Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 00:58

Вознесенське об’єднання і український розкол


Віктор Єленський Київ, 17 травня 2007 (RadioSvoboda.Ua) — Сьогодні Російська православна церква Московського патріархату і Російська православна церква за кордоном об’єдналися. Після восьми десятиліть розколу, звинувачень і взаємних проклять… Вони називали один одного і церковними власівцями, і чекістами в рясах, але сьогодні разом причастилися з однієї чаші. Що це означатиме для розкраяного православ’я в Україні?

Росія -- Патріарх Алєксій II і Митрополит Лавр підписують договір про воз''єдняння у храмі Христа Спасителя у Москві
(AFP)
Російські коментатори не приховують захвату: говорять про возз’єднання російських світів, про кінець громадянської війни і про Велику Росію.

Українські архієреї в єдності з Московським патріархатом теж говорять про велич. Архиєпископ Криворізький і Нікопольський Єфрем: «Радіємо, що дійсно така велика держава, як нинішня православна Росія, скріпила свої православні і духовні устої, свої традиції».

І всі славлять мудрість Того, хто відновив велич і цілісність Російського архіпелагу, хто наказав зарозумілому Заходові рахуватися з Росією.

«Той, хто відновив», хреститься, прикладається до ікони і уважно стежить за патріархом Алексієм ІІ і першоієрархом Закордонної церкви митрополитом Лавром.

Все йде за планом. Проект реалізовано. І Президент Путін відіграв у його реалізації вирішальну роль.

Церковній міжусобиці, просякнутій кров’ю громадянської війни і сталінських гулагів, покладено край. Закордонна церква від Аляски і до Нової Зеландії, від Аргентини і до Бельгії відтепер входитиме до Московського патріархату і служитиме Отєчєству.

Із новим єднанням згодні не всі

Втім, не обійшлося і без дисидентів. Єпископ Таврійський і Одеський Російської православної церкви за кордоном відмовився входити в єдність з Московським патріархатом. Чому?

Настоятель Свято-Олексіївської парафії Закордонної церкви в Одесі протоієрей Валерій Алексєєв вважає, що Московський патріархат не розірвав зі спадщиною митрополита Сергія, який 1927 року оголосив про лояльність Радянській владі.

Ця спадщина, яка для поколінь «закордонників» позначалася поняттям «сергіанство», для отця Валерія означає сервілізм, заполітизованість і плазування перед можновладцями: «Ми бачимо не те що сергіанство, а неосергіанство. Це велика заполітизованість церкви. Ціла низка ієрархів і духовенства є народними депутатами, які представляють політичні партії і блоки. І нас це бентежить. Це дуже брутальне порушення канонічних правил».

Зразок для України?

Між тим, сьогоднішнє об’єднання на Вознесіння здатне стати свого роду моделлю загоєння розколу в українському православ’ї.

Так вважає радник Секретаріату Президента України Олександр Саган: «Я надзвичайно високо оцінюю Акт об’єднання цих двох Церков. Тому що ми маємо приклад, як порозуміння прийшло між Церквами, які десятиліттями не визнавали одна одну. Московський патріархат не визначав Закордонну церкву інакше, як розкол. Сьогодні ці Церкви об’єднуються без жодних умов. Є надія, що ми все-таки побачимо таке об’єднання і в Україні, коли всі напрями православ’я об’єднаються без усіляких умов і образ. Якщо цього не відбудеться, якщо Московська патріархія буде висувати якісь умови, то це буде дуже явний приклад подвійних стандартів».

Найменш оптимістичні з-поміж православних в Україні кажуть, що для об’єднання українською землею мають пройти три покоління; найбільш песимістичні вірять в уроки історії і в те, що для Бога неможливого немає.

Матеріали до теми:

• Возз''єднання Російської православної церкви
XS
SM
MD
LG