Ведучі: Галина Трохова, Юлія Жмакіна(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
Галина Трохова: Різний погляд на зміни до законів, які б зробили перевибори чесними і прозорими? Дата перевиборів або «інтереси» голови Верховної Ради Олександра Мороза? Хто чи що насправді заважає розв’язати кризу?
Сьогодні Президент сказав, що на цьому тижні до неділі, 27 травня, стане відомою дата позачергових виборів. Ймовірно, нова.
Пане Єрмолаєв, камінь спотикання – це дата виборів у переговорах, умовно кажучи, президентської та прем’єрської сторін?
Андрій Єрмолаєв: Я свого часу, коли розмова йшла про підготовку виборів 2006 року, висловив таке припущення, що ми вже пройшли межу конкуренції ситуативних кроків і сьогоденних інтересів, а ввійшли в період конкуренції режисур і сценаріїв на перспективу.
Тому на сьогодні ми маємо не лише проблему того, коли і кому вигідніше провести вибори, а ми маємо конкуренцію сценаріїв, що ж матимуть різні учасники, коли пройдуть вибори як певний такий технічний і технологічний період.
Я думаю, що тут стикнулися не лише різні інтереси, пов’язані з сьогоденною владою, але й різні інтереси, пов’язані з майбутньою архітектурою влади, місцем у цій владі, а головне, з різними підходами до майбутньої економічної політики - надзвичайно висока ціна кризи.
Тому питання, чи провести вибори влітку, чи провести вибори ранньої осені або ж навіть пізньої осені – це різні сценарії. У них закладається, в тому числі, і проблема, чи буде закладена в цей сценарій і реалізована нова зміна Конституції, чи це буде відкладено. Чи на часі в цьому році реформа самоврядування, а, отже, вимушена і реформа міжбюджетних стосунків, чи це наступний рік? Яка політична влада буде реалізовувати ключові для країни реформи в 2008 році, зокрема земельну?
Ось що є предметом конкуренції. Все інше – це техніка і технології.
Юлія Жмакіна: Пане Таран, Ви погоджуєтеся, що вхідної інформації, що спричиняє цю тривалу кризу, дуже-дуже багато? Сергій Таран: Насправді, коли йдуть якісь підкилимні переговори у політиці, то лише 10% з цих переговорів витрачається на те, щоб домовитися про предмет, а 90% йдуть на те, щоб домовитися про гарантії того, що всі сторони, які беруть участь у переговорах, власне, дотримаються своїх зобов’язань.
Тому, якщо ми зараз і дивимося на ці переговори, то насамперед, я думаю, сторони домовляються, як гарантувати такі домовленості, про які вони говорять.
Предметних є тільки два: дата виборів і архітектура тієї більшості, яка вже буде після виборів. Це можуть бути різні формати, навіть найнесподіваніші з точки зору нинішнього протистояння. Але в будь-якому разі, навіть якщо, наприклад, і розглядаються умови зараз, найнеймовірніші, між Партією регіонів і “НУ”, то мова йде про те, як гарантувати такі домовленості, як гарантувати таку більшість.
Якщо сторони зараз домовляться про формат більшості, то питання проведення виборів буде дуже швидко вирішений.
Андрій Єрмолаєв: Як свідчить досвід 2006 року, адже скільки там документів було підписано, там клятви на крові, якісь заяви у сейфах, як виявилося насправді, ключова проблема – це як пройти цей період, щоб не було таких підніжок, після яких люди просто втрачають кар’єру, а от після того, коли влада переформована, починають панувати інтереси.
Я думаю, що сьогодні можна 115 версій коаліції намалювати, але все буде вирішено за підсумками виборів.
Юлія Жмакіна: Але ж можна і інтереси продумати.
Андрій Єрмолаєв: Політика — дуже прагматична штука. Там кожен працює на свою перемогу. Не може бути колективних перемог, мовляв, давайте домовимося: спільно переможемо і створимо коаліцію. Не буває такого в політиці!
Якщо виходити з сьогоднішнього дня, то на перемогу грає політичне оточення Президента (в даному випадку я говорю не про партії і блоки, я говорю про політичне оточення, для яких партії і блоки є теж технологічним елементом). Причому, як оточення Президента, так і “регіонали" грають до перемоги, вони розглядають підтримку лівих чи певної дистанції від лівих, можливих переговорів з частиною “нашоукраїнців” теж з перспективою їхнього розколу чи, навпаки, гри на повну перемогу.
Знову ж таки питання про коаліцію ми будемо коментувати після виборів.
Юлія Жмакіна: Пане Єрмолаєв, Ви могли б зробити свій прогноз, як літо проживуть українці? Чи будуть вибори, чи це все-таки осінь? Що вам зрозуміло?
Галина Трохова: Планувати відпустки на літо?
Андрій Єрмолаєв: Планувати. Категорично планувати незалежно від... Ми, як економіка, не маємо реагувати своїм життям на те, що не виходить у політиків. Треба жити своїм життям. Це буде демократична відповідь на той дурдом, який відбувається.
Я думаю, що насправді в зауваженнях, які зараз висловлюються не лише учасниками бійки, але й експертами-правниками, є здорове зерно.
Якщо ми виходимо з того, що вже є політична воля до необхідності виборів, йде суперечка в плані вигідного сценарію, йде також суперечка про підстави, вони мають і символічне, і політичне значення, на якій підставі ми йдемо до цього, тому ми маємо врахувати суто не лише процедурні, але й соціопсихологічні фактори.
В умовах соціального стресу і апатії проводити вибори – це, чесно кажучи, електоральний злочин.
Я вже не кажу про те, що якщо немає реєстру... Мене вже переконали, що технологічно це неможливо, за місяць, за два, за рік треба. Але ж оновити списки то треба, тому що формальною підставою було порушення прав виборців.
Якщо ми підемо на вибори влітку, виходячи з доцільності та ігноруючи той факт, що мінімум до 5% виборців можуть бути втрачені лише механічно (я вже не кажу про загрози і маніпуляції), то це буде повторення злочину ще більше.
Тому в моїх очах та з точки зору і політичних моментів, і процедурних, і соціопсихологічних, осінь виглядає більш доречною.
Можливо, це не буде пізня осінь. Не може бути пізня осінь, враховуючи всі ці хитрі розрахунки на економічні показники, але кінець вересня - початок жовтня, мені здається, може.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
