівів у психічному здоров’ї деяких членів вітчизняного парламенту”, - такий висновок зробив для себе член фракції соціалістів Іван Бондарчук. Він пропонує відсіювати тих, хто “несповна розуму” ще до отримання ними депутатського мандату. Тобто парламентар хоче доповнити Закон “Про вибори народних депутатів України” додатковим пунктом : “Щоб потім не говорили наші виборці, що якийсь дурдом влаштовують у ВР. Потрібно гарантію мати, що той чи інший кандидат у депутати є психічно здоровою людиною”.
Іван Бондарчук: “У мене є багато друзів-лікарів, які, постійно спілкуючись зі мною, говорять: зверни увагу оця людина (про парламентарів) – наш пацієнт”.
(photo from spu.in.ua)
Колега Івана Бондарчука по Верховній Раді п’ятого скликання, “бютівець” Михайло Волинець виступає проти такої ініціативи соціаліста. Він не виключає, що серед депутатів є люди з неадекватною поведінкою. Але, якщо політиків примусять проходити перевірки у психіатрів – де гарантія, - запитує Михайло Волинець, - що такі тести не стануть можливим засобом тиску? : “Є міжнародні норми, які дають людям право на свободу своєї діяльності, свободу свого життя. Тут завтра відомих лідерів, політиків можна не допустити до депутатської діяльності і сказати, що вони психічно хворі. У нас закони не працюють, тут неприємні речі заховані у тому, що пропоную пан Бондарчук”.
Хвороба, яка вразила українських політиків, радше не душевна, а моральна, - констатує відомий психіатр і правозахисник Семен Глузман. Він називає пропозицію Івана Бондарчука несерйозною. На його думку, у такий спосіб політики намагаються відвернути увагу виборців від більш актуальних суспільно-політичних проблем: “Дійсно, психічно хворі люди не можуть бути політиками. Але коли кажуть про Гітлера, про Сталіна, про Саддама Хусейна, то треба зрозуміти, що це не проблема психіатрії, це проблема конкретної психології конкретної людини. Можна проголосувати за цей законопроект, але весь цивілізований світ буде сміятися”.
Семен Глузман: "Треба розрізняти психічно хворих людей і людей з особливостями у поведінці"
(photo from universum.org.ua)
Довідка для депутата
Якщо ж припустити, що парламент проголосує за зміни до закону “ Про вибори народних депутатів” і зобов”яже їх подавати довідку у ЦВК про психічний стан, то де гарантія, що лікарів не звинуватять в упередженості під час можливого обстеження потенційних народних обранців? Отут можуть виникнути проблеми, веде далі Семен Глузман. Якщо справа все ж таки дійде до перевірки політиків, будь-який психіатр, котрий поважає себе, констатуватиме – лікарю аналізувати тут нема чого: “Якщо це свідомий і культурний український психіатр, він скаже – я перепрошую, це не моя проблема. Я можу довіряти чи не довіряти певному політику, а те, що він має якісь певні особисті характеристики і навіть особисті вади, то це його проблеми – це варіанти норми.”
А що думають з приводу можливих змін у законі самі народні депутати?