Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 12:29

Політична криза в Україні: як її бачать журналісти в Донецьку і Львові?


           Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на Ваш комп''ютер для подальшого прослуховування, слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку "завантажити" та вибрати "Save Target As..." або "Зберегти Об''єкт Як..." та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.

Ведучий: Зиновій Фрис
Гості Свободи: головний редактор донецького сайту novosti.dn.ua Олексій Мацука; головний редактор "Львівської газети" Ігор Голик.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

Зиновій Фрис: У Києві останні дні, тижні спокійно: жодних демонстрацій, маніфестацій, протестів, крім якихось поодиноких випадків біля приміщень головних державних установ.

Усе це справляє враження, що жодного конфлікту в країні немає, все гаразд, як звично.

Пане Голик, у вас у цьому сенсі щось інакше чи так само, як у столиці?


Ігор Голик: Ви знаєте, у Львові так само спокійно, всі працюють. Мені здається, що це нормальна ситуація. Попри те, що нам намагаються розповідати про політичну кризу в країні, вже всі, мабуть, давно зрозуміли, що це відбувається криза еліт.

Пане Мацука, а як у вас ситуація? У всякому разі ззовні?

Олексій Мацука: Насправді у нас в Донецьку все спокійно: ніякої політичної активності не відбувається, біля будівель адміністрації або мерії не відбувається ніяких мітингів.

Лише хто проявляє активність на місцевому рівні, так це місцева опозиція, яка виборює виключно місцеві проблеми.

Але ж якщо казати про те, яка є криза всеукраїнського характеру, вона абсолютно не відображається на місцевому рівні Донецької області. Якщо судити по зовнішніх прикметах, то, справді, виходить, що жодного конфлікту немає.

Панове, а, може, цього конфлікту справді немає, може, це хтось вигадав, може, немає цієї кризи, про яку ми, журналісти, щодня говоримо, пишемо, передаємо в теле- і радіоефір?

Ви, пане Голик, сказали, що це криза еліт. Чи хочете Ви цим сказати, що ця криза еліт жодним чином не стосується пересічних людей?


Ігор Голик: Очевидно, що вона якось та відображається на громадській опінії, на настроях спільноти.

Але, як на мене, сталася природна річ, просто дві еліти, які десь останнім часом намагалися створити образ таких собі двох Україн, вони зійшлися зараз в столиці і мусять зараз притертися одна до одної. Тим паче, що момент не надто такий аж зручний, оскільки ви знаєте про усю недолугість політичної реформи, яка була прийнята так похапцем в 2004 році, про те, скільки дірок в нашому законодавстві.

Мені здається, що, власне, оці конфлікти всередині еліт чи між елітами (як це назвати – це вже інша річ), вони просто засвітили перед суспільством технологію здійснення владних повноважень. Тобто, раніше загал, як правило, не орієнтувався в тому, що відбувається там, за лаштунками, а зараз завдяки, до речі, і тому, що ми маємо сяку-таку свободу слова, ми можемо показати це людям. Тому, власне кажучи, маємо таку ситуацію.

Пане Мацука, чи Ви поділяєте причину кризи, яку нам змалював Львів? Взагалі, на Ваш погляд, що відбувається в країні?

Олексій Мацука: Насправді, на мій погляд, відбувається дещо інше, ніж криза еліт. Криза еліт – це дуже банально і дуже вже чулося багато разів.

Насправді відбувається, на мій погляд, криза порозуміння між тими людьми, які задають темп розвитку країні. А це не обов’язково може бути політична еліта. Тому гроші на сьогоднішній день, як мені здається, вирішують все. От хто принесе більше до кабінету, той виграє...

До чийого кабінету, до якого кабінету, пане Мацука?

Олексій Мацука: Взагалі. Наприклад, або це студенти, або це чиновники, або журналісти.... До будь-якого профільного кабінету хто приносить більше грошей, той і отримує більший результат.

