Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 12:18

Українські й німецькі підневільні працівники – дискусійний форум за участю істориків із двох країн


Надія Кандиба Німеччина, 14 травня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – У Німеччині багато говорять про примирення між народами. І не тільки говорять, але й постійно працюють у цьому напрямку. Цими днями громадська організація "Український дім", штаб-квартира якої міститься в Дюссельдорфі, разом із кельнським Форумом імені Копелєва влаштували спільні виступи німецьких та українських істориків. На зустрічах науковців з публікою йшлося про долю українських примусових працівників у гітлерівській Німеччині та німецьких невільників – у повоєнному Радянському Союзі.

Попри те, що німецький Фонд «Пам’ять, відповідальність, майбутнє» вже завершив виплачувати компенсації колишнім підневільним працівникам, інтерес у Німеччині до теми примусової праці в Третьому рейху не згасає. Чимало німецьких науковців продовжують активно досліджувати цю сторінку історії.

Колишніх остарбайтерів постійно запрошують до Німеччини. Вони не тільки відвідують місця свого утримання, але й зустрічаються, наприклад, з німецькими школярами й діляться з ними своїми спогадами.

Німецький історик Таня Пентер наголосила: “Сьогодні можна сказати, що підневільна праця за часів націонал-соціалізму є чи не найкраще дослідженою сторінкою сучасної німецької історії. І все ж таки й тут залишаються білі плями”.

Таня Пентер звернула увагу передусім на підневільну працю на окупованих німцями територіях і назвала абсолютно правомірним запитання про відшкодування для цих людей.

Доля німецьких невільних в СРСР

Як з’ясувалося, малодослідженою залишається й доля німецьких невільників, котрі після Другої світової війни опинилися в Радянському Союзі, і особливо тих, хто залишався в СРСР у 50-их роках.

Український історик та публіцист Володимир Сергійчук зазначив: “На початку 50-их років Радянський Союз заявив, що військовополонених у них більше немає. Але в Україні їх залишалося ще десятки тисяч. І коли приїздили іноземні делегації, які хотіли їхати тими маршрутами, де працювали німецькі полонені, то гідам було дано інструкцію, як наголошується в оригінальних документах, відволікати увагу іншими розмовами”.

Під час виступів з публіки пролунала думка про доцільність об’єднати зусилля німецьких і українських дослідників, щоб разом вивчати долю українських та німецьких підневільних робітників. Як зразок називалася польсько-українська співпраця в галузі історичних досліджень.
XS
SM
MD
LG