Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 17:07

Твори і невідомі листи Олександра Архипенка, видатного скульптора ХХ століття, зберігаються в празькій Національній галереї


Оксана Пеленська Прага, 30 травня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Сьогодні виповнюється 120 років від дня народження Олександра Архипенка, скульптора, про якого знаємо, здається, все, і водночас, у рідному українському контексті досі не знайшли постаменту, достойного цього генія. Передусім тому, що повернувся він додому як український митець відносно недавно, хоча ні на мить упродовж свого, сповненого пригод і романтики, життя ніколи не розлучався з Україною. Прага також зовсім недавно відкрила нові українські сторінки в біографії великого митця.

Олександр Архипенко
(scan)
Олександр Архипенко – новатор, засновник кубістичної скульптури, вперше відкрив мистецькі й життєві таємниці в рідному Києві. Трипільська кераміка і мозаїка Софії – первинні джерела, що довго живили творчий темперамент. Мало хто знає, що італійський скульптор Маріо Саля, який виконав з бетону химери для відомого будинку Владисава Городецького в Києві, був серед перших учителів Архипенка.

Мріяв повернутись на рідку землю

Погруддя Тараса Шевченка та Івана Франка в парку Рокфеллера у Клівленді. 1940.
(scan)
Та більшість свого життя – понад 50 років – великий майстер прожив поза батьківщиною – в Парижі, потім у Берліні, далі в Нью-Йорку. І всі ці роки, особливо на схилі життя, мріяв повернутись на рідку землю, хотів бути в Києві на Шевченківські свята, але не судилось! Однак, без цієї мети – колись приїхати додому, не вдались би інші цілі – творити, наповнювати по вінця день новими ідеями, знайти ключ до серця сучасників.

Брак і Пікассо називали Архипенка своїм, а землячка Олександра Екстер згадувала про духовний контакт із великим майстром. Сам Архипенко вважав: «Митець мусить дати глядачеві імпульс, лише тоді починає і той сам творчо мислити».

Мало хто знає, що в чеській Празі на початку 20 століття глядачі бачили твори Архипенка двічі: на виставках у 1914 і 1923 роках. У празькій Національній галереї рік тому віднайшлись листи великого майстра, які розповідають, як докладно Архипенко готувався до зустрічі з пражанами.

До Праги Архипенко так і не дістався, а було б цікаво, як би могла виглядати, наприклад, його зустріч з поетом Євгеном Маланюком. Хіба не сюжет для футуристичної «Зустрічі на перехресній станції»? Та все ж побачення з великим митцем у Празі можливе: в експозиції празької галереї представлені твори Олександра Архипенка.

«Твори Архипенка належать до кращого... в області модерного мистецтва»

Похилий торс. 1922.
(scan)
Керівник відділу наукових досліджень галереї Анна Яніштінова розповіла: «Ми маємо два твори Олександра Архипенка – це жіночі постаті швидше камерного, кабінетного характеру, які датуються 20-ми роками минулого століття. Обидві скульптури мають спрощену, навіть абстрактну форму, але виконані в мармурі вони несуть шляхетний, я б сказала, піднесений вираз. Твори Архипенка належать до кращого, що ми маємо в Празі в області модерного мистецтва».

Твори Олександра Архипенка в експозиціях музеїв чи галерей відразу підіймають їхній авторитет. Зустрічі сучасників із творчістю великого майстра в Празі, Києві чи ще десь далеко поза Україною є продовженням його дороги в мистецтві. Архипенкові було 77, коли закінчилось його земне життя.
XS
SM
MD
LG