Доступність посилання

logo-print
06 грудня 2016, Київ 02:54

Чи врятує Нову Україну від бензинових криз альтернативне паливо? Або: Чи бути ріпаку “другою нафтою”?


Ірина Біла Чому Новій Україні потрібні альтернативні види палива? З чого вони виробляються? Що потрібно зробити для якнайшвидшого їхнього вироблення і впровадження? Слухати:

Ірина Біла: Нестабільність ринку нафтопродуктів змушує світ шукати нові види пального і активно їх впроваджувати. Нині обов’язкове використання біопалива запроваджене в США, Бразилії, Канаді, Японії, Австралії, країнах ЄЕС.

Чи робить якісь кроки в цьому напрямі Нова Україна? Чи готові виробники запропонувати якісне біопальне, а державні структури його впровадити? Про це далі у програмі.


Олександр Ландирь, журналіст тижневика “Автоцентр”, - водій з чималим стажем. З появою першого біопального “БІО-100”, він випробував його на власній машині, але, оскільки ціна суттєво не відрізнялася від ціни на звичайний бензин, особливого сенсу переходити на біопальне журналіст не бачить.

Крім того, переходити на альтернативні види палива ще ризиковано, переконаний Олександр Ландирь.

Олександр Ландирь: Я не впевнений в тому, що характеристика пального з октановим числом близько ста одиниць з моменту вироблення до моменту заправної колонки не змінилися, дякуючи нашим шановним дилерам, роздрібним торгівцям і так далі.

Ірина Біла: І все ж, альтернативні види палива перспективні і вигідні для України, каже Олександр. Хоча відразу ж називає кілька “але”:

Олександр Ландирь: Але це не можна робити на колінах, це потребує визначеної певної програми. Перш за все, це потребує нормальної організації, щоб неправильними діями або неврахуванням особливостей не загубити нормальну справу.

Вигода полягає, перш за все, в чому? Це пальне, яке виробляється з тих ресурсів, які можна щорічно відновляти. Тобто, ми ні від кого не будемо залежати: ні від кранів, ні від нафти і так далі.

Ірина Біла: На сьогодні з-поміж альтернативних видів палива в Україні застосовують біогаз і пальне на основі технічного спирту (біобензин) та ріпакової олії (біодизель).

У програмі розвитку дизельного біопалива до 2010 року планується збільшити посіви рапсу до 10% від загальної посівної площі в Україні.

А через 3 роки доля біопалива в загальному об’ємі повинна скласти майже третину.Щоб це стало можливим, необхідно побудувати до 2010 року ще 20 заводів з випуску біодизеля.

Так, на Дніпропетровщині в Апостольському маслокомбінаті вже заклали фундамент для переробної лінії з рапсу, соняшнику та гірчиці. Про те, скільки це обійдеться державі, чи скоро окупиться, знає кореспондентка Радіо Свобода у Дніпропетровську.

Юлія Рацибарська: Налагодити випуск екологічно чистого пального коштуватиме недешево. На комбінаті називають цифру в мільйон гривень. Але кажуть, воно того варте: установка дасть змогу виробляти за добу 50 тонн пального.

Біодизельне пальне буде дешевшим

Голова правління Апостолівського маслокомбінату Віктор Ярошенко пояснив Радіо Свобода, що олія, яку готують з масляної культури, м’якша, ніж солярка. З цієї олії треба прибрати гліцерин і ще деякі компоненти — і тоді з неї виходить пальне. Воно більш екологічне і дешеве.

На комбінаті зазначають, що біодизельне пальне коштуватиме на 20% дешевше від звичайного і не забруднюватиме повітря. При згоранні воно практично не виділяє в атмосферу шкідливих речовин.

Український фермер: постачальник і споживач

Основними постачальниками сировини для біодизеля, розраховує директор маслозаводу Віктор Ярошенко, будуть українські фермери. Вони ж, як сподіваються на комбінаті, стануть і основними споживачами, адже біодизель — це пальне для великої техніки, зокрема тракторів, комбайнів.

Якщо ж українським фермерам біодизельне пальне не знадобиться, каже Віктор Ярошенко, є інший ринок збуту — Європа, таке пальне якраз набуває популярності у Німеччині.

Земля відпочине

Новаціям Апостолівського маслокомбінату радіє і місцева влада. В райдержадміністрації прогнозують: початок виробництва біодизеля спонукатиме керівників агропідприємств засівати рапс, який не так виснажує землю, як інші зернові. До кінця року на комбінаті розраховують уже отримувати прибутки. Ірина Біла: А в Закарпатті паливо вироблятимуть ... з кукурудзи. Найзахідніша область України обрана пілотною у реалізації в Україні проекту центральноєвропейської мережі виробництва біоетанолу - екологічно чистого, високооктанового палива.

Чому саме там? Дізнавалася кореспондентка Радіо Свобода в Закарпатській області.

Надія Петрів: Чому саме кукурудза? І чому саме в Закарпатті? Аграрії стверджують, що саме в цій області збирають найкращі в Україні врожаї цієї культури. Головний економіст Закарпаття – далі.

Віктор Погорєлов: Закарпаття колись виробляло близько 170 тисяч тонн кукурудзи. Саме таким обсягом, якби він використовувався сьогодні, можна було б підняти сільське господарство, підняти саме цей напрямок, щоб люди мали і прибуток, і працювали в цих районах.

Надія Петрів: З іншого боку, близькість до Європи, а отже, до потенціальних ринків збуту, дає Закарпаттю всі переваги в розміщенні заводу з глибокої переробки кукурудзи. Помічник голови Закарпатської облдержадміністрації далі.

Наталя Мигалина: Це є дуже перспективний напрям і в тому плані, що буде розвиватися агропромисловий комплекс. Адже він має постачати сировину для виробництва.

Надія Петрів: Збудувати завод з переробки кукурудзи запропонувала Закарпаттю сусідня Угорщина. На її території працюють уже 10 аналогічних виробництв.

Вартість будівництва одного такого заводу обійдеться в 100 мільйонів доларів, але, як кажуть інвестори, ці гроші швидко окупляться.

Особливо з огляду на те, що, за підрахунками науковців, до 2010 року до традиційного бензину додаватимуть щонайменше 20% біопалива. Це зможе, бодай і несуттєво, але здешевити бензин. Принаймні, так вважають закарпатські чиновники й самі мешканці краю. Каже 32-річний ужгородський інженер Віктор.

Інженер Віктор: Бензин дорожчає фантастичними темпами. Вже давно пора Україні замислитися над цим. Я думаю, користь цього заводу буде дуже велика. Якщо це паливо буде вироблятися в нас, в Україні, це зможе здешевити транспортні витрати.

Надія Петрів: Якщо закарпатський проект з виробництва біоетанолу виявиться вдалим, то такі заводи збудують ще в трьох регіонах України.

У ЛУГАНСЬКУ РОЗРОБИЛИ ПРИСТРІЙ ПЕРЕРОБКИ СМІТТЯ У МОТОРНЕ ПАЛИВО

Ірина Біла: А ще альтернативні види палива можна отримувати із... сміття. Собівартість метану, що виділяється при перегниванні гною у компостній ямі чи сміття на звалищі у кілька разів нижча, ніж імпортованого з Росії природного газу.

Нещодавно у Луганську вчені та інженери запатентували свій спосіб видобування дешевого палива із побутових відходів. Більше ним цікавився кореспондент Радіо Свобода у Луганську.

Ярослав Гребенюк: Вугільний інститут “Луганськгіпрошахт” почав працювати над проблемою біопалива досить давно – понад десять років тому.

Сьогодні група розробників вже запатентувала газогенератор і полігон нового типу для утилізації твердих побутових відходів. Наразі подана заява на патент головної частини технологічного ланцюжку – установку піролізу, термічного розкладення побутових відходів без доступу повітря.

Сміття – приваблива сировина для видобування енергії. Побутові відходи містять велику кількість органічних речовин, і до того ж фактично нічого не коштують.

Розробники поставили мету – зробити такий пристрій, щоб сировина перероблялась на енергоносії повністю, без будь-яких втрат. Головний інженер проектів альтернативних енергетичних технологій інституту “Луганськгіпрошахт” Анатолій Язєв далі.

Анатолій Язєв: Ми отримуємо газоподібні продукти, генераторний газ, який нормально працює у двигунах внутрішнього згорання. І найбільший з об’єму та з енерговмісту продукт піролізу – це пірокарбон, коксовий залишок, який дуже легко перетворюється на газ із допомогою нашого газогенератора.

Ярослав Гребенюк: За розрахунками авторів ідеї, комплекс має бути прибутковим. Витрати першого року, включаючи проектування та виготовлення обладнання, у межах 7 мільйонів гривень.

Анатолій Язєв вважає, що окупиться розробка менш ніж упродовж року.

Анатолій Язєв: Обсяг продаж – якщо ми будемо продавати тільки енергоносії, якщо ми не будемо виробляти електроенергію та тепло, не будемо додатково отримувати будівельні матеріали із попельного залишку і у деяких випадках кольорові метали, – навіть без врахування усього цього ми отримаємо 10 мільйонів упродовж року. Отже, всі затрати окуповуються за 0,7 року.

Ярослав Гребенюк: Сьогодні готова проектна документація полігону побутових відходів для району міста із населенням 100 тисяч жителів. На реалізацію цього проекту потрібен лише рік.

Газогенератор уже успішно пройшов випробування. Серце нової технології – піролізну установку – зараз будують на заводі.

Ірина Біла: Використання альтернативних видів палива допоможе Україні зберегти чималу “копійчину”, переконані експерти. За їхніми підрахунками, потенціал біомаси складає близько 7 мільйонів тонн нафтового еквіваленту. Її використання зможе заощадити країні до 10% енергоносіїв.

Не кажучи вже про збільшення робочих місць. Лише спиртова галузь, щоправда, за умови встановлення обов’язкових обсягів споживання біологічних палив, зможе надати українцям понад 10 тисяч робочих місць.

Всі умови для біопаливного розвитку в Новій Україні є, переконані в Інституті відновлювальної енергетики НАН України. І є чудові перспективи, каже помічник заступника директора Інституту Андрій Щокін.

Андрій Щокін: Перспектива є. Наприклад, якщо вирощувати рапс, збирати, отримувати олію, переробляти рапсом етилові ефіри, то Україна матиме зиск.

У нас зараз є програма, є Указ Президента про збільшення використання біологічних видів палива, тобто альтернативних. Це з рапсу, це використання етанолу як кисневмісні добавки для бензинів.

У нас є відповідні спиртові заводи. Зараз є програми переведення кількох заводів на виробництво кисневмісних добавок. В перспективі буде нарощування – з кожним роком все більше, тому що ЄС не має стільки землі, як у нас зараз в Україні, яку можна використати для отримання енергетичної сировини.

Ірина Біла: Щоправда, є й певні чинники, котрі гальмують процес переходу України до вироблення альтернативного палива.

Андрій Щокін: Багато чинників, які впливають на стримування та гальмування цього процесу. У першу чергу, в кого є гроші, вони поки не вкладають у цей напрямок. Але вже є зміна інтересів, тому все більшає коло, які зацікавлені у виробництві місцевих видів палива.

Ірина Біла: Такого оптимізму не підтримує керівник однієї зі столичних мереж бензозаправних станцій в Україні Валерій Петрович. Кілька місяців вони торгували біопальним, але зараз відмовилися. Не вигідно.

Валерій Петрович: Дуже гарна ідея щодо біопалива. Але що у нас є, щоб це біопаливо зберігати і використовувати? Чи є у нас хоча б одна машина, випущена під це паливо? Для того, щоб їздити на 92-му або 95-му, необхідні коригування.

Висновків не роблю, лише запитую: що у нас для цього є, крім бажань, крім розуміння, навіть крім якихось теоретичних розробок? Чи є у нас відповідні сертифікати та ГОСТи? Зрештою, чи є необхідні умови? Чи баба Маня на самогонному апараті через потрійну перегонку зробила спирт і готова його продавати?

Ірина Біла: Нормативна документація є, - наголошують в Інституті. А от щодо переобладнання автомобілів, то йдеться до того, що незабаром у світі випускатимуть автомобілі, котрі їздитимуть на спирті, а не лише на домішках з ним, як це робиться, скажімо, в Бразилії.

Адже й перші автомобілі Генрі Форда “вживали” виключно спирт і не знали бензину. І, можливо, це настане швидше, аніж дехто сподівається. Головне – бути до цього готовим. І державі, і водіям.

Матеріали до теми:

• Соняшник та гірчиця -- сировина для біодизеля. • Клюєв почув у Брюсселі і критику, і похвалу. • Яку перспективу має в Україні біологічне паливо? • Європейці за використання відновлювальних джерел енергії. • Єврокомісія оприлюднила нову енергетичну стратегію.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG