Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 12:15

Як розмовлятиме Європа з Росією в Самарі?


Ірина Халупа Прага, 17 травня 2007 (RadioSvoboda.ua) — Як правило, зустрічі Групи Семи, Світового Банку, Міжнародного валютного фонду тощо супроводжують величезні демонстрації. Незадоволені економічною експлуатацією третього світу, несправедливими наслідками глобалізаційних процесів, ці демонстрації збирають разом цілу палітру невдоволених — від ідеалістів до анархістів.

Європейсько-російський саміт у Самарі, що розпочинається 17 травня неформальною зустріччю під час вечері учасників, відбудеться в спокійнішій атмосфері. Вже кілька днів там чистять вулиці — і від сміття, і від невдоволених.

Однак самарський мер усе ж таки дав дозвіл на марш «Іншої Росії». Одним із лідерів цієї правозахисної та опозиційної групи є шаховий майстер Ґаррі Каспаров.

Але опозиційних діячів міліція то затримує, то цькує, і в Росії ніхто не сподівається, що на демонстрацію в Самарі зможе вийти більше ніж тисяча осіб. І навіть ті, що вийдуть на вулиці, протестуватимуть проти російської влади, а не глобалізації…

Ніхто не очікує великих досягнень на цьому саміті. І майже всі погоджуються, що такої напруженої ситуації між Європою та Росією ще ніколи не було.

Російсько-європейські сварки

Польща обурена російською забороною на імпорт польського м’яса і блокує переговори ЄС із Росією про новий договір. Росія також погрожує ці переговори блокувати, якщо американці розташують свої системи ПРО в Чехії та Польщі. Естонія перенесла з центру Таллінна Бронзового солдата — Росія у відповідь розпочала торговельну блокаду цієї країни. Вже 10 місяців не надходить із Росії нафта до литовського нафтопереробного заводу, який продали полякам. На фоні того всього піднімається спектр все міцнішого авторитаризму в Росії.

Величезні поклади нафти і газу дозволяють Росії говорити з Європою з позиції сили. Це вміло показує на кожному кроці російський Президент. Крім того, останні російські домовленості з Казахстаном та Туркменистаном суттєво посилюють російську монополію над постачанням центральноазійської нафти та газу до Європи. Так, Європа розраховує на російські енергоносії.

Але з іншого боку, згідно з даними Центрального банку Росії, 52% російської торгівлі — це європейський ринок. 70% іноземних інвестицій в Росії — це інвестиції європейські. 40% своїх валютних резервів Росія тримає в євро. Так, Росія потребує не лише європейського ринку, а й європейських інвестицій.

Хто кого потребує більше?

Енергетична криза, яку зараз переживає світ, частково через війну в Іраку, частково через тероризм, змінила економічні орієнтири енергетичного ринку і зробила енергетику політичною. Дехто вміло маніпулює цими новітніми реаліями, дехто від них потерпає.

Росія не працює з Європейським Союзом як із єдиним європейським партнером попри існування торговельного договору, щоправда, вже старого. Навпаки, Росії вигідніше мати окремі двосторонні стосунки з Німеччиною, Францією тощо. Але таке розігрування членів ЄС, скоріше всього, підштовхує Європу говорити з Росією єдиним голосом. Бодай так вважають деякі європейські дипломати.

Напередодні саміту в Самарі 17 травня верховний представник ЄС зі спільної зовнішньої політики й політики безпеки Хав’єр Солана отримав Карлову премію. Цю премію заснували 1949 року в Аахені і нагороджують нею кожного року тих, хто зробив щось вагоме для європейської єдності. Минулими лауреатами були, серед інших, Вінстон Черчіль, Жак Делор, Броніслав Ґеремек та Вацлав Гавел.

Може, дух цієї премії допоможе європейським лідерам говорити одним голосом із російським президентом у Самарі.

Матеріали до теми:

• На саміті з Росією ЄС запропонує, зокрема, створити систему запобігання проблемам з енергопостачання • Росія може обійти Захід у змаганні за енергетику зі Сходу • Міжнародний газовий картель за участю Росії. Які можливі наслідки для Європи? • Політична та побутова корупція руйнує Росію
XS
SM
MD
LG