Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 12:21

... може, я колись побачу Лукашенка в Гаазі... <br>Інтерв’ю з білоруською правозахисницею Іриною Красовською


Ірина Халупа Прага, 12 червня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – 16 вересня 1999 року пропав білоруський опозиційний діяч Анатолій Красовський. Разом із ним пропав безвісти заступник білоруського парламенту Віктор Гончар. Уряд президента Аляксандра Лукашенки до цих пір не дав сім’ям офіційного пояснення, що сталося з цими людьми. Після зникнення її чоловіка та інших політичних активістів, Ірина разом із іншими дружинами та сім’ями тих, хто пропав безвісти, створили ініціативу «Ми пам’ятаємо». Головна мета їхньої діяльності – дізнатися правду про зникнення своїх рідних та перетворити Білорусь у вільну, демократичну країну. Ініціатива слідкує за порушеннями прав людини в Білорусі, інформує міжнародне співтовариство про ці порушення. «Ми пам’ятаємо» співпрацює з іншими організаціями в Латинській Америці та Азії, де багато активістів-опозиціонерів також пропало безвісти, щоб запобігти подібні зникнення білоруських правозахисників.

Чи Ви ще маєте надію дізнатися, що насправді трапилося з Вашим першим чоловіком?

Ірина Красовська: Ми знаємо, що з ними сталося. Ці люди були викрадені і вбиті. У нас немає жодного державного висновку у цій справі, проте є багато доказів людей, які щось знають про ці справи, докази людей, які намагалися розслідувати ці справи і сьогодні в результаті опинилися біженцями.

Чи Ви думаєте, що колись отримаєте офіційну відповідь у цій справі від Білорусі?

Ірина Красовська: Сьогодні в Білорусі панує диктатура, їхня мета – приховати всі свої порушення, політичних в’язнів, тих, хто пропали безвісти, інші порушення прав людини. Допоки ми матимемо Лукашенка президента з його оточенням, яке задіяне у цих злочинах, ми ніколи не матимемо ніякої реакції.

Багато хто говорить про те, що треба застосувати проти Білорусі санкції. Чи це може бути ефективним? На Вашу думку, як може Захід найефективніше впливати на Лукашенка та його режим?

Ірина Красовська: Сприятливе ставлення до країн спрацьовує, коли є демократія. Але коли панує диктатура, тоді політика сприяння не спрацьовує. Це видно по Білорусі. Було кілька дуже сильних резолюцій ООН, була резолюція ОБСЄ, були резолюції Ради Європи про свободу слова та про тих, хто пропав. Однак немає жодної реакції від білоруського уряду. Отож у цьому випадку я впевнена що санкції, політичні, економічні, є корисними і можуть допомогти підштовхнути людей, які не вміють себе вести так, як це має бути в нормальній країні.

У такій авторитарній країні, як Білорусь, як Вам вдається діяти? Як Ви поширюєте інформацію про свою діяльність, звідки Ви берете фонди на цю діяльність?

Ірина Красовська: Білорусь — це диктатура, уряд намагається повністю ліквідувати незалежні медіа, неурядові організації, громадянське суспільство. Більшість наших правозахисних організацій працює підпільно. Влада намагається повністю знищити всі організації демократичного спрямування.

А фінансування? Звідки Ви берете гроші на Вашу правозахисну діяльність?

Ірина Красовська: Насправді не потрібно аж так багато грошей, щоб щось зробити. Ми мусимо це робити, щоб зберегти пам’ять про наших рідних, заради майбутнього наших дітей та внуків. Фонд солідарності дуже важливий для білорусів і для моєї організації. Люди потребують захисту. Наших членів звільняють з роботи, викидають з університетів. Ми маємо велику підтримку з боку міжнародного співтовариства, від Європейського Союзу, США та інших країн, саме вони створили спеціальний фонд солідарності.

Є інформація, що Ви отримали пожертву від найбагатшого українця Рината Ахметова. Чи це правда?

Ірина Красовська: Справа в тому, що наша робота є небезпечною. Ми це не робимо для себе, ми працюємо заради демократії, отож іноді ми отримуємо гроші від організацій, від урядів, від приватних осіб. Ми стараємося не оприлюднювати все це, оскільки білоруські закони такі, що людину можна судити за все, що завгодно, включно з цим фондом.

Все ж таки отримувати гроші від такої суперечливої постаті, як Ахметов, чи це не компрометує Вашу діяльність?

Ірина Красовська: Я вважаю, що суперечливою фігурою є Лукашенка. Якби Лукашенка дав мені гроші...

Ви б їх взяли?

Ірина Красовська: Ні. Ніколи. Я ніколи не зустрічалася з Лукашенком і ніколи з ним не зустрінуся. Ця людина вбила мого чоловіка, він переступив моральну межу.

Чому Ви не хочете з ним зустрітися? Ви б могли йому сказати це в очі.

Ірина Красовська: По-перше, це неможливо. Лукашенка, як усі диктатори, має свою охорону, своє оточення, яке до нього нікого, крім їх, не допускає. Ця зустріч ніколи не станеться, може, я колись його побачу в Гаазі. Тоді буде приємно в нього щось запитати.
XS
SM
MD
LG