Уперше “Кінолітопис” відбувся у Кривому Розі у День десятої річниці Незалежності України. З того часу фестиваль “доріс” до столиці і вже презентує роботи і зарубіжних режисерів.
Серед учасників “Кінолітопису-2007” знані режисери: літописець французького балету Домінік Делюш (який і є головою цьогорічного журі), швейцарець Хуго Шер, росіянини Сергій Мірошниченко, Йосип Трахтенгерц, Станіслав Коренбліт, Олександр Кугель, чий ігровий фільм відібрали до офіційного конкурсу Каннського фестивалю та інші.
"Ми дійдемо до рівня європейських країн"
Ганна Чміль, голова департаменту кінематографії Міністерства культури і туризму, сподівається, що на цьому розвій української документалістики не зупиниться: "Думаю, що ми дійдемо до рівня європейських країн, коли матимемо і в Україні окремі телевізійні канали або широкомасштабні програми, пов’язані із документальним кіно. Це один із найпопулярніших жанрів. Інша річ, що не навчилися телевізійні канали займатися справжньою “розкруткою” проектів, що сьогодні легше на “милі” (і то не на власному, а на запозиченому!) потурати смакам невибагливості так званої маскультури”.
У Канни? Ні, краще на фестиваль документальних фільмів
У ці дні триває і кінофестиваль у Каннах. Його червоною доріжкою не раз крокувала французька художниця Лариса Перехрестова. Однак, цього року вона рушила не на Лазурний Берег, а до Києва. Радіо Свобода поцікавилась у колишньої одеситки, чим зумовлений цей вибір: "Канський фестиваль (яке б грандіозне ім’я у нього не було!) є “зірковою” презентацією нашого життя. А документальний фільм – це справжня істина, наша хвороба чи правда, щастя, яке щодень є з нами. Тому ми, звісно, підтримуємо правду, духовність і ту міць, яку можна влити завдяки документальному кіно у серце”.
Під час “Кінолітопису” буде діяти виставка картин “Мадонни мозаїки” (саме так величають Ларису Перехрестову французи). Презентуватимуть свої полотна і чернівецький живописець Андрій Холоменюк та одеситка Галина Щербина.
Закінчиться ж фестиваль “Відлунням Кінолітопису” (що крокуватиме містами України), а також врученням гран-прі, нагороди “Золотий кадр”, української золотої “Пальмової гілки” у царині документалістики.
Серед учасників “Кінолітопису-2007” знані режисери: літописець французького балету Домінік Делюш (який і є головою цьогорічного журі), швейцарець Хуго Шер, росіянини Сергій Мірошниченко, Йосип Трахтенгерц, Станіслав Коренбліт, Олександр Кугель, чий ігровий фільм відібрали до офіційного конкурсу Каннського фестивалю та інші.
"Ми дійдемо до рівня європейських країн"
Ганна Чміль, голова департаменту кінематографії Міністерства культури і туризму, сподівається, що на цьому розвій української документалістики не зупиниться: "Думаю, що ми дійдемо до рівня європейських країн, коли матимемо і в Україні окремі телевізійні канали або широкомасштабні програми, пов’язані із документальним кіно. Це один із найпопулярніших жанрів. Інша річ, що не навчилися телевізійні канали займатися справжньою “розкруткою” проектів, що сьогодні легше на “милі” (і то не на власному, а на запозиченому!) потурати смакам невибагливості так званої маскультури”.
У Канни? Ні, краще на фестиваль документальних фільмів
У ці дні триває і кінофестиваль у Каннах. Його червоною доріжкою не раз крокувала французька художниця Лариса Перехрестова. Однак, цього року вона рушила не на Лазурний Берег, а до Києва. Радіо Свобода поцікавилась у колишньої одеситки, чим зумовлений цей вибір: "Канський фестиваль (яке б грандіозне ім’я у нього не було!) є “зірковою” презентацією нашого життя. А документальний фільм – це справжня істина, наша хвороба чи правда, щастя, яке щодень є з нами. Тому ми, звісно, підтримуємо правду, духовність і ту міць, яку можна влити завдяки документальному кіно у серце”.
Під час “Кінолітопису” буде діяти виставка картин “Мадонни мозаїки” (саме так величають Ларису Перехрестову французи). Презентуватимуть свої полотна і чернівецький живописець Андрій Холоменюк та одеситка Галина Щербина.
Закінчиться ж фестиваль “Відлунням Кінолітопису” (що крокуватиме містами України), а також врученням гран-прі, нагороди “Золотий кадр”, української золотої “Пальмової гілки” у царині документалістики.