У нас змагання не еліт, а змагання грошей насправді проходить. І майдан, який був останній, якщо це можна назвати майданом, про це якраз і свідчить дуже відкрито і ефективно.

Панове, чи багато у ваших містах газет, які намагаються не догоджати якійсь одній політичній силі в цьому двобої, в цьому конфлікті?

Я не маю тут на увазі суто партійну пресу – вона зобов’язана відстоювати точку зору своєї партії.


Ігор Голик: Про те, як відображають місцеві газети цю кризу, все-таки еліт, як на мою думку, оскільки я кажу про еліти не тільки політичні, але й бізнесові еліти, судити доволі важко, оскільки у Львові склалася специфічна ситуація, коли його медійний ринок дуже-дуже змілів, бо останнім часом закрилося дуже багато газет, особливо після останніх виборів, тобто їх використали і закрили як проекти.

Але тим не менше, як на мене, львівська преса та, що залишилася, намагається якось трохи дистанціюватися від того, що відбувається там, оскільки дуже багато вісток, якихось таких новин, ньюзів створено лише для того, аби прикувати погляд журналістів, щоби таким чином спрацював оцей технологічний момент “розкрутки” події.

Тобто, щодо львівських ЗМІ, то я не сказав би, що вони надаються на використання. Ясна річ, окрім “джинси”.

І багато цієї “джинси”, тобто преси, яка, грубо кажучи, продається?

Ігор Голик: Так. Грубо кажучи, продає газетну площу під якісь партійні проекти.

Пане Мацука, чи достатньо “розв’язані руки” у донецької преси? Чи має донецький, на Вашу думку, слухач, глядач, читач більш-менш повноцінну, різносторонню, збалансовану інформацію про глибинні процеси нинішніх подій?

Олексій Мацука: Насправді сьогодні донецький ринок медіа знаходиться між двома серйозними небезпеками, як на мій погляд.

Перша небезпека – це тіньова олігархічна сфера, яка діє за межами будь-яких правил поведінка і не хотіла б бачити журналіста самостійним суб’єктом взаємовідносин. Ця тіньова сфера фактично на сьогоднішній день окупувала всі донецькі медіа, і дуже важко нам на сьогоднішній день казати про те, що, дійсно, був ринок відкритим, нормальним, медіа відкриті, нормальні. Багато журналістів не можуть піти проти цього.

І друга небезпека для місцевої журналістики – це фактично нищення ринку медіа, який ми могли б можливість отримати після Помаранчевої революції...

В який спосіб це нищення відбувається?

Олексій Мацук: Я зараз розповідаю.

Ринок медіа, який ми могли б отримати після Помаранчевої революції, так, для Донецька це було б суттєво.

Але у нас є одна, можливо, дві газети на всю область, які абсолютно незалежні і можуть якось свою позицію демонструвати і показувати. Але вони лише зароджуються насправді, вони не мають такого резонансу.

А нищення проходить таким чином, що або журналіст буде підпорядковуватися тим правилам, які диктує тіньова олігархічна схема (ви розумієте про що я кажу), або журналіст повинен йти кудись. Куди він піде? Це велике питання. Людина, яка за фахом журналіст, може насправді потім не стати, після таких підходів, журналістом.

Це дві найбільші проблеми для Донецького регіону.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

Матеріали до теми:

• Юлія Тимошенко: «Бютівці» і «нашоукраїнці» особисто підтвердять спікеру складення своїх повноважень • Гра в мандати • Віктор Ющенко вважає Верховну Раду V скликання неповноважною • Політики взялись за ЦВК • Політичні провідники. Яким має бути лідер? І чи є лідери в Україні? • Президент України закликав ЦВК забезпечити об’єктивне проведення виборів • Вiктор Ющенко вимагає вiд Верховної Ради та її голови Олександра Мороза припинити роботу, оскільки призначені позачергові вибори • Олександр Мороз: "Віктор Ющенко має заспокоїти своє шалене оточення"

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG