Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 15:59

У пошуках пригод або від відчаю: чому втікають з дому діти?


Надія Петрів Ужгород, 5 червня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Жодна організація чи установа в Україні не може сказати достеменно, скільки в державі безпритульних дітей. Офіційно – близько 200 тисяч, неофіційно – в межах 2 мільйонів. Експерти кажуть, так було після громадянської та Другої світової воєн. Але якщо тоді це були переважно сироти, то у більшості теперішніх безпритульних батьки живі. Щоправда, часто з такими батьками жити не хочеться, бо вони при дітях п’ють, а відтак б’ють їх, лають, змушують жебракувати. Але є в Україні і діти-втікачі з благополучних родин.

Мирославі лише 14. У такому віці рожеві окуляри не хочеться знімати ні на мить. Їй здається, що життя прекрасне, бо в ньому є батьки, троє старших братів і сестер. І можна всім їм задати трішки «жару», щоб привернути до себе увагу і змусити визнати, що вона вже доросла. А ще можна прогуляти уроки, товаришувати з підлітками, яких дорослі називають неблагополучними.

Щоправда, для Мирослави таке «можна» швидко закінчилося: після чергової ночівлі в підвалі, бродіння під холодним дощем, вона згадала, наскільки приємне тепло рідного дому, батьківська ласка і смачна гаряча їжа.

Мирослава тепер каже: «Треба спочатку подумати, що ти робиш, куди ти тікаєш? Так просто втікати, щоб просто ходити й не мати ні де спати, ні що їсти…. Про тебе також вдома переживають і мама, і тато, і брати, і сестри… До мене вже дійшло, що те, що я робила, – дурниці. Краще б я таке не робила. Лише тепер відчуваю свою вину!»

Частина дітей потрапляє до будинків сімейного типу та інтернатів

Мирослава зараз живе в обласному притулку для неповнолітніх. Тут таких, як вона, – півсотні. Більшість уже не вперше потрапляють до будинку. Долю всіх цих дітей протягом трьох місяців мають вирішити дорослі: втікачів із благополучних родин повернуть додому, а ті, над ким знущалися батьки, чи в кого дома прописалася «оковита», – знайдуть новий дім у будинках сімейного типу чи інтернатах.

Єдине, що всіх цих дітей об’єднує, це щирість, віра у правильність своїх дій і бажання, попри всі негаразди, досягти чогось у своєму житті. На цьому наголошує директор обласного притулку для неповнолітніх Василь Цогла: «Коли з ними відверто, вони розказують усе. Розкажуть і про себе, і про батьків, і що б вони хотіли. Вони – діти, які запущені у навчанні, але вони «тягнуться», прагнуть навчитися читати, писати, навіть добре закінчити в майбутньому школу, бути людьми, бути хорошими працівниками і приносити користь суспільству».

Неповнолітніх втікачів меншає

Обласна влада каже, дітей вулиці, неповнолітніх втікачів у Закарпатті стає менше. Чималі заслуги в цьому служб у справах неповнолітніх, які опікуються такими дітьми, проводять роз’яснювальну роботу, розмовляють з батьками.

Заступниця начальника Служби у справах неповнолітніх Закарпатської облдержадміністрації Наталія Красногорська розповіла: «Станом на 1 квітня на обліку служби перебуває 195 дітей, які постійно залишають сім’ї і навчальні заклади. Але ця тенденція завдяки спільним заходам зменшується. Тобто, порівняно з минулим роком у нас на обліку на той же час перебували 220 дітей».

Діти потрапляють до притулків через різні причини: пияцтво батьків чи їхню неувагу, але саме тут, у притулках, усвідомлюють справжню цінність таких понять, як родина, сім’я, затишок, дружба…
XS
SM
MD
LG