Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 12:37

Львівський художник заробляє на римських краєвидах


Наталка Кудрик Рим, 18 травня 2007 (RadioSvoboda.Ua) — Чимало митців залишають рідний край не стільки через економічні труднощі, скільки через бажання пізнати інший світ та отримати нове натхнення для творчості. Український художник Володимир Луцик, живучи в Італії майже 10 років, спромігся задовольнити і творчу натуру, і матеріальні потреби. А у розмові з Радіо Свобода маляр зізнався, що планує повернутися на батьківщину.

Художник Володимир Луцик
(RadioSvoboda.Ua)
Древній Львів він тимчасово змінив на ще древніший Рим. І сталося все випадково, бо всерйоз не думав-не гадав опинитися в країні Леонардо да Вінчі і Сандро Ботічеллі.

Він прибув сюди туристом, і йому сподобалося це місце на землі, підійшло по духу, каже Володимир. Тому і вирішив кинути якір у Вічному місті.

Перед цим закінчив Львівську академію мистецтв, став членом Спілки художників України: «В Україні я займався живописом на склі і малював, розробив свої авторські писанки. Як перебрався сюди, з тим матеріалом було вже важко працювати, бо переїзди, і воно б’ється… то я потроху почав малювати на полотні. Усе, що я роблю, йде від народного мистецтва: від писанкарства, від традиційного живопису на склі».

У Римі хочуть іншого мистецтва

"Усе, що я роблю, йде від народного мистецтва"
(RadioSvoboda.Ua)
Саме таким мистецтвом львівський художник волів би займатися більше, але місцевий споживач просить іншого, хоча для Володимира і це на втіху: «Живу за рахунок того, що працюю на туристів, вони хочуть іншого типу мистецтво: звичайні види Рима, щось таке італійське. У Римі, як на мене, добре займатися малярством, бо це місто відвідують багато людей, приїздять сюди за мистецтвом, адже Італія в їхній уяві — країна мистецтва».

Хоч і купують люди переважно картини з італійськими краєвидами, та сприймають їх як роботи українського маляра. Час від часу він виїздить на пленери до різних міст Італії.

Ознайомившись із сучасною технікою малювання європейських митців, Володимир Луцик зауважує, що саме досконалість виконання реалістичних творів і вирізняє художників із пострадянського простору: «Взяти хоча б Римську академію: я ходив дивитися, як там усе відбувається. Рівень навчання тут не дуже високий. Певно, вони ніколи і не ставили за мету учити чіткому малюванню так, як у нас було. У них це вільно, я би сказав, на рівні аматорському виходить».

Спочатку він виходив на вулиці, розкладав мольберт у мальовничих куточках і переносив на полотно красу древнього Рима. Та тут у найглухішому провулку діставай фотокамеру — і лови чудовий краєвид, що вже говорити про майстра із пензлем у руках.

Останнім часом львівський маляр працює переважно в орендованій квартирі-майстерні. Із тераси відкривається розкішний вид на місто, отож природного матеріалу для вільного художника хоч відбирай.

Іще рік-другий, а там і назад, додому подамся, говорить Володимир Луцик. Потім додає, що до Рима повертатиметься часто як гість, бо дух Вічного міста кликатиме його знову і знову.
XS
SM
MD
LG