Кого хвилює, що вбивають журналістів? У Москві розпочав роботу Всесвітній конгрес Міжнародної федерації журналістів

На Всесвітньому конгресі Міжнародної федерації журналістів у Москві працює спеціальна конференція, присвячена проблемі безкарності тих, хто причетний до вбивств працівників преси. Згідно з даними нью-йоркського Комітету захисту журналістів, на сьогодні найнебезпечнішими для представників цієї професії є такі країни, як Ірак, Алжир і Росія.

Наприклад, із 2000 року були вбиті щонайменше 14 відомих російських журналістів, що пов’язане з їхньою професійною діяльністю. І жодна з цих смертей в Росії не розкрита, не розслідувана.

Ейдан Вайт, генеральний секретар Міжнародної федерації журналістів, вважає, що тривожна ситуація з нерозкриттям убивств працівників преси в Росії пов’язана з безправ’ям тутешніх громадян.

«Тут дуже часто відчувається стан беззахисності на вулицях. І я думаю, що люди часто усвідомлюють, що тут є величезний розрив між правами пересічних громадян і владою, котрою орудують верхи. І я думаю, що це призводить до проблеми — не апатія чи нестача піклування, але форма самоцензури особи. Саме цим способом вони утримують свій погляд на проблеми в закутках свідомості, щоб не ускладнювати й так нелегке їхнє життя», — вважає Вайт.

МФЖ створила комісію, яка покликана розслідувати безкарність убивств багатьох російських журналістів. У цьому списку окремо стоїть убивство Анни Політковської в жовтні 2006 року.

Проблеми не лише в Росії

Росія не є унікальною щодо безкарності вбивств працівників преси, репортерів масмедій. На теренах країн-учасниць СНД така практика поширена.

Редактора азербайджанського журналу «Монітор» Ельмара Гусейнова вбили в березні 2005 року у нього в помешканні. Справа не розкрита. У вересні 2006 року померла в ув’язненні туркменська кореспондентка Радіо Свобода Оґульсапар Мурадова, вірогідно, від ударів у голову. Але влада Туркменистану відмовляться визнати факт загибелі журналістки від тортур.

Джоел Саймон, виконавчий директор нью-йоркського Комітету захисту журналістів, вважає головною причиною безкарності розправ над журналістами відсутність політичного бажання на місцях для розкриття цих злочинів.

«Я вважаю, що це — питання політичного бажання. І статистика останніх 15 років показує, що ті, хто вбивають журналістів, майже впевнені, що уникнуть неприємностей із цим… І єдиним способом боротьби з цим для влади є сказати про недопустимість таких нерозкритих звітів, докладати зусиль і політичної волі для протистояння вбивствам журналістів, які є часто більш потужними особистостями, аніж їхні власні уряди», — каже Саймон.

На чотириденний конгрес у Москві зібралася понад тисяча делегатів МФЖ, яка нараховує близько півмільйона членів із понад 100 країн світу.

Як сказав Радіо Свобода керівник російського Союзу журналістів Всеволод Богданов, розмова на цьому Конгресі буде мати кілька аспектів: гідні умови праці для журналіста, соціальні права, соціальний захист журналістів: «Одна з найважливіших тем, а може, найголовніша, — це що маємо зробити сьогодні ми, журналісти, щоб повернути довір’я до журналістики».

У понеділок московський Конгрес МФЖ працював під гаслом «Виклик беззаконню: глобальна кампанія за правосуддя в журналістиці».