Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 10:59

Чи можливо змінити Конституцію так, щоб вона задовольнила народ і політиків?


Сергій Рахманін Розмова з народним депутатом 5-го скликання Володимиром Стретовичем, одним із так званих «батьків Конституції».


Сергій Рахманін: Чим далі дужчає спека, тим важче повірити у все, що коли-небудь прийде осінь і настане прохолодно. Так само й ті, хто має нещастя спостерігати на політичними останніми подіями, дедалі більше сумніваються, чи відбудеться цієї прохолодної осені дочасна парламентська кампанія.

Провідники ворогуючих політичних сил проводять, напевне, 666-тий раунд перемовин, а їхні підлеглі та соратники у 666-те звинувачують одне одного у порушенні всіляких домовленостей.

Тим часом невпинно збільшується кількість судів, рішення яких в той чи інший спосіб впливають на здобуття довгоочікуваного компромісу. Отже, будуть вибори чи ні? Якщо будуть, то коли? І чи здатні вони принести бодай мінімальну користь державі?

Питання майже вічні, наразі достеменної відповіді нема. Є лише спроби відповісти на ці питання. Чергову спробуємо зробити зараз.

Спільно шукатиме відповіді на ці питання з нашим гостем, який свого часу виступав проти проведення позачергових виборів. А згодом висловлював сумнів, що вони відбудуться 30 вересня.

Йдеться про цілком помаранчевого політика, дуже мудру і досвідчену людину, голову Комітету Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення та правоохоронної діяльності, члена фракції “Наша Україна” Володимира Стретовича.

Я знаю Володимира Миколайовича багато років, тому можу розповісти про нього дуже багато, але не переконаний, що все це треба виводити в прямий ефір.

А для тих, хто не так гарно обізнаний з цим політиком – наша традиційна довідка.

Стретович Володимир Миколайович - голова партії Християнсько-демократичний союз.

Народився 19 травня 1958 року на Житомирщині, закінчив Київський топографічний технікум. 4 роки працював за фахом, потім - Київський Державний університет ім. Шевченка, аспірантура Інституту держави і права.

У 1994 став народним депутатом України, очолив Комітет ВР з питань правової політики і судової реформи. Брав активну участь у розробці нової Конституції України, за що був нагороджений званням Заслужений юрист України.

У складі “Нашої України” знову обирається до парламенту. Із червня 2002 року очолює Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю.

Автор близько 35 наукових видань з питань трудових та майнових відносин в сільському господарстві та державному праві. Неодноразово брав участь в міжнародних наукових заходах, присвячених конституційному і аграрному розвитку України.

Заслужений юрист України. Одружений, виховує двох дочок.


Сергій Рахманін: Пане Володимире, свого часу Ви справді виступали проти проведення дочасної парламентської кампанії, за що Вас м’яко картали деякі колеги по фракції. Ближче до літа Ваша позиція змінилася. Чому?

Володимир Стретович: Це висловлення моє відноситься до початку весни нинішнього року, коли в ефірі і в політикумі все частіше почали лунати заклики до позачергових виборів парламенту. Я вимушений був відгукнутися на це як політик, оскільки вважав, що при нинішній системі виборів і при нинішній політичній ситуації нові вибори кардинально не змінять політичну ситуацію.

Якщо вони відбудуться, вони будуть лише уроком і новою сторінкою української демократії незалежної країни, де буде вказано тим, хто зраджує принципи, хто зраджує виборців і, фактично, переходить в інший табір, хоча мають легітимацію від іншого складу, від іншої соціальної страти, яка делегувала їм повноваження здійснювати перетворення в державі і вибудовувати нову державу.

Менше це відноситься до Мороза. На моє переконання, він 6 липня - в ніч на Івана Купала минулого року, коли почалася побудова Європи в Україні, тому що гасло соціалістів було “Збудуймо Європу в Україні” – вночі без попередження союзників, з якими були виграні президентські вибори, манівцями перебіг в інший табір.

Я вважаю, що саме з цього часу почало лихоманити країну, тому що далі виникла велика коаліція, далі було 2 серпня, нічне звернення Президента, номінація Януковича на посаду прем’єр-міністра.

А відтак з того часу Україну затрясло. У Львові почали стріляти, у Донецьку нападати на банки, у такий спосіб Україна не зажила спокійно. Мріялося, що після парламентських виборів у нас буде три з половиною стабільних роки, і ми зможемо успішно будувати нову Україну. А тепер до цього додався ще й Кінах, який повторив подвиг Мороза.

У відповідний спосіб ці вибори, які відбудуться, на моє переконання тепер вже остаточно, 30 вересня, покажуть деяких політикам, що не можна зраджувати принципам, не можна зраджувати виборців, оскільки права людини, право вибору певної політичної сили і її програмних засад під час виборчого процесу – це невід’ємне право кожного громадянина, оскільки в такий спосіб ми можемо врешті через кілька виборів вибудувати суспільну мотивацію, суспільну інновацію, яку будуть прагнути в результаті ходіння до виборчих дільниць.

Сергій Рахманін: Ви обмовилися, коли говорили, що за існуючою виборчою системою, радше за все, ВР політично буде структурована так само.

Більше того, після того як віднедавна ВР ухвалила деякі зміни до виборчого законодавства, як на мене, він став менш демократичним, менш прозорим, відповідно у мене особисто як у громадянина і журналіста є багато питань до демократичності проведення тих виборів.

Разом з тим, як думаю, що ВР наступного позачергового скликання буде виглядати приблизно так само. Тим більше політики консервують ті ж самі проблеми. Може було б варто спочатку домовитися про розв’язання проблем, а вже потім домовлятися про дату виборів?

Володимир Стретович: Сергію, я Вас шаную давно. Власне мій похід у цю студію у вихідний день – це знак поваги до Вас як журналіста. От у мене питання до вас: а з ким домовлятися?

Люди, які один раз говорять про домовленість, потім другий раз говорять. Сторона, що йде на такі переговори, могла б не ходити. Ресурсу у державі вистачає, не говорячи про Майдан-2, а інші силових можливостей.

Однак Президент як той, хто полюбляє круглі столи, (і це абсолютно нормальний президент європейської демократичної країни, який погоджується на те, що треба вирішити у нормальний вербальний спосіб, коли бачиш очі співрозмовника і домовляєшся, що буде діяти саме так) ці домовленості виконав.

Навіть Ви підкреслили реакційність нового Закону про вибори, який відійшов трохи від демократичних принципів, і на це ми погодилися, і на це ми готові йти заради того, щоб демократія в країні відбулася. Щоб коли вибори відбулися і виборець сказав своє слово, то їх змінювати ні в якому випадку не можна, тому що за ним стоїть кожен українець, кожен голос.

І навіть, якщо він переливається у кілька сотень чи десятків, все одно треба дотримуватися волевиявлення громадян. Тому ці вибори, на моє переконання, лише принесуть урок тим, хто в такий критичний для України час, побудови нової держави, зрадив виборців і перебіг в іншу політичну платформу, по суті, розвернувши розвиток держави від європейськості в азіатський, проросійський напрям.

Але в даному випадку домовлятися нема з ким. І нинішня ситуація 9 червня 2007 року показує, що одна сторона виконала свої домовленості, а друга каже, що ні, ми будемо працювати далі, це для нас не указ, хтось пожартував перед Трійцею 24 травня, коли вночі вийшли і сказали, що домовилися, і все йде нормально.

Сергій Рахманін: Тим не менше, Ви не сумніваєтеся, що вибори відбудуться саме 30 вересня.

Володимир Стретович: Сьогодні у мене є глибоке переконання, оскільки є домовленість. Я все таки вірю, якщо зіскакує з теми (вибачте за непарламентський вираз – це наслідок моєї 4-річної роботи в складі Комітету боротьби зі злочинністю та корупцією) Мороз, то все-таки Віктор Федорович та Віктор Андрійович домовляться про те, що вибори 30 вересня відбудуться, і люди ще раз прийдуть, не зважаючи на шалені кошти, як на український вимір, на проведення цих виборів.

Я сподіваюсь, що ці вибори будуть останніми позачерговими. І наступні 15 років ми чітко будемо діяти по регламенту проведення виборів, і виборці не будуть помилятися. А ті, кого виберуть, не будуть вдаватися до таких кроків, до яких сьогодні вдалася правляча коаліція, переманюючи до себе конституційну більшість, щоб викинути за борт впливу на ухвалення рішень керування державою Президентом.

Сергій Рахманін: Ми вирішили поцікавитися у людей, як, з їхньої точки зору, вплинуть нові дочасні вибори на ситуацію в державі. Чи здатні вони що-небудь змінити?

Респондент: Після виборів будемо працювати, отримувати зарплату і все. Мене особисто не дуже цікавить ця вся їхня кухня.

Респондент: Це навмисне борються за корито ті та інші. Вони ніколи не перестануть,

Респондентка: Я не бачу кращого. Кожен обіцяє, люди вже не вірять.

Респондент: Так, я думаю, як і в Росії буде безлад. Прийдуть ті ж самі, хто був, ті й будуть.

Респонентка: Судячи з того, як у нас в Росії змінювалося, ніде не стало краще. Я гадаю, у вас буде те ж саме.

Респондент: Дуже дивна поведінка у Верховної Ради. Не зрозуміло, що вони хочуть.

Респондентка: Безкінечно це не може бути, всі надіються, що буде добре. Але ви ж розумієте, найшла коса на камінь.

Я абсолютно ні на що не надіюся. Всі знають, чим займається сьогодні парламент, скажемо так, тільки не народними проблемами.

Респондент: Переможений все одно буде добиватися перемоги.

Сергій Рахманін: Як завше, останнім часом перемагає песимізм у наших громадян, і це цілком зрозуміло.

Володимир Стретович: У підрахунку 2 оптимістичних на 5 песимістичних відгуків.

Сергій Рахманін: Свого часу Ви говорили, що явка виборців на позачергових виборах до Верховної Ради буде приблизно 75%. Я тоді подивувався Вашому оптимізму.

Якщо подивитися останні соціологічні заміри, які я маю нещастя інколи дивитися (при чому як відкриті, так і закриті), то приблизно від 55% до 60% громадян не бачать сенсу у дострокових виборах. Більше того, від 25% до 30% не переконані, що вони відвідають виборчі дільниці.

На чому базувався Ваш оптимізм, коли Ви говорили про планку виборців 75%?

Новий Закон про вибори передбачає, що вибори не відбудуться, якщо на них не буде більше половини від тих, хто внесений до списків виборців. Чи можливий варіант, що вибори не відбудуться?

Володимир Стретович: Можливий цілком. Більше того, в інтерв’ю минулого понеділка, почувши випадково розмову між чільними достойниками правлячої коаліції, які говорили, що один з варіантів того, що вони планують, - це агітація про неприсутність виборців на виборах, оскільки норма 50%+1 виборець включена в новий закон.

Тому я можу цілком допустити і кажу серед своїх соратників, що 30 вересня може бути проведена контрагітація, щоб люди не проголосували ногами, не прийшли на виборчі дільниці, і вибори можуть не відбутися.

Хоча такий засіб я вважаю абсолютно аполітичним, оскільки в даному випадку люди будуть введені в оману, вони мають право висловитися або за одних, або за інших, якщо вибори оголошені і діють в масштабах країни.

А мій оптимізм ґрунтувався на тому, що останні двоє виборів – президента і парламенту – зашкалювали за 70%. А ще більше це підтвердилося після спостережень європейських соціологів, які вияснили, що Україна – одна з найполітизованіших країн. Кількість мешканців, що цікавляться політикою, складає за 20%, коли в інших країнах Європи та Прибалтиці ця цифра складає 7-12%.

Таким чином, якщо 20% маємо політизованих, взяти членів сім’ї, то їх автоматично стає 60 (це умножаючи на три – мінімальний склад української сім’ї), так що 60-70% може прийти на вибори. До речі, соціологія сьогодні показує, що вже 63% готові прийти на вибори.

А моє переконання, що нинішня поведінка Верховної Радим, яка є абсолютно брутальною по відношенню до закону і домовленостей, які досягнуті, ще більше підніматиме людей до того, що вони все-таки хочуть прийти на вибори і поставити крапку в тому розгардіяші, який сьогодні твориться у вищих ешелонах української влади.

Сергій Рахманін: Днями було заявлено про остаточне рішення щодо створення нового політичного блоку, до якого нібито увійдуть “Наша Україна”, “Народна самооборона” та правиця. Таке твердження можна зробити, судячи з джерел, які посилалися на Юрія Луценка та Віктора Ющенка.

Від Вас я можу почути? Чи це вже остаточне рішення, чи це пропозиція, яка обговорюється?

Володимир Стретович: Оскільки ми створили новий блок після Указу Президента від 2 квітня, який називається “Народна самооборона”, і до складу цього блоку увійшли дві партії - “Вперед Україно” під керівництвом Віктора Мусіяки та ХДС, очолюваний мною, - ми доручили ведення переговорів лідеру блоку Юрію Луценку як лідеру громадської організації “Народна самооборона”.

Питання стояло в тому, що не може сьогодні прийнято за догму назва “Наша Україна”, хоча партія “Наша Україна” хоче дуже розкрутити свій бренд з бажанням залишитися в українській історії навічно і бути партією, яка буде перманентно постійно представлено в парламенті, і в цьому я не бачу нічого осудного.

Однак ми наполягали, що треба змінити. Якщо буде блок, це буде не блок “Наша Україна”, а Блок демократичних сил чи Союз молодих демократів, чи Союз демократичних сил. Врешті досягли згоди, що робоча назва нового блоку буде Союз демократичних сил.

Друга засторога полягала в тому, що в блоці Правиця були високі амбіції, і вони хотіли третину списку, а відтак відтісняли “Народну самооборону” на край, взагалі нічого не даючи. 60% за собою забирала “Наша Україна”.

І от це стало каменем спотикання, коли почали ділити квоти так звані, преславуті квоти, за які спотикаються.

Сергій Рахманін: Зараз вже домовилися чи ні?

Володимир Стретович: Зараз досягли згоди, що робоча назва блоку буде Союз демократичних сил. Домовлено, що союз в разі приходу до парламенту ніколи не вступить в альянс з нинішніми учасниками правлячої коаліції. І третій момент, що “Народна самооборона” та Правиця знайшли спільну думку, що вони заберуть 50% голосів, а 50% залишать “Нашій Україні”.

На цьому процес зупинився. Остаточне рішення – це рішення колегіальне партій, які входять до блоку (зокрема нашої партії), яка розгляне цю пропозицію, коли буде оголошений виборчий процес, і визначиться, чи підтримувати її, чи піддати певній корекції, виставивши свої вимоги.

Сьогодні ця теза пролунала, оскільки Юрій Віталійович і учасники, які були круглим столом, - Кириленко і Правиця - дійшли згоди, що це всіх влаштовує.

А наші подорожі минулого тижня, зокрема по півдню, по заходу, показують, що всі просять: Хлопці, об’єднайтеся, ми хочемо, що ви об’єдналися і будували Україну спільно. Цей голос, який йде знизу, підштовхує нас до того, щоб ми почули і діяли адекватно вимогам наших виборців.

Сергій Рахманін: Це всупереч точці зору багатьох експертів, які вважають, що поодинці окремо “Наша Україна” і “Народна самооборона” наберуть більше відсотків.

Володимир Стретович: І це показує соціологія, коли роблять відповідні заміри, фокус-групи, що сумарний результат “Нашої України” та “Народної самооборони” є більший, ніж вони зроблять це спільно.

Але тоді залишається за бортом інший політичний учасник проекту “Правиця”, яка сьогодні навіть в межах похибки має півтора-два відсотка. А це означає, що будуть за бортом. І в такий спосіб – бажання мати їх в українському політичному представництві - спонукає до відповідних дій. Я не бачу в цьому нічого поганого.

Єдина складність – я двічі чи тричі брав участь у блоках, і дуже важко організовувати виборчу кампанію, коли різновекторні політичні сили намагаються перебрати на себе ковдру, а вона одна.

Виборець один, його не можна голосів використати кілька разів, тому треба за нього поборотися всім спільно, а не кожному поодинці, намагаючись виставити свої груди наперед, напівкорпуса, щоб тебе побачили, а інші лишилися за спиною.

Сергій Рахманін: Пане Володимире, Ви – знаний правник. Я можу потішитися, що свого часу, 11 років тому, Володимир Стретович подарував мені перший екземпляр Конституції, на якому було написано: Одному зі співучасників ухвалення Конституції від одного із співавторів. Я страшенно горджуся цим подарунком, він у мене є. На превеликий жаль текст Конституції вже змінився.

Але 82 стаття Конституції не змінилася. Вона формулюється: ВР є повноважною з умовою обрання не менше, від двох третин її конституційного складу.

Саме на цю статтю Конституції посилався Президент, коли підписував спільну угоду з Морозом та Януковичем. І Ви добре пам’ятаєте процес ухвалення Конституції, пам’ятаєте, що ця стаття існувала якраз на той випадок, якщо раптом ВР недобереться.

Але сьогодні Президент саме на підставі цієї статті хоче достроково припинити повноваження ВР. Чи немає тут певної правової колізії?

Володимир Стретович: Нема.

Сергій Рахманін: Більше того, Президент має право, за Конституцією, достроково припинити повноваження ВР виключно на підставі 90 статті Конституції, де вичерпний перелік умов. Цієї умови там нема. Чи можна взагалі припиняти повноваження ВР на підставі цієї статті?

Володимир Стретович: Не один раз відповідаючи на це запитання кажу, що ми – молода демократія, ми просто не передбачили в підставах припинення повноважень парламенту і зменшення її чисельності до 300.

Чому КСУ у жовтні 2002 року, розглядаючи це питання за поданням народних депутатів, дійшов до висновку, що якщо чисельність парламенту менша 300, в такий спосіб він є неправомочний, тому що у нього зникає право долати президентське вето.

А в технологічному законодавчому процесі, щоб враховувати всі позиції всіх учасників, як Кабміну, як представницького органу, представників народу, парламенту і Президента, існує інститут вето.

Саме повернення до повторного розгляду, якщо Президент не погоджується з якимись позиціями, раптом парламент захоче зайняти реакційну позицію відносно України (а Президент як всенародно обраний має вищу легітимацію для мене. Наприклад, тому що його обирає народ, а парламент обирає частинами по списку певними групами і вони групують колегіальний орган), в цій ситуації , коли немає 300 голосів, у Президента зникає право повернути законопроект і застерегти парламент від свавільних дій.

У зв’язку з цим КСУ сказав, що якщо не тільки на момент обрання 300 голосів. Фактично, момент обрання означає, що на всю каденцію парламент повинен мати 300 голосів. Нема відповіді на те, якщо менше 300, чи може парламент.

Але з тексту Конституції, з духу випливає, що ці 300 голосів мається на увазі, що

парламент обраний, триста голосів є, він може починати роботу. А якщо 300 голосів немає, він автоматично припиняє свою роботу як колегіальний орган.

Зараз публічно виступаючи хочу сказати. У зв’язку з тим, що є 60 і більше заяв, парламент, як колегіальний орган не може спільно збиратися.

Народний депутат продовжує виконувати свої обов’язки, тому що сама Конституція говорить, що в разі дострокового припинення повноважень повноваження депутата припиняються в день першого засідання новообраного парламенту.

Чому я так кажу? Тому що я писав Конституцію, був разом з юридичним управлінням Верховної Ради останнім редактором. Всі коми, смислові навантаження, порядок слів в Конституції – це все моя робота. І я цим пишаюся, що я як юрист-філолог, який уважно вчив українську мову, виписав її так, щоб вона була зрозумілою і доступною кожному громадянину.

Ми виходили з того, що не може бути перервана діяльність парламенту. Не може бути такого в державі, щоб парламент припинив діяльність, кілька місяців його немає, оскільки є питання надзвичайного стану, є питання безпеки, є питання стихійних лих, питання, які можуть виникнути раптом в державі, а парламент не може адекватно відреагувати. Тому парламентарії не можуть залишити своє робоче місце.

Вони не можуть колегіально збиратися, вирішувати питання. І я про це просив Мороза минулого понеділка. Давайте всі підемо на канікули, і користі від цього буде значно більше, ніж ми будемо ухвалювати закони, які не підпише Президент.

Сергій Рахманін: Але логіки все одно немає. Народні депутати, за Вашою логікою, не припиняють свої повноваження, а ВР як колегіальний орган вже не діє.

Раптом якась, даруйте, халепа – військовий стан – депутати збираються, але ж ухвалити жодного рішення вони не мають права?

Володимир Стретович: Я думаю, на цей випадок є президент, який може по аналогії, скасувавши свій Указ в частині і дозволивши 29-31 червня працювати, він може так само анулювати цей Указ в частині, щоб припинити повноваження не депутатів, а Верховної Ради.

Сергій Рахманін: Але багато хто сумнівається, чи він взагалі має таке право – відновлювати права Верховної Ради, припиняти.

Володимир Стретович: Оскільки він є суб’єкт ініціативи – видання Указу – той, хто видає Указ, має право його корегувати.

В даному випадку ми попали в правову яму, яка йменується прострацією Конституційного Суду. Це дуже прикро, що в українській історії з’явився момент, коли КСУ не може відреагувати на виклики нашого політичного будівництва, які перед нами виникають.

Сергій Рахманін: Давайте про КСУ. Справді, ситуацію з Конституційним судом дехто вважає трагічною, а дехто – комедійною.

Якби Ви, якби від Вас залежало, як людина, яка має правову освіту, має безпосереднє відношення до ухвалення Конституції, що б Ви змінили у порядку формування КСУ, аби зробити його якомога більш незалежним?

Володимир Стретович: По-перше, я б підняв професійну плану, що там повинні бути люди, які працюють з Конституційним правом. Там не може бути суддя з райсуду, одинарний суддя, який не написав жодної статті, може за своє життя і не відкрив Конституції, я таке також допускаю. А він повинен перевіряти кожен нормативний акт на предмет відповідності.

По-друге, я поставив би жорстку відповідальність. Ввів би у Кримінальний Кодекс відповідальність суддів КСУ за будь-які ґешефти чи корупційні діяння. Те, що ми чуємо, знаючи, що їхня зарплата складає близько 60 тисяч гривень на місяць, а це колосальні заробітки. Найбільша зарплата в країні не в президента, а в судді КСУ, плюс виплати, плюс персональна машина, плюс все, що необхідно.



Відповідно, я б віддав це на професійний розсуд, не на політичний, а на професійний. Поставивши плану для відбору суддів КСУ дуже високою. Повірте, що в Україні достатньо фахових юристів, які могли б бути обличчям правової системи нашої держави.

Сергій Рахманін: Болюча тема суддівства. Тут є два аспекти: один моральний, а інший правовий. Я б почав з другого, він складніший.

Зараз дуже багато критикують Конституцію за те, що в ній наявна 124 стаття, яка дозволяє судам поширювати свою юрисдикцію на будь-які правовідносини в державі.

Саме ця стаття Конституції свого часу дозволила Верховному Суду скасувати, фактично, підсумки президентських виборів 2004 року і легітимізувати третій тур голосування.

Але з іншого боку ми маємо зараз хибну практику, коли будь-який районний суд може скасувати будь-яке рішення будь-якого керівного органу держави. Це виглядає трохи дивно, як на мене, як не на фахівця.

Чи не здається Вам корисним, якби Верховна Рада нового скликання змінила Конституцію саме у цій частині?

Володимир Стретович: Коли ми виписували Конституцію, коли дійшли до розділу правосуддя, постало питання, а куди відносити Конституційний Суд. А він відноситься до правосуддя взагалі? І більшістю думок вчених дійшли, що ні, це не правосуддя.

Тому питання щодо конституційності, легітимності актів вищих органів державної влади не можуть бути предметом загальних судів, тому що записано, що предмет юрисдикції КСУ – це відповідність Конституції актів, що ухвалюються Кабміном, Верховною Радою. І це єдиний орган конституційної юрисдикції.

В тому числі, наприклад, останні події - призначення, перепризначення, повернення прокурора – є рішення КСУ, який чітко пояснює, що оскільки ця посада носить політичний характер, призначається за поданням Президента за згодою ВР, а потім Указом Президента, райсуди не можуть брати до провадження такі категорії справ.

В законі про судоустрій треба виписувати категорії справ, які розглядаються певними судами. Є Верховний Суд, і вони можуть по першій інстанції розглядати найбільш складні справи, і є КСУ, і кожен акт органу державної влади, починаючи з Житомирської обласної державної адміністрації і вище - Кабміну, ВР, Секретаріату Президента - повинен розглядати КСУ.

Очевидно, у складі КСУ треба створювати окрему палату, яка б оперативно, дуже швидко (а фахівці там повинні бути найвищі, найдосконаліші), впродовж кількох днів мають давати відповідь, чи конституційний, чи не конституційний документ. І далі рухатися, і бити по руках тих, хто ухвалює не відповідні Конституції акти.

Сьогодні, на превеликий жаль, відповідальності за ухвалення неконституційного акту, а це відповідно викличе підготовку фахових юристів у відповідних підрозділах, щоб все відповідало духу Конституції.

Коли замахнулися на нинішні зміни до Конституції, які відбулися 2006 року, мій другий колега Віктор Мусіяка сказав, що Конституція – священна корова, і зачіпати її треба в останній момент. На неї треба молитися, і суспільні відносини підводити під Конституцію.

А в нас в Україні так склалося, що ми спочатку ухвалили суспільний договір, що називається Конституція, а відносини, які складалися у суспільстві, чомусь забули, що їх треба підводити під рівень Конституції і намагатися все виписати так, як вимагає того Конституція.

І зробили зворотне з ініціативи Мороза та Медведчука – Конституцію поміняли під суспільні відносини, що як на мене, є ненормальним. І сьогодні це питання знову стоїть – давайте перепишемо Конституцію.

Я кажу, не чіпайте Конституцію. Так, вона не є досконала, але давайте ми її випишемо в такий спосіб, що суспільні відносини потім підтягували і робили все для цього.

Хоча сьогодні, вже після 2006 року і запровадження нових змін, на моє фахове переконання, наші катаклізми і всі несподівані повороти останнього 2007 року пов’язані саме з незавершеною політичною реформою.

Нам треба переписати Конституцію, ухвалити її чи Конституційною асамблеєю, про яку багато говорять, чи винести на референдум.

Ми з “Народною самообороною” 24 червня збираємося показати, якою повинна бути Конституція, щоб громадяни, які вже живуть 16 років в незалежній країні, усвідомлено прийшли до того, що нам треба така Конституція.

Тому що соціологія, коли запитали, а чи ви знаєте про політичні зміни до Конституції, показала для мене смішну цифру.

Виявляється, що 2% наших співвітчизників, це два із сотні, знають, що Конституція змінена, що там запроваджені такі новації, про які сьогодні ми говоримо постійно. Що є правляча коаліція, що вона висуває прем’єр-міністра, що президент залишається за бортом великої політики і так далі.

Чи є це нормально в державі, коли громадяни не знають змісту Основного Закону. Коли ми – коаліція та опозиція - почали по різному читати текст Конституції, вибачте, там перо правника не працювало.

Як на мене, я не голосував, скажу відверто, 8 грудня 2004 року за ті зміни. Тому що я сказав, що ви робите, ви рубаєте сучок, на якому лежить українська державність. Вона зараз впаде, як рій, якщо його струсити з дерева.

А вони, що ти не розумієш? Нам треба вибори, нам треба перемога. В такий спосіб 402 голоси було досягнуто. Хоча я в залі не перебував, а моя картка була натиснута ким завгодно. Я сказав, що голосувати за це не буду і, як хочете, але я з цього виходжу. І бачте, як у воду дивився.

Тому в цій ситуації нам треба переформатувати нашу Конституцію. Я б з великою радістю, чесне слово, повернувся б до формату 96 року, який діяв 10 років, і суспільні відносини на підставі того, що там виписано (там є відповіді на всі запитання) у відповідний спосіб підтягнув би. Що для цього потрібно?

Кожна практично стаття вимагає прийняття конституційного закону. На превеликий жаль, ми з великими потугами, скандалом і кажуть, підкупом, ухвалили нинішнього року Закон про Кабмін.

А ще треба Закон про Секретаріат Президента. Маю на увазі, що треба Конституцію наповнити конкретним змістом, і під кожним ухвалити відповідний конституційний закон. А потім цей закон виконати – тоді ми будемо жити зовсім по-іншому.

Сьогодні, на превеликий жаль, великі політичні провідні еліти намагаються тлумачити Конституцію по-своєму, на свій розсуд. Як наслідок – криза КСУ, він сьогодні заблокований, а це є велика шкода для розвитку української демократії.

Сергій Рахманін: Є два рішення Конституційного Суду щодо 124 статті. Його по-різному тлумачать самі рішення Конституційного суду.

Дехто вважає, що якраз ці рішення дають право судам звичайної юрисдикції оскаржувати будь-які акти, включно з указами Президента. Тому справді напевне потрібно більш чітко це виписати, аби наперед не виникало подібних питань.

Багато зараз говорять про реформу судової системи. Багато говорять, але мало доходить до конкретних пропозицій. Ви свого часу 2005 року говорили, що і до революції, і після неї багато говориться про зміни до законів, але слова розбігаються з діями. Нічого не робиться.

Як би Ви провели судову реформу? І питання, яке непокоїть багатьох слухачів, як відучити суддів брати хабарі? Є універсальний рецепт?

Володимир Стретович: Тут треба шукати в площині духовності. Є відоме прислів’я: риба гниє з голови, а чистять її з хвоста.

Загнивання починається з вищих ешелонах влади, і повірте, що три роки тому такої суддівської сваволі ще не було, яка чиниться сьогодні.

Коли нехтують правом, і правовий нігілізм присутній в діях вищих ешелонів влади, починаючи з указів президента, рішень ВР, законодавчих актів, які намагаються ухвалити для задоволення своїх інтересів, це автоматично спускається на нижню ланку.

А нижня ланка, хоча вона паритетна, це є законодавча і судова влада, і коли бачать, що немає моральних принципів у суспільстві, і всі посади продаються, відповідно, відшкодовуються, а потім це відбувається, це переноситься на судову гілку влади.

Чомусь, коли голова Комітету з питань правосуддя говорить про суддю Волкову, яку ВР позбавляє своїх повноважень, він говорить, що суддя ухвалила за відома неправосудне рішення. Але це кримінально-правова ознака, і ніхто не дав права голові Комітету давати таке визначення.

Сергій Рахманін: Може тоді простіше? Справді, у нас не було жодного гучного процесу, по завершенню якого якийсь суддя потрапив би за грати.

Володимир Стретович: За постановку за відома неправосудного рішення. Сергій Рахманін: Може 3-4 суддів кинути за грати, і тоді решта буде боятися.

Володимир Стретович: В теорії права на першому курсі є функції права. Одна з них – правозастосовуюча, виховна і профілактична. Право повинне здійснювати певну профілактику стосовно тих, хто ним керується, щоб не заступали за межу у відповідний спосіб.

У нас по 16 років немає гучної справи і відносно корупціонерів. Хоча там когось і в літаку затримали, хтось давав за будівельний майданчик, когось кинули на 2 мільйони в Еліта-центр, але нема жодної гучної справи. А як же це могло статися? Тому ви абсолютно правомірно ставите питання.

Іншими словами – держава не виконує свої функції по вихованню своїх громадян через приклад покарання тих, хто переступив межу. Хоча Кримінальний кодекс містить статтю – за відома неправосудне рішення.

І поруч з ним є інша стаття – 357 – яка говорить про неправомірне втручання в діяльність суду. Якщо хтось тисне на суд, якщо хтось з нього не вилазить, якщо хтось обриває трубки телефону, то скажіть, чи може в голови Печерського суду бути зв’язок ВЧ 100, по якому кожен керівник може подзвонити?

В німецьких судах існує телефонна також система, але тільки внутрішня. Якщо хочеш подзвонити назовні, треба записати, кому дзвонив, по якому телефону, і секретар вас з’єднає, що ви говорили з таким-то, а потім відповідна служба перевірить, а чи не має той абонент, з яким ви спілкувалися, відношення до справи, яку ви розглядаєте. Виявляється, все можна зробити.

Іншими словами, як реформувати судову систему. Перше, зробити її три ланковою, як вона була до недавнього часу, коли вона стала дуже багато ступеневою. При тому на всіх рівнях, господарських судах адміністративних, загальних, кримінальних, цивільних і так далі.

Вона повинна бути триланковою: загальні суди, апеляція та касація. Касація в тому числі у виняткових випадках, Верховного Суду. І в такий спосіб, щоб громадянин мав доступ до неї. Сьогодні громадянин захиститися не може.

Парадоксальним як правник кажу, коли мені приносять 4 рішення, де написано іменем України, при тому всі в різні сторони, то мені виявляється, що Україна стає повією. Де вона була правдива? Від імені України кожен суддя на свій розсуд тлумачить закон. Але ж ніхто не контролює і не дивиться, хто ж оступився?

Хоча до 91 року, повірте мені, моя дружина – суддя і починала суддівську професію, у неї не було відмінених рішень і скасованих вироків. І вона дуже переживала, не дай Боже, вона десь оступиться, що вища інстанція – обласний суд - скасує її рішення і направить на повторний розгляд.

Сьогодні абсолютно суцільно, тому що корупція не тільки в низових ланках, вона проникає до самого Верховного суду. Сьогодні вони намагаються захистити свою конституційність, але з корупцією в своїх рядах абсолютно не бояться, закривають на це очі. Вони кажуть, давайте-давайте, ви внизу вирішуйте справи, а ми все одно прийдемо до Верховного суду і все скасуємо.

Виходить до того, що до мене приходить бізнесмен і каже, що ви за мене взялися? Ви даремно це робите, я все одно у Верховному суді це скасую. Я кажу, як це вам вдасться?

Точно, виходить із засідання Верховного суду, оголошують склад колегії, приносять вирок, і чорним по білому написано, що всі справи вирішено трьома судами господарської юрисдикції неправильно, а Верховний суд є єдино правильним.

В нормальній країні (тому що в сфері судочинства це не нормальна країна) взяли б цю справу на замітку, перевірили б і сказали, що суддя такий то і суддя постановили за відомо неправосудні рішення.

Нехай не садять за грати, нехай їх позбавлять суддівської мантії судді Верховного Суду, тих колосальних виплат, які вони отримують, пенсій, надбавок, і другі будуть знати – постановив за відома неправосудне рішення, будь ласка, йди на пенсію без виплат, без пенсій і нічого.

Сергій Рахманін: Пане Володимире, свого часу ходили чутки, що Вам пропонували то бути першим заступником Генпрокурора, але чомусь не склалося, то Генпрокурором, і знову чомусь не склалося.

Зараз з’явилися нові чутки, що в разі перемоги та частина майбутнього блоку, яка називається “Народна самооборона”, має бажання призначити міністра юстиції, внутрішніх справ, Генпрокурора. І серед тих, хто може посісти цю посаду, називається Володимир Стретович.

На скільки відповідають ці чутки дійсності? Чи Ви готові, чи маєте бажання , наснагу стати Генпрокурором? Ви не боїтеся , що Вас будуть знімати і відновлювати Піскуна?

Володимир Стретович: Сергію, я Вас давно знаю, дивлюся зараз Вам в очі. Мені в роботі парламенту вже все відомо. Я дуже добре знаю законодавчий процес, я вніс масу – навіть не рахую – законопроектів, велика частина їх прийнята.

Мені дуже легко працювати в парламенті. Але я відчуваю, що я можу більше. Повірте, я настільки став державником за ці 13 років моєї політики, що я бачу ті хвороби, виразки, які є на тілі української державності, можу їх успішно лікувати. Мені йде 50-тий графік, я думаю, я вже є досвідчений політик, який може відповідати за певну царину ділянки.

Питання, чи це відповідає слухам? Хочу сказати, що ми в рамках “Народної самооборони” говорили про це, говоримо про це публічно, щ ми готові забезпечити реформу правоохоронних органів, у нас правничого цеху вистачає.

Віктора Лаврентійовича хоча б взяти, Катеринчука, того ж самого Луценка, мене, інші є правники в нашому блоці, де чітко можна вибудувати спільну, не для публіки, а сісти на одним столом. Десь на два тижні в Конча-Заспі чи десь в Карпатах і виписати концепція реформування правової системи.

Головна вада сьогоднішньої української держави, що українська держава в особі публічної інституції влади не бачить людину, маленького українця. Українець для неї ніщо, українець для неї – це засіб для збагачення, за рахунок дешевої робочої сили, щоб вони випускали товари, щоб вони працювали.

Чому бізнес сьогодні повзе в Україні? Тому що у нас же платять копійки за ті речі, які потім продаються в Європі. Так от завдання правової системи – захистити права і свободи людини.

Відповідаю прямо на ваше питання. Якщо це станеться, я прийму це як даність, яка за мною прийшла, і я повинен побудувати і зробити щось для цієї держави, скільки мені відведено своїм життям.

Якщо цього не станеться, як це не сталося 2 роки тому, і я дякую Богу, ви уявіть, що посаді Медведька перебуває Стретович і міняють на Піскуна, я б такого не пережив з морально-етичної точки зору.

Але якщо це буде у стабільній, нормальній обстановці, то законність в Україні можна відновити.

Тоді кожен українець повірить, що Україна є державою.

Сергій Рахманін: 2005 року, коментуючи рік після революції, ви сказали, що до виборів були готові, а до перемоги – ні. Зараз помаранчеві готові до перемоги?

Володимир Стретович: Вони готові до виборів. До перемоги – не можу вам сказати, тому що це знає лише Всевишній. Якщо ми були послідовні і правдиві, то перемога буде за нами. Якщо ми десь сфальшивили, то обов’язково Всевишній скаже ”Ні, хлопці, ви не готові керувати цією країною, нехай це зроблять інші. Будь ласка, запитайте в себе, почніть з себе”.

Сергій Рахманін: І цей бій триватиме вічно.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG