Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 00:00

Чи відбудуться парламентські вибори, а якщо відбудуться, то коли? Розмова з нашоукраїнцем Русланом Князевичем.


Сергій Рахманін Сергій Рахманін: Наш сьогоднішній гість – народний депутат Верховної Ради V скликання, колишній член ЦВК Руслан Князевич.


Князевич Руслан Петрович народився 28 червня 1974 року у Івано-Франківську.

1996 року закінчив Київський університет ім. Т.Г. Шевченка, юрист-міжнародник, референт-перекладач з англійської мови.

З 1996 по 2000 навчався в Інституті держави і права ім. Корецького. Кандидатську дисертацію “Конституційно-правові засади виборів Президента України: проблеми теорії і практики” захищав в Одесі у 2002 році.

З 1996 по 1997 був помічником-консультантом народного депутата.

З 1997 по 2006 працював у ЦВК помічником голови, керівником секретаріату, членом Центрвиборчкому.

Заслужений юрист України, нагороджений медаллю “За працю і звитягу”. Народний депутат V скликання від блоку “Наша Україна”, номер 9 в списку.

Володіє англійською, польською, іспанською мовами. Захоплюється музикою, грає на клавішних інструментах. Одружений, виховує дочку.


Політичний конфлікт триває. Коли він закінчиться, невідомо. І чи закінчиться він взагалі. Люди кажуть, що історія, яка триває в Україні, вона буде безкінечною.

Ставлення потенційних виборців до того що відбувається в Україні, ми вирішили з’ясувати за допомогою традиційного опитування. Кореспондент Радіо Свободи звернувся до киян з питанням, хто їх найбільше дратує в сьогоднішній політичній історії.

Респондент: Всі дістали. Уряд, напевне, найбільше. Порахуйте самі: коли Президент сказав, щоб підвищити пенсію, уряд сказав, що це нереально. А тепер, коли, як кажуть, півень клюнув, то знайшлися гроші.

Респондентка: Напевне, Президент. Через те, що він ні риба, ні м’ясо, не може поставити всіх на свої місця.

Респондент: Кожен тягне на себе покривало.

Респондентка: Напевне, уряд. Тому що немає ладу ніякого. Хотілося б, щоб вони обміркували все і вирішили щось єдине.

Респондент: Уряд та парламент. Вони б давно прийшли до компромісу, якби не Олександр Мороз як спікер. Він розуміє, що не попадає у Верховну Раду, якщо зараз не забезпечить собі місце в парламенті в коаліції з Партією Регіонів. От він воду і мутить.

Респондентка: Парламент все ж таки, тому що вони нічого не можуть вирішити для держави, вони нічого абсолютно не роблять.

Сергій Рахманін: На що я звернув увагу, що багато людей вживали слово “дістали”. Воно є не дуже літературним, але воно в конкретній ситуації є влучним. Тобто політики дістали, населення вважає саме так.

Криза триває, країна начебто впритул наблизилася до розв’язання цієї кризи, але раптом все знову загальмувало. Ви особисто вважаєте, як довго триватиме ця криза?

Руслан Князевич: Як це не буде парадоксально з моїх вуст, але я – войовничий оптиміст. Говорити, що криза – перманентне явище для української політики, дуже не хотілося б. Я в це внутрішньо глибоко не вірю, бо, на превеликий жаль, якщо говорити про коріння такого явища, то варто тоді згадати всю історію України, етнічне різнобарв’я і так далі.

Я просто не думаю, що це предмет сьогоднішньої розмови. Але питання є, як і відповіді, які давали слухачі, вони абсолютно точно і влучно підказують нам на цю різницю навіть у світосприйнятті.

Щодо того, коли буде вирішений конфлікт, я погоджуюсь, що ще минулої п’ятниці здавалося, що він от-от буде вирішений. Але, як виявилося, насправді це був політичний хід конем, щоб зробити одну просту річ - затягнути час.

Сергій Рахманін: Тобто Ви вважаєте, що домовленості між Януковичем та Ющенком робилися лише тому, що одна зі сторін (в даному випадку Янукович) і не хотіла домовлятися, вона просто хотіла потягнути час?

Руслан Князевич: Я не те, що так думаю, я в цьому переконаний. Більше того, наскільки я знаю, наскільки я поінформований, то, якщо Ви пригадуєте, домовленості було досягнуто в першій половині дня минулої п’ятниці.

А чим був знаменний цей день? Це тим, що до кінця цього дня, до 24 години, повинні були сформовані в повному складі окружні виборчі комісії. Тобто, фактично, повинен був даний старт для виборчої кампанії.

Але трапилася дуже цікава річ. Оскільки ці домовленості були досягнуті, і ЦВК не сформувала виборчі комісії у строки, передбачені для неї як обов’язковий захід для виконання Центрвиборчкомом.

Як мені стало відомо, вони не були сформовані саме через те, що на цій зустрічі було надано інформацію про готовність ЦВК сформувати такі комісії. Що було дуже великою несподіванкою для коаліції, зокрема для її лідера, оскільки за їхньою інформацією, вони дуже сподівалися на те, що ЦВК не зможе сформувати в тому мінімальному складі – 12 осіб – окружні виборчі комісії, не дадуть політичні сили свої пропозиції голові комісії, який має право вноситися ці кандидатури, таким чином апріорі буде зірваний виборчий процес.

І коли він побачив, що вже проект рішення готовий, це стало добрим стимулом для того, щоб шукати вихід із ситуації. І найкращий вихід – публічно погодитися, але щось трапилося після того. Минулий тиждень показує, що насправді мета була зовсім іншою.

Я особисто переконаний, що вони все-таки виграли час – цей тиждень – це дуже не мало важливо. І будуть намагатися це робити у найближчий час, оскільки, як сказав пан Азаров (він дуже влучно виявив те, що в них на думці), до середи їм необхідно максимально затягнути час з двох причин.

Сергій Рахманін: Чому час саме до середи?

Руслан Князевич: Перша цифра – 14 травня. Як Ви знаєте, це час закінчення висування кандидатів. Якщо буде втрачений цей етап, це означатиме, що виборчий процес фактично не відбудеться.

А з другого боку, середа – це логічно останній день. Якщо в середу не ухвалять рішення, що вибори мають відбутися впродовж 60 днів після ухвалення рішення, то вони вже не відбудуться 8 липня. Вони вже зможуть відбутися в будь-який час пізніше 8 липня.

Тобто ми розуміємо, якщо вибори будуть проводитися наприкінці липня чи серпня, то велика суспільна легітимізація цих виборів буде мінімальною. Бо ми всі живі люди, і люди мають право хоча б раз в рік відпочити від політичних перипетій, про які ми говоримо.

Це не означає, що вибори не відбудуться. Але ми говоримо про те, що за пропозицією (соціологічні контори перспективно роблять опитування) приблизно 50% з тих виборців, які приходять на вибори, не візьмуть участі в цих виборах.

Це добра європейська практика, коли не досягає 50%. А для України це буде електоральна трагедія, бо ми знаємо, що ми яскраво вирізняємося тим, що ми маємо кількість виборців у діапазоні 65%.

Сергій Рахманін: Все частіше представники фракції Партії регіонів виголошують версію, що погодилися на цілу низку вимог, які висував Президент.

Вони погодилися зняти гасла про дострокові президентські вибори, погодилися, фактично, визнати легітимність президентського указу. Вони погодилися не чекати рішення КСУ. Єдина вимога, яку вони висували , це проведення виборів восени.

Якщо це правда, якщо вони справді були готові до дуже великого, серйозного компромісу, чи не варто було одразу погодитися і все-таки перенести вибори на осінь, враховуючи обставину, що восени явка виборців була б набагато вищою.

Руслан Князевич: Сергію, я почув останню дату 28 жовтня – кінцевий варіант з боку коаліції.

Є дуже велика принципова помилка в нашому політикумі. Вибори – це не мішок з картоплею, який носять туди-сюди, це процес безперервний, який починається після оголошення указу, його оприлюднення, і закінчується днем голосування.

Скажіть, яким чином зараз можна їх перенести на осінь? Це означає, що напередодні, наприклад, 23 червня, Президент повинен знову визнати чинність попереднього Указу.

Сергій Рахманін: Президент вже один раз скасував один Указ, видавши другий. Це вже викликало обурення.

Руслан Князевич: А як це можна зробити на жовтень чи на листопад - це виходить через 180 днів. Він цього не може зробити. Є терміни конституційні - 60 днів.

Це значить, що йому треба спочатку призначати на серпень, потім знову скасовувати, потім на вересень, потім на жовтень. Не треба намагатися виставити Президента у смішному світлі, це безперспективна річ.

Більше того, я мушу звернутися до коаліції, користуючись нагодою. Якщо Президент призупиняє свій Указ, до прикладу, через тиждень, а потім відновлює вкінці вересня, до прикладу.

Вони повинні розуміти, що призупинення Указу означає, що він відновить свою діяльність з якогось певного етапу. І ті виборчі дії, які було до того, вони не можуть поновитися, зокрема, окружні комісії і висування кандидатів.

Якщо вони цього не розуміють, то вони просто програють. Тому що на якій підставі Президент потім поновить виборчий процес, якщо він його зараз не скасує?

Якщо скасує, то тоді скажіть, яка буде підстава через півроку для того, щоб він поновив? Він же просто зі стелі не може взяти причини для дострокового припинення повноважень Верховної Ради. Вже формальних причини немає, тому що вже в регламенті внесені зміни.

Сергій Рахманін: Тоді в мене питання: де він взяв підстави для скасування першого Указу і видання другого?

Руслан Князевич: Ті підстави, які були на друге квітня, він їх виписав, тому що справді тоді ще всі норми регламенту зберігали status quo.

Щодо другого Указу, я запевняю вас, що з точки зору формально-правової, він бездоганний. Чому? Тому що Президент не скасовував перший, не видавав інший, а він, фактично, визнав чинність попереднього таким, що втрачений. Це, з точки зору права, означає, що Президент другий Указ видав замість першого. Він поміняв текст, з точки зору права.

Тобто цей указ, фактично, почав діяти з другого квітня. Тому це не потребувало проведення спеціальних переговорів, консультацій про необхідність розпуску ради другий раз.

Кожен юрист вам скаже, що це, з точки зору права, є абсолютно нормальним явищем. Якраз саме це була досить цікава річ, і тому зачіпка була Партії регіонів в необхідності того, щоб КСУ об’єднав ці укази в одне провадження. Але КСУ вчинив іншим чином.

Тобто зараз говорити про те, що цих підстав не було, не можна. А на жовтень їх не буде, не буде принаймні тих, які були. Відшуковувати інші, придумувати їх, мені здається, це взагалі шлях в нікуди.

Сергій Рахманін: Це невеличке перебільшення, коли Ви сказали, що кожен юрист вам розкаже. Справа в тому, що не кожен. Юристи , які підтримують Президента, говорять одне. Юристи, які підтримують Партію регіонів, стверджують третє. А юристи, які намагаються бути незалежними, у них взагалі третя точка зору. Розібратися пересічному громадянину, що насправді відбувається, дуже важко. Давайте трохи оминати юридичні тонкощі.

Припустимо, що в найближчий тиждень, наприклад, до середи (бо середа, як Ви сказали, магічний день) сторони не порозуміються. Висунення кандидатів, принаймні частиною майбутніх суб’єктів виборчого процесу, не відбудеться. Окружні комісії не будуть сформовані. Відповідно не буде внесена низка змін до чинного законодавства, зокрема, до закону про вибори народних депутатів.

Що буде далі? Чи будуть у такому разі проводитися урізані вибори? Чи взагалі вони будуть скасовані? Як Ви прогнозуєте?

Руслан Князевич: Дуже важко прогнозувати щось. Тим більше, ви бачите, що ситуація впродовж дня може кардинально змінюватися в Україні. Але я не виключаю такого роду сценарію, як би не хотілося в нього вірити.

Звичайно, ми повинні розуміти одне, що Указ про проведення виборів 24 червня ніхто не скасовував. І цей Указ діє, ми зараз перебуваємо виборчому процесі.

Так, Центральна виборча комісія порушила формально закон, не утворивши окружні виборчі комісії. Але вже вчора було рішення Печерського районного суду за позовом БЮТ, який визнає бездіяльність ЦВК і зобов’язує впродовж наступних трьох діб створити окружні виборчі комісії. І ЦВК, за моєю інформацією, має намір виконати рішення суду.

Сергій Рахманін: Комісії будуть створені, але частина потенційних суб’єктів виборчого процесу не висуне своїх кандидатів. Чи можливий варіант, при якому у нас вибори будуть проведені лише в частині регіонів і лише частиною політичних партій.

Руслан Князевич: Це знову ж таки право і політика. З точки зору права, це знову ж таки право, а не обов’язок. Закон про політичні партії обмежує політичні партії тільки в тому випадку, якщо вони 30 років не беруть участі у виборах.

Мені здається, що це буде добрим стимулом для тих, хто розуміє, що їхня неучасть – не тільки просто біда для суспільної легітимізації виборів, але й зрада своїх виборців. Тому що це може бути, з точки зору неучасті у виборах, втрата значного відсотка виборчого електорату.

Означатиме, що ці політичні сили в майбутньому невідомо, чи відтворять своє реноме на цих теренах. Я не думаю, що вони повинні дбати тільки про сьогодення, вони повинні дивитися в майбутнє. Це має стати добрим стимулом для того, що вони максимально йшли на компроміс.

Бо зараз, з їхньої точки, не зважаючи на те, що ви спочатку говорили, що от хочемо-не хочемо, але ми бачимо в діяльності робочої групи, що по жодному питанню, яке має велике значення для виборів, ми не можемо ні на йоту просунутися. Позавиборчі питання – можна говорити.

Сергій Рахманін: Наскільки зрозуміло, вибори можуть фінансуватися виключно за рахунок коштів Державного бюджету. У виборчому законодавстві в цьому моменті є велика прогалина.

Але навіть поза тим, зміни до бюджету можна внести лише законом, а для цього необхідне рішення Верховної Ради. І взагалі потрібно рішення ВР про фінансування виборчого процесу. Цей обов’язок лежить на ВР, яка ухвалює рішення, на Кабміні, який це рішення імплементує, тобто він його виконує. Якщо цього не буде, за який кошт вибори будуть проведені?

Руслан Князевич: Це два питання. Перше – зараз дуже часто гуляє думка, і мені дуже дивно, що Кабмін подекуди стає на таку позицію, що є у нас конкуренції двох актів. Є акт Президента, який зобов’язує фінансувати вибори. І є постанова Верховної ради, яка забороняє це робити.

І Кабмін вибрав половинчату позицію, вони не знають, що робити, через те не займаються цим питанням. Формально, принаймні, публічно про це проголошують.

Але справа в тім, що в Указі фінансування виборів Президент міг взагалі не згадувати. Це обов’язок, передбачений законом про вибори народних депутатів.

Сергій Рахманін: Але маємо те, що маємо. Указ є, він не виконується.

Руслан Князевич: Через це є 121 стаття Конституції, є спеціальне право Генеральної прокуратури, яке називається “загальний нагляд”, який отримує справу до цих питань.

Сергій Рахманін: Дуже добре, що Ви згадали про 121 статтю Конституції і Генпрокурора. Нещодавно Вам ставили питання, чому, з Вашої точки зору, пан Ківалов не сидить за гратами.

Нагадаю, що під час президентських виборів 2004 року Князевич був членом ЦВК, яку очолював небезвідомий Сергій Васильович Ківалов. Що було далі, всі пам’ятають дуже добре.

Коли Вас запитали, Ви сказали, що це питання не до Вас, а до колишнього Генпрокурора Святослава Піскуна. Сьогодні у нас Генпрокурор, якщо не помиляюсь, Святослав Піскун.

Чи буде Генпрокурор Святослав Піскун виконувати вимоги 121 статті Конституції щодо загального нагляду за органами центральної влади?

Руслан Князевич: Я тільки можу послатися на його пряму мову. Принаймні після зустрічі з Президентом на минулому тижні він сказав публічно про те, що він і Генпрокуратура, яку він очолює, в принципі, вся прокуратура в Україні, зробить все можливе, щоб забезпечити виконання Указу Президента про проведення позачергових виборів.

Я сподіваюся, що він мав на увазі 121 статтю Конституції, бо інших повноважень в цій частині у нього немає.

Сергій Рахманін: Що це означає на практиці? Порушення кримінальних справ? Арешт? Затримання?

Руслан Князевич: Це вже не моя справа. Вчинення дій прокурорського нагляду, які включають в результаті те, про що Ви сказали. Я цього не виключаю.

Щодо фінансування виборів. Скажіть, а де написано, що це мають бути кошти виключно ті, які перебувають на казначейському рахунку в Міністерстві фінансів?

Чому це не можуть бути кошти, наприклад, Нацбанку України, які також є державними коштами? Я вас запевняю, що у нас до останніх виборів виборчі закони були виписані таким чином, що Нацбанк давав займ ЦВК.

Сергій Рахманін: Погоджуюся, але в цьому випадку ми порушимо Конституцію. Тому що у нас є закон про Держбюджет. В цьому законі витрати на проведення дострокових виборів не передбачені.

Аби це відбулося, потрібні зміни, і зміни ці ухвалюються виключно законом.

Руслан Князевич: Це повинні бути кошти державні. Чому президент на останній зустрічі згадав про РНБО? Якщо РНБО визначить за можливе, щоб таким чином вийти з цієї ситуації, я не думаю, що це буде, знаєте, з двох зол, з точки зору права, мені здається, це буде менше.

Сергій Рахманін: Ми починаємо шукати найменше зло, бо право все ж таки є імперативною штукою.

Руслан Князевич: Пам’ятаєте, в 2000 році був у нас всеукраїнський референдум. Пригадуєте 16 квітня? Там було 6 питань, потім 4 залишили.

Сергій Рахманін: Прекрасно пам’ятаю.

Руслан Князевич: Я нагадаю, що той референдум був проведений і профінансований виключно за рішенням Печерського районного суду, хоча це не передбачалося ні законом, ні Конституцією.

Більше того, ЦВК не хотіла проводити цей референдум, тому що закон в цій частині (а ви знаєте, він 91 року редакції) більшою мірою суперечить Конституції. І Центральна виборча комісія сказала, що оскільки немає правової бази, ми не можемо проводити.

Печерський районний суд, фактично, зобов’язав ЦВК виступити Конституційним Судом та Верховною Радою, розтлумачити, виписати нові норми і так далі.

Тобто я не сказав би, що у нас немає жодних правових шляхів. У нас вже є такі прецеденти. Просто не хотілося б до них опускатися.

Сергій Рахманін: Не розумію, до чого ця аналогія. Наскільки я пам’ятаю, висновки цього референдуму не визнала європейська спільнота. Венеціанська комісія, фактично, зробила фоліант з приводу цього референдуму. Більше того, він закінчився нічим.

Руслан Князевич: Але КСУ сказав, що незважаючи на те, що такого роду були судові рішення Печерського суду, він є законним, і ЦВК повинна їх виконувати відповідно до закону про референдум. Хоча він в більшій мірі суперечить Конституції.

Сергій Рахманін: Ви не будете сперечатися з тим, що і Віктор Ющенко, і Віктор Янукович, при чому останній більшою мірою, останнім часом змінювали точку зору на оцінки тих самих подій в Україні. Щоб це проілюструвати, ми зробили невеличкий репортаж.

Микита Моїсеєв: Серпень минулого року, Президент Віктор Ющенко коментує призначення прем’єром Віктора Януковича.

Віктор Ющенко: У нас є хороша нагода зняти гостроту протистояння. Ми сьогодні вперше знайшли формулу збереження конституційних цінностей держави і нації. У нас є всі можливості говорити про перехід із політичної депресії до стабілізації.

Микита Моїсеєв: Минуло не менше року, і Президент кардинально змінив своє ставлення до висунутої ним самим кандидатури. 3 квітня.

Віктор Ющенко: Сьогодні я підписав Указ про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України V скликання. У Верховній Раді триває свідоме загострення політичної кризи.

Це неконституційний процес формування і переформатування парламентської більшості. Парламентсько-урядова більшість вже не приховує своєї головної мети – узурпувати владу і законсервувати своє правління.

Микита Моїсеєв: Симетричну відповідь на звинувачення Президента в узурпації влади того ж дня дає прем’єр Янукович, виступаючи з трибуни Верховної Ради.

Віктор Янукович: Ми з вами стали свідками фактично замаху на конституційний лад. Ми змушені констатувати, що горезвісний Указ Президента має на меті узурпацію влади.

Микита Моїсеєв: Людей на площі Віктор Янукович переконує, що Указ Президента неконституційний.

Віктор Янукович: Якщо будуть позачергові вибори в Україні, вони повинні бути одночасно і парламентські, і президентські.

Без рішення Конституційного Суду щодо цього питання є лише один вихід – скасування Указу Президента.

Микита Моїсеєв: 5 травня прем’єр Янукович вже не згадує про КСУ.

Віктор Янукович: Головною метою нашого спільного рішення є проведення чесних і демократичних виборів. Зараз будемо давати доручення робочій групі.

Микита Моїсеєв: Минув тиждень, і оптимістичні настрої прем’єра зникли. Робоча група не може домовитися, - констатують і прем’єр, і Президент.

Позавчора Віктор Янукович звернувся про допомогу до Євросоюзу та Росії: “Подальша нейтральна позиція наших стратегічних партнерів не сприяє вирішенню політичного конфлікту і лише додає впевненості Президенту у його протизаконних діях”.

Сергій Рахманін: Тут є дві частини: частина Ющенка і частина Януковича. Віктор Андрійович менше року тому, фактично, легалізував створення коаліції, внісши кандидатуру Віктора Януковича до Верховної Ради як кандидата у прем’єри.

Ви пам’ятаєте, ви є членом парламенту, що на той момент у коаліції були не лише колективні члени, а і окремі депутати. Депутати, які увійшли до фракції, за списками якої були обрані, вони були членами коаліції.

Пізніше це індивідуальне членство стало однією з причин, а якою Президент видав Указ про дострокове припинення повноважень Верховної Ради.

Сьогодні (якщо вважати це порушенням) це порушення набуло більш широких форм. Це вже є масовим явищем. Тоді це було незначним.

І тоді було порушення, і зараз. Чому Президент, побачивши порушення, тоді не скористався своїм конституційним правом і не розпустив Верховну Раду?

А навпаки, він взагалі тоді оминув це своєю увагою, він визнав коаліцію створеною, законною, легітимною. Він вніс Януковича і жодним словом не обмовився про те, що Конституція порушена, що депутати обиралися списками, і є всі підстави для дострокового припинення повноважень. Де логіка?

Руслан Князевич: Зараз відслідковувати логіку дуже важко. Мушу вам нагадати, що в той час, коли формувалась коаліція, і як не прикро про це згадували, навіть наша фракція підтримала кандидатуру Януковича, на якомусь етапі були розмови про приєднання “Нашої України” до широкої коаліції.

Сергій Рахманін: Я навіть пригадую, що Ви були категорично проти.

Руслан Князевич: Я справді був одним з тих, хто був категорично проти, бо у мене не було жодних ілюзій щодо Партії регіонів і особисто до Януковича. Як не прикро мені зараз згадувати, я був правий. Але мова не про те.

Чому Президент зробив це тепер, а не тоді? Я не буду всю логіку розкривати, він, напевне, може краще розповісти, ніж я. Але, мені здається, тут є важливий нюанс.

Коаліція формувалась таким чином. Три фракції підписали угоду, фактично, всі депутати скріпили її своїми підписами, як це передбачено регламентом. А потім два депутати просто написали заяви про входження до цієї коаліції.

Але формально в Президента були на руках (він керувався відповідно до 83 статті Конституції, він не просто так вносить прем’єра, а перевіряє на відповідність 83 статті Конституції) він лише отримав ці документи.

Тепер же що трапилося? Вкінці березня була, фактично, сформована інша коаліція. Було змінено назву коаліції на коаліцію національної єдності. Але на цьому процес не зупинився.

Якби було просто сказано – перейменована коаліція і крапка. Але що зробили члени коаліції? Вони почали формувати її по новому, але вже не як коаліцію трьох фракцій, а кожен депутат, який входив у цю коаліцію, писав особисту заяву про входження в коаліцію. Всі депутати: і які входили в цю фракцію, і які не входили, але перебували в опозиції. І саме це стало підставою для того, щоб Президент видав цей Указ.

І коли під час розгляду в Конституційному Суді, я там щодня перебував, саме на цьому будували свою позицію представники президента. Я зараз можу лише на них посилатися.

І тому він вважав, що цей місячний термін пройшов, він видав цей Указ у повній відповідності до статті 90 Конституції.

Чому? Тому що тоді вона формувалася фракціями, а тепер вона точно формувалася заявами депутатів. Я більш, ніж переконаний, що такі заяви справді існували в ВР, бо навіть у нашій фракції я бачив, як вони підписувалися.

Зокрема, я сиджу поруч з представниками партії Кінаха, я особисто бачив, що кожен з них писав таку заяву, яка аналогічно писалася членами коаліції. І це, на думку Президента, є порушенням.

Сергій Рахманін: Логіка зрозуміла. Не скажу, що Ви мене остаточно переконали, але скажу, що Ваше слово виглядає більш переконливо, ніж слова Президента, коли він пояснював свої причини видання свого славнозвісного Указу.

Провокаційне питання. Припустимо, що все-таки вибори відбулися, і не всі політичні партії взяли в них участь. І фактично, певна частина виборців проігнорувала проведення виборів. Скажімо, на сході чи півдні. Чи може це бути формальною підставою для розмов про поділ України?

Руслан Князевич: Я навіть не хочу говорити про поділ України, тому що, чесно кажучи, навіть не уявляю, що це таке. Якщо б це була штучна держава з кількох окремих суб’єктів, як Чехія та Словаччина, вони мирно розійшлись, бо вони чітко уявляють кордон держави.

Сергій Рахманін: Я також можу мирно уявити, де в нас кордон.

Руслан Князевич: В нас кордон може по душах пройти дуже багатьох людей. Як, наприклад, можна поділити Дніпропетровщину, Харківщину чи Херсон, які голосують половина на половину за різні сторони.

Я навіть про це говорити не хочу. Справа в тім, що це не означає, що якщо Партія регіонів не бере участі, то її місце, до її електорату не прийдуть інші політичні сили.

Наприклад, Вітренко чи щось інше. Є дуже багато політичних сил, наприклад, “Русскій блок” чи подібне. Не може бути, що не представлена буде повністю думка цих виборців.

Звичайно, якась кількість електорату відмовиться брати участь, але сказати, що пропорційно не представлені будуть в тій чи іншій мірі регіони, я б не говорив про це.

Інша справа, що так склалася виборча система в Україні, якщо навіть один виборець в Україні чи в будь-якій закордонній дільниці прийде на вибори, вибори будуть визнані дійсними.

Це можливо з точки зору світової практики, це демократично, але для нашої держави, це, напевне, була б пришвидшена річ, тому що бар’єр 50% активності варто було б на якомусь етапі зберегти. Ми на президентських виборах якраз дуже багато про це дебатували.

Тому що варто було б, якби у нас ситуація була, як в Італії чи в Голландії, коли приходять зазвичай 20%, а прийде 30% - це добре. А коли в нас 70% зазвичай приходить, а прийде 30% - це трагедія не тільки для виборців, а й для всієї держави.

Чи це спричинить якісь подальші дії, ескалацію конфлікту? Я б у це не хотів вірити, але це виключати теж не варто.

Сергій Рахманін: Наразі невідомо, чим це може тоді закінчиться, і не хочеться прогнозувати.

Віктор Янукович одразу після оприлюднення президентського Указу заявив, що він антиконституційний. Він мав право оцінювати, але не мав права напевне тлумачити.

Кабмін, який очолює Янукович, зобов’язаний був цей Указ у будь-якому разі виконувати. Але прем’єр заявив, що це рішення не буде виконуватися, допоки КСУ не винесе свого рішення. І це, з точки зору прем’єра, було захистом Конституції. Бо він побачив у президентському Указі зазіхання на Конституцію.

Навпаки, Президент заявив, що він свій Указ видав на захист Конституції, сказав, що будь-якій нормальній людині очевидно, що порушення Конституції відбулося. Але поза як є питання, є КСУ, звертайтеся, він виконує будь-яке рішення.

Юлія Тимошенко заявила про те, що вона підкориться будь-якому рішенню КСУ. Не минуло і кількох днів, вона заявила, що суд упереджений, суд не об’єктивний, будь-яке рішення, яке буде винесене, буде несправедливим, бо він корумпований.

Янукович і Ющенко начебто залишилися на своїх позиціях, але ні Президент, ні прем’єр не надали можливості КСУ винести своє рішення. Фактично, вони собою підмінили КСУ.

Руслан Князевич: Не погоджуюся з Вашою логікою.

Сергій Рахманін: Чи було логіки в тому, щоб дочекатися рішення КСУ, а після того шукати те ж саме політико-правове рішення, про яке вони так красиво твердили?

Руслан Князевич: Дуже цікаво, що прем’єр у публічному зверненні до народу про це згадав. Звільнивши двох конституційних суддів, Президент заблокував діяльність КСУ, що унеможливлює ухвалення ним будь-якого рішення.

Я категорично не погоджуюся. Тому що 18-2=16. А 12 потрібно для кворуму. Тобто вони напевне переплутали з ЦВК, де було вибито кворум. Це я можу подумати.

Інша справа, що такого роду тезами вони, фактично, викрили свій план. Ті потаємні розмови про те, що в коаліції є 11 твердих голосів, стали явними. Бо якщо 11 мінус 2 буде 9, а треба 10 для ухвалення рішення, то це я розумію.

Чому прем’єр пішов на цю погодженість минулої п’ятниці? Тому що він розумів, що якимсь чином треба переформатувати сили. Вони не виключають до кінця того, що КСУ повинен відпрацювати ту місію, яка закладена апріорі.

Так що трапилося? Чому тиждень здався дуже цікавий? Тому що ВР чи коаліція придумали такий план. Вони вирішили натомість звільнили представника “Нашої України” в КСУ, який призначений Верховною Радою, пана Стецюка.

Таким чином, замість нього призначити (наскільки я мав інформацію, навіть вчора не виключався цей варіант) нового суддю КСУ. Таким чином одразу ж припустити його до присяги.

Хоча всупереч церемонії, де повинен зараз бути присутній Президент, але це вже зараз ніхто не бере до уваги. Таким чином поновлювалося 10 членів КСУ, і КСУ до повернення пана Януковича повинен був винести рішення по двох Указах.

І у зв’язку з цим з’явився третій Указ про звільнення судді КСУ з боку Президента. Я розумію, що це перейшло вже у гонку озброєння. Сергій Рахманін: Повертаюся до свого питання. Чи не було логіки в тому, щоб дочекатися рішення Конституційного Суду, а після того шукати те ж саме політико-правове рішення, про яке вони так красиво твердили?

Руслан Князевич: Я жодного дня не пропустив під час публічних слухань у Конституційному Суді. Мені інколи ставало моторошно він того, наскільки цинічно і нахабно поводили себе судді по відношенню до Президента і до цього представника у КСУ, ті троє суддів, які звільнені, які призначення за квотою Президента. Я такого відношення ще не бачив.

Зараз можна говорити про те, що Президент як інститут призначав цих суддів, але ми знаємо, в який час ці судді були призначені і ким вони були призначені. І навіть те тавро, що ці судді голосували за третій термін президента Кучми, як на мене, стало підставою для того, що вони повинні бути звільнені ще раніше, може навіть минулого чи позаминулого року президентом.

Тільки після того, як він отримав це право, за змінами до Конституції. Бо зараз, коли кажуть, що він не мав права звільняти двох суддів, то я нагадую, що це право Президент отримав у 2006 році, після внесення змін до Конституції.

А закон був ухвалений у 96 році, який забороняв це робити і передував Верховній Раді. Відповідно до перехідних положень, закони діють тільки в тій частині, що не суперечить Конституції. Тому 23 стаття закону не діє. І сам КСУ, повернувши подання, якраз на це вказав.

Була дуже цікава історія. Я працював під час V скликання секретарем Комітету з правової політики, до відання якого відносилися якраз питання КСУ.

І на одному з перших засідань, коли ще Комітет очолював покійний пан Кушнарьов, було питання співпраці КСУ та Верховної Ради. І на цьому засіданні був присутній заступник КСУ пан Пшеничний.

Як Ви думаєте, чим він займався впродовж години свого виступу. Він переконував Верховну Раду, зокрема Комітет, що треба ухвалювати новий закон, бо той, в більшій мірі, суперечить змінам до Конституції, якраз в тому числі 23-тій статті, про яку ми говоримо, і статті 6-тій – контрасигнація, яка вже тепер скасована в цій частині і так далі.

І коли зараз пан Пшеничний ходить на ефіри і дивується, що Президент порушив закон, то мені просто немає нагоди, щоб з ним посперечатися: де ж він був щирий?

Більше того, ми вже мали вносити цей законопроект, але він попросив, що КСУ сам напрацює низку норм. У них вже є серйозна калька, вони внесуть до Верховної Ради, ми утворимо спільну групу. Але ми так і не дочекалися на це рішення, вони дуже були зайняті іншими питаннями.

Сергій Рахманін: Спостерігаючи за цим, я побачив небажання обох сторін дочекатися об’єктивного рішення КСУ.

Руслан Князевич: А чи може бути це рішення об’єктивним?

Сергій Рахманін: У мене сумніви, чи може воно бути об’єктивним. Але якщо просто так дивитися, то Президент видає Указ і звільняє суддів саме тому, коли очікує певного рішення суду, а Янукович іде на перемови і домовленості саме тоді, коли розуміє, що цього рішення провести не зможе.

Тому мені здавалося (це просто думки вголос, навіть не запитання до Вас), що перше, про що мали домовитися Президент та прем’єр, це новий закон про КСУ, який дав би змогу переобрати суддів КСУ, призначити новий склад.

Чому? Тому що єдиний арбітр, який може бути рефері у політичних спорах, за повноваження в тому числі, це КСУ. Він дискредитований обома сторонами. І цей склад, і цей орган. Тому єдиний варіант – почати все з білого аркуша.

Напевне, про це треба було домовлятися. Бо єдина, як на мене, правова більш-менш легітимна можливість переобрати цих суддів – новий закон, нові умови, відповідно, переобрання суддів КСУ. От про це мали домовлятися прем’єр та Президент.

Але вони обговорили все, що завгодно, від “РосУкрЕнерго” до планки явки виборців і планки для політичних партій. А це питання, на превеликий жаль, не обговорювалось.

Руслан Князевич: Я 300% вас підтримую. Але в цьому законі має бути норма, що якщо навіть ВР чи Президент представляють своїх суддів, це не повинні бути представники політичних партій в КСУ. Це не “смотрящі” партії в суді.

Сергій Рахманін: Я б ще передбачив нові умови для обрання суддів. Тому що люди, які прийшли до КСУ, незалежно від кого: від Кучми, Ющенка чи Януковича, їхній фаховий рівень є напевне сумнівний, принаймні у переважної більшості. Але вони, фактично, прийшли “смотрящими”, як Ви справедливо сказали. І це є поганим.

А от питання. Найближчим часом сподіватися на відновлення реальної роботи КСУ не варто, він не буде діяти. Я правий?

Руслан Князевич: Я можу тільки послатися на заяву, яку оприлюднив голова КСУ, що в таких умовах суду, фактично, немає. Тобто він недієздатний. Кворум є, формально всі підстави для того, щоб рішення ухвалювати, є. Але ситуація нинішня настільки деморалізувала суддів.

Вже те, що впродовж другого тижня вони не можуть припинити дію провадження щодо не чинного Указу. Тобто факту Указу немає, юридичного факту, а міфічне провадження відбувається.

Хоча той же пан Пшеничний буквально вчора, я бачив в ефірі одного з каналів, сказав, що таке рішення давним-давно вже ухвалене, але дано доручення судді-доповідачу оформити ухвалу, вона вже оформляє третій тиждень. А оскільки її вже звільнено, невідомо, хто її повинен дооформлювати.

Тобто суд вже сам не знає, що робити. Судді настільки деморалізувалися з різних сторін, що сподіватися на те, що шлях вирішення конфліктів лежить на площині КСУ, мені здається, безнадійно.

Сергій Рахманін: Ви стали співавтором гучного скандалу, озвучивши на прес-конференції інформацію, яку оприлюднив один з Інтернет-сайтів, що суддя-доповідач у справі президентського Указу пані Сюзанна Станік начебто брала хабара у вигляді квартири, яка коштувала буцімто 2 мільйона доларів.

Після цього СБУ підтвердила цю інформацію, Генпрокуратура, фактично, її спростувала. СБУ нібито знову підтвердила, Генпрокуратура наче знову спростувала. Чим ця справа завершилася?

Руслан Князевич: Справа в тім, що ця інформація, оприлюднена на Інтернет-сайтах, гуляла два дні. Я про неї дізнався вранці того дня, коли я вийшов на прес-конференцію Чому я дізнався?

До нашої партії в штаб пішла низка дзвінків, оскільки ви бачите банери на всіх сайтах про те, що суддя за квотою президента отримала хабар.

Ми порадилися. Якщо Президент призначає суддю, пляма найбільше падає на кого? На Президента або на ті сили, які його підтримують в лобіюванні інтересів цього судді чи може перспективних рішень.

Тому ми вийшли і сказали про те, зокрема я, як секретар Комітету з правової політики, що ця інформація є в Інтернеті, ми не віримо, що вона правдива.

Більше того, я переконаний, що честь і гідність, ділова репутація бездоганна у Сюзанни Станік, яка була міністром юстиції, я дуже добре її знаю.

Для того її треба спростувати і негайно. Тому що через 5 днів починалося провадження, і суддя-оповідач не може з таким, вибачте, гуляючим.

Зараз ситуація така. Мені здається, що вона зробила принципову помилку. Коли розпочалося засідання, вона сказала про те, що це все неправда. І якщо СБУ знайде це майно, то вона готова 50% віддати цього майна.

Як кажуть, хто тягнув за язика? Якщо сказала, що 50% готова віддати, то СБУ рада старатися, ми ж знаємо, скільки там безквартирних офіцерів.

Тепер виявилося, що цього майна не так вже й мало. Йде мова не про мільйони, а про десятки мільйонів. Я не знаю, що це за майно, може це майно родичів, близьких і так далі.

Але вибачте мене, якщо це справді майно давним-давно перебуває у власності, то яка необхідність була його передавати пані Станік вкінці березня-на початку квітня цього року. Яка необхідність була тримати саме на неї отримати право власності на всі ці об’єкти?

Якщо вона перебувала в інших людей кілька років, як вона стверджує, то чому вона не могла перебувати ще якийсь період, принаймні до того часу, коли закінчиться процес у КСУ? Це викликало нашу підозру.

Сергій Рахманін: Після певних кадрових, дуже дивних, як на мене, але цілком природних, з іншого боку, кадрових змін у Генпрокуратурі, цей орган буде повертатися до цієї справи чи вона вже закрита для Генпрокуратури, незалежно, хто очолює цей орган?

Руслан Князевич: Я не знаю. На скільки я розумію, є відповідні матеріали, направлені в СБУ і Генпрокуратури в установленому порядку, за законодавством.

Прокуратура не може не реагувати на такі речі. Це ж не я звернувся навіть, хоча ми зверталися і звернули увагу. А вже є спеціальний орган, який провів слідчі дії і встановив якусь низку фактів, які матеріально підтверджені.

Не реагувати на ці речі не можна. Можна ще відтягнути, Генпрокуратура якраз цим знаменита, що вона може якимсь чином перенести в неправову площину розгляд такого роду питань. Але мені б не хотілося вірити.

Тут не йде мова про пані Станік чи інших суддів. Тут іде мова про принципи. Якщо ми говоримо, що суддя-доповідач повинен заслуговувати довіру (ми про це казали щойно) всього суспільства, і це рішення повинне бути легітимізоване в очах свого суспільства, то звичайно суспільство, зокрема через наведених представників, повинно знати, на якій підставі суддя отримала ті чи інші речі, і чи таким чином вона може бути не заангажованою і поза сторонньою.

Сергій Рахманін: Про інтуїцію. В принципі, таке можливо, що суддя Конституційного Суду бере хабар? Ви можете таке уявити?

Руслан Князевич: Боже збав. Я такого не можу уявити. У нас взагалі ніхто не бере хабарів, депутати не беруть.

Я через те й кажу, що вона має спростувати. А вона не спростовує їх, а говорить про тиск. Хай вона спростує, скаже, що це неправда. Ми ж на її боці, ви що?

Сергій Рахманін: Давайте перейдемо від політико-правових до політичних питань. Дуже жваво зараз обговорюється можливість створення так званого мегаблоку на базі “Нашої України”.

Чому він буде мега – не зрозуміло, участь БЮТу в ньому не передбачається, а КУН чи УНП, при всій повазі до цих політичних інституцій, мені важко назвати потужними гравцями.

Нещодавно керівник “Народної самооборони” Юрій Луценко заявив, що ймовірно він і його блок не стануть учасниками цього мегаблоку. Чи Вам відомо, чому так сталося? Я знаю, що у вас приязні стосунки з Юрієм Луценком і ви є безпосередньо членом “Нашої України”. Що сталося? Чому так?

Руслан Князевич: Коли починаються розмови, що до “Нашої України” пред’являються претензії від колег, це означає, що почався виборчий процес, і це нормально, мене це дуже радує.

Сергій Рахманін? Тобто всі починають сваритися, я вірно зрозумів?

Руслан Князевич: Абсолютно точно. Це біда наших демократів, замість того, щоб об’єднуватися, ми починаємо відразу сваритися.

Ще навіть немає підстав, ще не означає, що почався виборчий процес, що він почався, принаймні не визначена дата, а ми вже починаємо сваритися.

Чому? Тому що максимально хочемо зайняти одну й таку ж електоральну нішу, а більше відкусити пирога.

Щодо мегаблоку, то це ідея об’єднання всіх демократичних сил, зокрема, БЮТ. Але оскільки вже очевидно, що воно не відбудеться, то мова йде лише про створення блоку “Наша Україна”.

Сергій Рахманін: Для мене це не виглядає природно, бо всі соціологічні заміри доводять, що БЮТ та Наша Україна окремо набирають загалом більше, ніж якщо вони підуть єдиним списком.

Руслан Князевич: Я погоджуюся. Але скажіть, які тоді підстави для представників БЮТ, наприклад, пана Томенка, який звинувачує Нашу Україні” в можливості об’єднання з Партією регіонів.

Тоді нас звинувачувати, коли ми кажемо, давайте ми об’єднаємося, і ці питання будуть зняті. Ви будете очолювати, пані Тимошенко, наш список, і ви вже точно ніколи не дозволите нам бути з Партією регіонів.

Я вважаю, це було б правильно, це зняло б назавжди це питання. Ні, не хочемо йти. Давайте тоді звинувачувати “Нашу Україну”.

Мені здається, що ми не хочемо просто розігрувати ту карту, яка була на минулих виборах. Якщо ми домовилися про те, що йдемо двома колонами, не поборюючи один одного, то такі скубання на самому початку – дуже не приємно. Мені особисто не приємно.

Сергій Рахманін: Претензії “Народної самооборони” на 30% у списках. На скільки вони аргументовані? Наскільки вони є серйозною пересторогою для створення?

Руслан Князевич: Це поки що тільки розмови – 30-40%. У кожного свої амбіції. Може хтось вважає, що КУН чи Собор, що вони електорально можуть розраховувати на 40%, це їхнє право. Кожен бачить себе так, як він себе бачить.

Але якщо ми говоримо, що блок формується на основі партії Наша Україна”, то я так розумію, зважаючи на попередній досвід формування в 2006 році, що “Наша Україна” повинна мати контрольний пакет у цьому блоці.

Як на мене, це не менше 60%. Тому що ми бачимо ситуацію, коли (от нам минула виборча кампанія показала), що один із суб’єктів блоку просто зрадив блок – перейшов.

Якщо таких суб’єктів буде більше, ніж половина, з фракції і блоку нічого не залишиться. Ми абсолютно переконані у своїх членах, бо жоден з наших членів не перейшов ні до однієї частини, ні до іншої. Це наше право, в нас є партійна дисципліна.

Якщо ми кажемо, що це спільний блок, і електорально інша партнери можуть посперечатися за свої відсотки тоді можна говорити про якісь паритетні речі.

Сергій Рахманін? Ваші відчуття, “Народна самооборона” піде окремо? Але без БЮТ?

Руслан Князевич: Мені здається, що ми підемо всі разом.

І напевне без БЮТ, тому що БЮТ має серйозні показники соціології, що окремо ми можемо більше набрати.

Я в цьому дуже сумніваюся, мені здається, що тоді було б простіше нашим виборцям зорієнтуватися. І це було б раз і назавжди поставлено крапку щодо демократичних сил і їхнього об’єднання чи можливості і спроможності об’єднання. Але політична реальність на превеликий жаль, поки що інша.

Сергій Рахманін: Коли, з Вашої точки зору, відбудуться парламентські вибори? Скільки, з Вашої точки зору, набере “Наша Україна”.

Руслан Князевич: Вибори відбудуться, за Указом, незабаром, в найближчий час. Я сподіваюся, що це буде до відпусток.

Щодо “Нашої України”, я сподіваюся, я в цьому переконаний, що якщо це буде окремий політичний проект партія “Наша Україна2, то він набере не менше, ніж на минулих виборах.

А якщо це буде разом з “Народною самообороною” і правицею, я в цьому знову ж таки переконаний, буде до 20%.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG