Доступність посилання

logo-print
02 грудня 2016, Київ 19:58

Білі плями нічних домовленостей: яке підводне каміння може чекати політиків на шляху до дострокових виборів?


           Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на Ваш комп''ютер для подальшого прослуховування, слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку "завантажити" та вибрати "Save Target As..." або "Зберегти Об''єкт Як..." та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.

Ведучий: Кирило Булкін
Гості Свободи: Радник Президента України Микола Полудьонний та директор Центру місцевої демократії Олександр Мосіюк.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

Кирило Булкін: У ніч з 26 на 27 травня Президент, Прем’єр та спікер оголосили про те, що компромісу в тривалих переговорах досягнуто й дострокові вибори відбудуться 30 вересня. “Політична криза в Україні завершилася”. Так сказав журналістам Віктор Ющенко.

Але чи такий уже прямий шлях до виборів, що відкрився внаслідок нічних домовленостей на Банковій? Які білі плями ще залишаються у цих домовленостях? Як дати їм раду?

Моє перше запитання стосується вашої оцінки домовленостей Президента, Прем’єра та спікера з погляду їх надійності та гарантій неповернення до критичної межі, на якій Україна перебувала 26 травня.

Наскільки надійними ви вважаєте ці домовленості? Микола Полудьонний: На моє переконання, Президент України налаштований дуже серйозно виконувати ці домовленості. Президент України завжди наголошував на тому, що такі домовленості мають відбутися.

Я переконаний в тому, що Президент ніколи не порушить домовленостей, якщо раптом такого порушення не відбудеться з боку інших сторін, які підписали цю заяву.

В принципі люди по-різному оцінюють можливість зриву домовленостей.

Я, наприклад, вчора був на передачі “Майдан”, де глядачі “5 каналу” голосували з приводу таких питань: “Хто перший порушить?” або “Хто найбільш вірогідно порушить?” Зрозуміло, що аудиторія “5 каналу” – це певна аудиторія, але проголосували таким чином: десь 58% вважають, що це Прем’єр, десь 24% вважають, що це спікер, приблизно 22% вважають, що це Президент.

Отже, воно є достатньо характерним.

Це все-таки теж не зовсім коректна постановка питання, адже все-таки хотілося б сподіватися, що є варіант — ніхто не порушить.

Микола Полудьонний: Я налаштований думати, що це так, принаймні, на найвищому рівні. Можливо, будуть якісь збої на рівні другого ешелону політиків, але я думаю, що керівники держави, які підписали, власне, цю заяву, будуть намагатися зробити все, щоб ці домовленості були виконані.

Олександр Мосіюк: Я оцінюю шанси десь 50 на 50, що ці домовленості будуть дотримані, тому що дійсно буде дуже великий тиск на учасників цих домовленостей, зокрема і на пана Януковича, та й Мороз, мабуть, підписував, не дуже, як кажуть, бажаючи це робити. Тут будуть грати роль і зовнішньополітичні фактори, бо одній із сусідніх країн не дуже вигідні такі домовленості, мабуть, затягування кризи було б їм вигідніше. Тому, безперечно, дуже багато чинників буде, які будуть працювати проти цих домовленостей.

Тут я переконаний, що Президент буде проявляти максимальну терпимість, як він це робив і до цього все ж таки.

Але такі дії, як, наприклад, Цушко вчинив, то я не переконаний, що вони не можуть повторитися. Взагалі в даному разі, я вважаю, Цушко тут “підставив” коаліцію, дуже сильно “підставив”, те, що він зробив, безперечно, привело до того компромісу.

Можна, звісно, багато дискутувати, кому він більш вигідний, кому менш вигідний, але коаліція, очевидно, не сподівалася на такий хід подій.

Все ж таки, я думаю, в тому контексті, в якому це подано в ЗМІ, що все-таки тут переможцем є явно Президент України.

Наскільки ймовірно, що успішним буде тиск з боку коаліції, щоб не набралося цього 151 депутата, і що це загальмує процес?

Микола Полудьонний: Знову ж таки важко оцінити.

В принципі ми знаємо, що заохочення народних депутатів при переході від своїх політичних сил у коаліцію, які вони продемонстрували навесні цього року, було достатньо ефективним.

Як зараз вони будуть поступати? Я не знаю. Але в принципі, напевне, їм буде дуже важко, тому що, наскільки мені відомо, заяви про вихід з фракції написані (це близько 170 народних депутатів), а механізм – це не просто заява про складання перед парламентом депутатських повноважень, а заява про вихід із фракції. Тобто, мова йде про застосування ст. 83 Конституції. Отже, з’їзд таким чином припиняє повноваження цих депутатів. Для цього в принципі не потрібно рішення Ради.

Напевне, якісь такі спроби будуть, але мені здається, і робота в цьому плані йде, але я маю надію, що, скажімо, “вибити” 20 або 21 особу з цього списку їм буде дуже важко.

Олександр Мосіюк: Це треба дуже добре знати всю внутрішню кухню. Я її настільки добре не знаю.

Я думаю, що переважно мова йде про бізнесменів, які є дуже обережними. Очевидно, кожний, хто потенційно може не написати таку заяву про складання повноважень, він же не знає, чи буде 150, чи не буде. Не маючи гарантій, що цих 150 не буде, він тоді дуже сильно ризикує, тому що він тоді опиниться взагалі в ауті. Тому треба дуже швидко діяти.

Тут, думаю, ні в якому разі не можна це питання затягувати, рішення має бути дуже швидко прийняте.

А чи не є це такою міною уповільненої дії для парламентів майбутніх скликань?

Микола Полудьонний: Безумовно, за умови, що залишиться та Конституція, яка діє зараз.

Але, на моє переконання, головним завданням ВР наступного скликання буде якраз підготовка тексту і прийняття нової редакції Конституції, в тому числі прийняття на референдумі.

У нас є слухач.

Слухач: Будьте певні, що ці домовленості будуть зірвані. А знаєте, чому? Тому що ми весь час реформуємо: ми реформуємо УРСР, ми реформуємо КДБ, ми реформуємо міліцію, але ми не будуємо з нульового циклу. Оце гарантія того, що вибори будуть зірвані!

Микола Полудьонний: Напевне, дуже радикальний висновок. Я маю велику надію на те, що домовленості будуть виконані.

Олександр Мосіюк: Я вважаю, що десь імовірність 50 на 50.

Але взагалі я є прихильником завжди більш радикального варіанту, тому що всі компроміси, які були за роки незалежності в українській політиці, мали стратегічно негатив, вони тактично вирішували, знімали кризу, як у 1996 році, тобто ухвалення так званої компромісної Конституції 1996 року і, власне, незавершеність Помаранчевої революції 2004 року призводили до того, що всі ті, як кажуть, старі політичні сили отримували прекрасну можливість для реваншу, вони, як правило, цього реваншу досягали.

Згадаймо, як у 1991 році Україна, коли здобула незалежність, а депутати не знайшли в собі мужності піти на нові вибори, залишили комуністичну ВР, думали, що вони вже будуть разом з комуністами європейську Україну будувати. Нічого не вийшло! Виник олігархічний режим, як відомо, жахлива інфляція, тобто не в тому напрямку пішов розвиток.

Я як людина, звичайно, проти конфліктів, проти того, щоб якісь силові варіанти застосувалися. Але все ж таки тут, як кажуть, треба всі обставини зважувати.

Але, наприклад, більш мені симпатичний варіант Саакашвілі. Він також переміг режим Шеварднадзе, але він переміг у такий спосіб і такі були вчинені дії, що старий режим не отримав жодних шансів, він був відправлений не в нокдаун, як в Україні, а в нокаут, і дійсно бандити сіли в тюрми, хто не сів у тюрми, той емігрував закордон, вони втратили свій бізнес, що є нормальним, тому що захищати демократію чисто демократичними методами не вдається нормально. Мав бути якийсь перехідний період, мала бути люстрація тих же суддів.

Я переконаний, наприклад, що які ми б щодо судової системи прекрасні закони не прийняли, які стосуються судочинства, якщо ці судді, які приймають неправосудні рішення, якщо вони всі залишаться на своїх посадах, якщо не буде проведена якась атестація, бо можна не вживати таке слово, як “люстрація”, бо воно лякає дуже, а, скажімо, провести атестацію цих суддів і всіх суддів, які замішані в порушенні закону, винесенні неправосудних рішень, якщо вони знову залишаться в цій системі, то нічого не зміниться: і рейдерство залишиться, і все залишиться.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

Матеріали до теми:

• Леонід Кравчук: "Я згадую слова Шарля де Голля – “хто не вміє управляти – той обов’язково стає узурпатором” (Інтерв''ю) • Україна має йти в Європу, незважаючи на політичні баталії • Світова преса широко коментує політичний компроміс в Україні для виходу з кризи • Крапка чи кома нічних домовленостей? • У Європі вітають завершення української кризи, а у Росії лише сподіваються на її завершення • Кримська реакція на підписання «мирної угоди» в Києві

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG