Доступність посилання

ТОП новини

Хто пише сценарій політичної кризи в Україні?


           Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на Ваш комп''ютер для подальшого прослуховування, слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку "завантажити" та вибрати "Save Target As..." або "Зберегти Об''єкт Як..." та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.

Ведучий: Кирило Булкін
Гості Свободи: екс-голова Верховної Ради Володимир Литвин та народний депутат України 2-го та 3-го скликань Михайло Сирота.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

Кирило Булкін: Куди рухається Україна: через терни політичної кризи до зірок демократії чи до жахів анархії або навіть тиранії?

Щоб знайти відповідь на це запитання, варто розібратися, хто пише сценарій тих подій, що нині збурюють країну. Хтось може вбачати тут дію конкретних політичних сил, а хтось прояв історичної закономірності...

Шановні гості, чого більше в нинішній кризі: об’єктивного чи суб’єктивного чинника? Інакше кажучи, тут більше спрацювали люди чи обставини?

Володимир Литвин: Звичайно, що люди, оскільки люди створюють обставини. Сьогодні неадекватна поведінка українських політиків з одного і з іншого табору, а також невміння їх домовлятися, невміння виходити на компроміс, а головне – це невміння виконувати досягнуті домовленості і спричинили до того, що Україна живе від кризи до кризи.

Володимир Сирота: Я ще в 2005 році неодноразово попереджав політикум, суспільство про те, що Україну чекає системна політична криза, а ВР 5-го скликання не буде працювати довго, бо будуть дострокові вибори.

В основу такого вислову ліг аналіз того, що зроблено було в Україні в 2004 році. Тоді парламент 4-го скликання проголосував реформу конституційну, але не завершив її. Незавершена конституційна реформа досить суттєво розбалансувала противаги стримувань між гілками влади.

Дві причини. Перша. Виконавча влада отримала два центри управління, з одного боку, і Прем’єр-міністр керує Кабміном, але і Президент впливає на роботу Кабміну.

І друга глобальна така причина – це органи місцевого самоврядування, які обралися за списками політичних партій, взяли на себе політичну відповідальність за дії в регіонах, але не мають якихось серйозних важелів впливу на ситуацію. Наразі я хотів би поговорити окремо про ті чинники, які просив порівняти в першому запитанні.

Чи такий розвиток подій для України як пострадянської країни був неминучий?


Володимир Литвин: Я думаю, що можна уникнути за однієї умови, якщо в українських політиків, починаючи з найвищого рівня і закінчуючи керівником місцевого масштабу, є дві риси, які неодмінно мають бути притаманні будь-яким політикам в будь-яких країнах: відповідальність, совість і (додам ще третю рису), сором за те, що відбувається в країні.

Бо можна скільки завгодно говорити про недолугість конституційної реформи, про недолугість виборчого законодавства (з чим я в принципі згоден), але, скажіть, будь ласка, яке відношення нинішня Конституція має до конфлікту силового по суті справи в Генпрокуратурі? Яка Конституція визначає, що можна демонстративно, під камери, з трансляцією на всю країну громити приміщення Генпрокуратури?

Я думаю, що елементарна відповідальність, елементарна совість, елементарний сором мають бути запобіжниками для українських політиків.

Але водночас я хочу сказати, що люди обрали ту ж владу, вони формували її, і сьогодні вони мовчать, вони спостерігають. Немає хліба – давай видовищ!

Складається парадоксальна ситуація, коли злодійкуваті українські політики вкрали в людей все, що можна було вкрасти, а тепер платять їм гроші, а люди за ці копійки ходять їх захищати з одного і з іншого боку.

Володимир Сирота: Так, це є серйозним суб’єктивним чинником нинішніх обставин.

Я сказав би, що дві таких глобальних повинні бути риси в політиків, якщо вони збираються вийти із кризового стану, в якому вже є наша країна.

Перша – це здатність до компромісу і пошуку спільних узгоджених рішень, бо не можна на половині України встановити один режим, в другій половині України другий режим чи висилити своїх політичних опонентів за межі країни.

А друге – це потрібно поставити власні інтереси політичні, кар’єрні нижче суспільних інтересів, так як це робиться в розвинутих країнах світу, тоді все буде працювати.

Оскільки не бачимо, щоб сучасні політики демонстрували саме такі якості, то можу спрогнозувати ще одне, що сучасні політики, від рішень яких залежить доля перебігу політичної кризи, не знайдуть адекватної відповіді, то вони будуть просто усунуті людьми рано чи пізно з політичної арени.

Депутати сьогодні, так як вчора, до півночі працюватимуть. Чи вдасться їм все-таки досягнути того, чого вони не досягли за ці два дні, тобто ухвалити потрібний пакет законів?

Володимир Литвин: Якщо йти суворо за регламентом, то вони вже не можуть продовжувати засідання, оскільки продовжити його можна було рішенням ранішнього засідання, а на вечірньому засіданні тільки продовжити на 15 хв.

Але це деталі, оскільки ситуація сьогодні екстраординарна.

Я переконаний, що нічого серйозного вони не приймуть, оскільки кожна сторона стоїть на своїх позиціях, або приймуть ті рішення, які фактично зруйнують домовленості і фактично спровокують представників опозиції на відповідні заяви. Ви ж прекрасно розумієте, що 250-255 голосів є в коаліції, і будь-які рішення, які є критично важливими для опозиції, блокуються. Відтак це буде нове протистояння і чергові домовленості.

Володимир Сирота: Як на мене, то треба домовлятися, бо іншого варіанту в українського суспільства немає. Поганий мир завжди краще гарної війни.

Друга справа, що сьогоднішні депутати не є самостійними політичними гравцями, вони залежать якщо не від геополітичних, то від зовнішніх стосовно ВР центрів. Це для них є уже серйозною перепоною. Вони не грають первинну роль, вони грають роль вторинну, опосередковану.

А первинну роль... Ми можемо сказати, що була “заява трьох”: Президента, Прем’єр-міністра та Голови ВР, а тепер парламент як законодавча гілка влади зобов’язаний забезпечувати домовленості трьох цих суб’єктів нашого владного Олімпу.

Цілком можливо, що вони сьогодні не зможуть домовитися, буде новий виток протистояння. Але вже зрозумілі дві речі. Немає альтернативи позачерговим виборам.

Чи відбудуться вони 30 вересня, чи відбудуться вони в жовтні, в листопаді, то це вже не суть важливо. Саме головне, що вони, по-перше, відбудуться, а по-друге, що ці вибори мало що вирішать по суті, тому що вони можуть привести тільки до нагнітання ситуації, але вони не знімають проблеми, яка призвела до виникнення політичної кризи. А не знявши проблем виникнення політичної кризи, говорити, що ми виборами вирішимо цю політичну кризу, то це можуть зовсім наївні люди.

Тому, на жаль, ми стоїмо на порозі низки позачергових виборів. Було б дуже добре, щоб депутати в цьому зв’язку виконали свою місію, хоча б забезпечили відповідне виборче законодавство, щоб убезпечити себе від здоровенних прогалин, які сьогодні є у виборчому законодавстві, що стосується дострокових виборів.

Володимир Литвин: Ви покажіть мені політиків, які добровільно відходять від такої державної годівниці. Ви їх не знайдете. Через те сьогодні чиниться такий величезний опір.

Сьогодні Україна підійшла до межі, очевидно, настала черга України на пострадянському просторі вирішити проблему протистояння не на основі компромісу, а через силовий варіант. Спроба відбулася, відступили, злякалися, а зараз знову відмобілізовуються.

Мені дивно було слухати з уст голови ВР, який сказав, що він категорично проти виступає того, щоб когось притягувати до відповідальності з керівників силових структур, оскільки вони відстоювали свої принципи.

Виникає питання: що, ці люди покликані обстоювати свої принципи, чи вони покликані обстоювати закон і забезпечувати спокій в державі?!

Тому вони, очевидно, ждуть, що спалахне черговий конфлікт, тоді дружніми рядами вишикуються, і для того, щоб знову відбувся взаємозалік за ті кричущі порушення, побіжать на вибори.

Зрозуміло, що так чи інакше вони відбудуться, але вони повинні відбутися в такий спосіб, щоб люди мали можливість усвідомленого вибору, щоб результати цих виборів були підведені чесно.

Володимир Сирота: Нам якраз і пообіцяли чільники нашої держави, що покажуть 151 людину, яка здатна відмовитися від тих благ, які мають народні депутати.

Правда, на мій погляд, тут закладена величезна міна і під парламентаризм в Україні в цілому, і під майбутні уряди, бо якщо ця норма буде реалізовуватися, то в тому будуть величезні проблеми.

Але Господь з Україною і будемо сподіватися, що все буде добре.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG