Генадіє ШонцуҐенадіє Шонцу: Ми робимо соціальні та культурні проекти на європейську тематику. Останній час ми допомагаємо реалізовуватись людям мистецтва, консультуємо їх, щоб вони просували свої ідеї на західному ринку. Також ми створюємо базу даних для них, організовуємо міжнародні конференції, міжнародні проекти, щоб ми якось були більше втягнені в ті європейські процеси, які відбуваються останнім часом у нашому регіоні.
Радіо Свобода: Коли культурні діячі, митці з Молдови спілкуються з західними колегами, то що відчувається спільного і що — відмінного?
Ґенадіє Шонцу: Ми з самого початку мали в собі якісь залишки колишнього Радянського Союзу, скажімо так. Західні організації набагато легше входять у контакт. Проблеми були більше в нас, ніж у них. Нині настав час нового способу мислення, без самообмежень. І дедалі більше партнерів за останні роки залишаються з нами.
Радіо Свобода: І в якому напрямку рухатиметесь далі, вже подолавши певні перші бар’єри?
Ґенадіє Шонцу: Тепер ми можемо йти далі — на Схід або на Захід. Але ми не можемо залишитись на тому самому місці й працювати лише в нашому регіоні, бо зараз інший час, інше покоління й занадто маленький світ, щоб залишатися на одному місці.
Радіо Свобода: Чи відчувають себе європейцями молоді молдавани?
Ґенадіє Шонцу: Останнє опитування, яке провадила фундація Сороса в Молдові, показало, що не лише молодь, а взагалі 70 відсотків нашого суспільства згодні хоч завтра проголосувати на референдумі й увійти до Європейського Союзу. Це вже не кажучи про те, що люди з нашого суспільства вже перебувають у Європі понад 10 років, працюють там та вчаться у Західній Європі. За їхній рахунок тримається економіка нашої країни. Дещо змінюється, але я гадаю, що нам знадобиться ще десь 17—18 років, щоб пройшли ті 40 років, як у єврейського народу в пустелі. Розірвати коріння старого дуже важко, але я бачу трансформацію суспільства власними очима.
Радіо Свобода: Ви — художник. Що для вас особисто як для митця означають міжнародні творчі обміни?
Ґенадіє Шонцу: Спілкування! У цьому світі все тримається на спілкуванні. Для художника — людини з баченням — просто неможливо залишитися на самоті й продукувати нові ідеї, якщо ти не вчишся всьому тому, що є навколо. А ще ці міжнародні проекти дають мені досвід менеджменту. І в цьому ж плані я намагаюся долучити до своєї ідеї більше людей. 6 років тому, коли я започаткував свою організацію, було дуже важко просувати людей мистецтва — художників, людей мистецтва, поетів, музикантів. Зараз, маючи цей досвід, мені легше просувати ідеї. Я допомагаю іншим людям реалізовувати себе. Допомагаю, зокрема, й на своїх помилках. Цей світ надто швидко рухається, щоб ми залишили для інших ті помилки, яких припускалися самі.