Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 12:13

Гра м’язами: що відбувається у силових структурах і довкола них?


           Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на Ваш комп''ютер для подальшого прослуховування, слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку "завантажити" та вибрати "Save Target As..." або "Зберегти Об''єкт Як..." та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.

Ведучий: Кирило Булкін
Гості Свободи: Голова правління Центру стратегічних досліджень Павло Жовніренко та заступник головного редактора центральної телерадіостудії Міністерства оборони Ігор Рудич.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

Кирило Булкін: Президент виводить внутрішні війська з підпорядкування МВС і бере їх під свій контроль. Керівництво МВС відмовляється визнавати чинність цього указу.

У країні одночасно діють два генеральних прокурори, в самій будівлі Генпрокуратури, як і Конституційного Суду озброєні представники силових структур.

Президент міняє двох поспіль начальників служби держохорони, натомість в уряді змінюється віце-прем’єр-міністр з питань національної безпеки та оборони.

Шановні гості, у цій “грі м’язів” наразі чиї м’язи сильніші: Президента чи Прем’єра?

Павло Жовніренко: Я сказав би, що ця “гра м’язами” просто показала безсилля політиків. Я не хотів би вживати фразу атрофія влади, але це саме так.

Ігор Рудич: З точки зору сили права, в останні дні все-таки сильніше показав Президент, тому що інша сторона, вводячи в Генпрокуратуру МВСників: “Беркут”, “Титан”, тобто в святая святих виконання українського закону.. Це сила права, а сила м’язів чия більша?

Ігор Рудич: Це взагалі-то безсилля, тому що “попране” дотримання права, адже Генпрокуратура доглядає за правом, за виконанням законів. Це просто якийсь “бєзпрєдєл” і безмежжя.

На рівні персональної відданості на кого може розраховувати Президент?

Павло Жовніренко: Для мене громадянське суспільство – це цар і Бог і право – це цар і Бог. Тому особиста відданість – це пустий звук.

Я не хотів би обговорювати те, на кого саме він може покластися. Він має покладатися на закон і тільки на нього.

Ігор Рудич: На міністра оборони Гриценка він може покладатися. Той раніше заявляв, що виконає наказ Президента. Інша річ, який це наказ буде дано.

Якщо розглянути ключові посади в самому Міноборони, то, скажімо, пан Галака, який керує розвідкою, то це була креатура ще Смішка. Але я не думаю, що він не підпорядкується Гриценку чи Президенту.

Військова служба правопорядку, пан Глєбов, то це була креатура Марчука. Але я думаю, що ці люди виконують наказ, люди обов’язку, наказу, тому в разі великого загострення (чого, боронь, Боже, не має бути) Президент може розраховувати на Міноборони.

Але я дотримуюся думки мого візаві, що має все-таки громадянське суспільство і сила права перемагати і панувати.

Павло Жовніренко: Буквально одна фраза щодо Гриценка і Цушка.

З точки дотримання закону, я глибоко переконаний, що Гриценко – це саме та людина, яка не переступить через закон, не переступить через Конституцію, людина, вихована в кращих традиціях і наших, і європейських.

Щодо іншої посадової особи, то в мене такої впевненості немає.

Якою мірою армія може виконати наказ? Який це може бути максимальний наказ задіяності армії в цій ситуації?

Ігор Рудич: Я думаю, що може бути виконаний наказ невтручання в силові дії. Про це говорив останнім часом і Гриценко, і Президент закликав до цього. Все-таки, я думаю, це буде такий наказ.

Павло Жовніренко: Я хотів би сказати не про військову частину протистояння, бо коли ми зараз говоримо про силове протистояння, то йдеться не тільки про можливе протистояння силових структур, а йдеться про те, що і в суспільстві може бути.

Так от, я хочу сказати, що цього не буде. Один приклад наведу. Коли місяць тому тільки почали приїжджати ці політичні туристи сюди під синьо-білими прапорами на Майдан, то стоять вони, спека стоїть. Я там стою, бо домовився зі своїм другом. Йдуть два чоловіки в помаранчевих накидках з прапором “Так! Ющенко!”, такі дідугани років під 60. Підходять вони до цього натовпу, а там кілька десятків тисяч стояло, вони стали, а потім пішли просто в натовп. Натовп розступається спокійно. Вони пройшли десь метрів 10 всередину синьо-білого Майдану, постояли там... Нуль реакції! Тоді той, що з вудочкою п’ятиметровою, випускає цей прапор до рівня трьох метрів, так що прапор прямо по головах ходить. По чиїх головах ходить — просто відійшли.

Пане Марчук, про що може свідчити призначення ВР віце-прем’єром генерала Кузьмука?

Євген Марчук: У такій критичній ситуації на таку відповідальну посаду, коли ми оцінюємо зовсім не Олександра Кузьмука, коли на таку посаду призначається професійний військовий, у якого професія воювати, то це знак не дуже заспокійливий.

Я розумію, чому це зроблено, це своєрідна відповідь на Указ Президента про підпорядкування внутрішніх військ Президентові.

Я знаю, що Кузьмук має досвід і політичної діяльності. Я думаю, що його призначення має більш символічний характер...

Пане Марчук, тут всі можуть згадати, що в бутність Кузьмука міністром оборони такі інциденти, як ракети в Броварах і в літак...

Євген Марчук: Це інша тема. Це тема, яка стосується роботи на посаді міністром оборони.

У цій ситуації я дивлюся, що хотіли сказати уряд і парламент цим призначенням, тому що Радченко, я думаю, просто побачив, пахне смаженим і... дійсно, у нього там проблеми зі здоров’ям... Я думаю, що він саме тому подав заяву.

Будемо сподіватися, що це тільки символ такий тривожний, що практично нічого серйозного не відбудеться.

Зараз я хотів би поговорити про зовнішній вплив на силові структури.

Наскільки вагомий у цій ситуації такий чинник, як вплив з-за кордону? У чому саме він полягає?


Не бажаючи образити ніяку зі сторін, Росію чи ЄС, я буду говорити просто об’єктивно.

Росія зараз зацікавлена в тому, щоб не втручатися дійсно і позитивно не втручатися. Адже попереду вибори в Росії. І Україна, в якій розгорається конфлікт після того, як перемогла Помаранчева революція, то це найкраще щеплення для росіян, які хочуть голосувати, можливо, не за того кандидата.

Що стосується ЄС, то у нас тут якраз інтереси збігаються в тому плані, що, оскільки у нас немає політичної еліти, тобто еліти, яка керується національними інтересами, а є бізнес-еліта, яка прийшла в політику. Тим інтересом, який може об’єднати інтереси цих політиків, якраз може бути європейський інтерес.

Тобто, я за те, що вони повинні сісти за стіл, але мудрувати цей стіл повинні європейці. У них інтерес той самий, що і в нас. Не повинно бути ніякої колотнечі всередині України, тому що вона не потрібна Європі, біженці там непотрібні.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

Матеріали до теми:

• Президент підписав Указ, яким підпорядкував собі внутрішні війська, а уряд не визнає цього • Генпрокуратура порушила кримiнальну справу проти міністра внутрішніх справ Василя Цушка • Міністр оборони Анатолій Гриценко не підтримав постанови уряду про контроль і забезпечення діяльності органів МВС • У Європі засуджують застосування сили в українському конфлікті • Лех Валенса: Прошу, благаю! Хай в Україні переможе здоровий глузд! • Віктор Ющенко вважає, що коаліція штучно затягує перебіг переговорів • Прем’єр Віктор Янукович заявляє, що його уряд не допустить громадянської війни • Німецький експерт: політична криза в Україні – серйозне випробування і для відносин Києва з ЄС • Кадрові перестановки силовиків • Президент Чехії закликає українських лідерів шукати спільну мову, а не виштовхувати один одного з політики • Судова епопея триває

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG