Доступність посилання

ТОП новини

Нові політичні обличчя: чи сприятимуть перевибори їхній появі?


           Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на Ваш комп''ютер для подальшого прослуховування, слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку "завантажити" та вибрати "Save Target As..." або "Зберегти Об''єкт Як..." та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.

Ведучі: Зиновій Фрис, Юлія Жмакіна
Гості Свободи: Олександр Мартиненко, генеральний директор агенції "Інтерфакс-Україна"; Лаврентій Малазонія, телепродюсер.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

Зиновій Фрис: Будь-які вибори – це насамперед сподівання на те, що прийдуть нові люди, і вже цього разу вони неодмінно щось змінять у цьому житті.

Юлія Жмакіна: Чи можна сподіватися, що у результаті дострокових парламентських виборів з’являться нові політичні обличчя?

Зиновій Фрис: І не просто нові, а такі, що здивують своєю дивовижною харизмою, своїми ідеями і бажанням обов’язково втілити ці ідеї в життя.

Панове, а давайте спершу змалюємо нашим слухачам обличчя української найсучаснішої політики і політиків. Олександр Мартиненко: Якщо ми будемо малювати таке уособлення, то це буде дуже дивне обличчя. Я боюся, що просто всім нашим радіослухачам це не сподобається, воно буде снитися у поганих снах.

Тобто, це щось середнє між Юлією Тимошенко і Віктором Андрійовичем та Віктором Федоровичем. Я не думаю, що це красива картина.

Кожен з них – всі чудові люди, а ось всі разом не дуже. Це, до речі, стосується і органів влади теж.

Я думаю, що такого вже уособлення зараз уже немає, тому що яких там людей тільки немає. Люди різні: і журналісти, і політологи, співаки, концертмейстери, поети, водії, секретарки. Тобто, якщо в принципі подумати, то це весь наш народ. Шахтарі там є, до речі.

Юлія Жмакіна: Тобто, все-таки парламент – це досить репрезентативний орган був?

Олександр Мартиненко: Як не дивно, зараз це в принципі уособлення було.

Лаврентій Малазонія: Ми говоримо про парламентське обличчя чи обличчя...

Зиновій Фрис: Ми говоримо взагалі про обличчя політики української.

Лаврентій Малазонія: Насправді це схоже на частину тіла, яке починається на букву “ж”.

Олександр Мартиненко: Живота.

Лаврентій Малазонія: Ні, навіть не життя. Там чотири букви.

Є такий анекдот про Кая у полоні Снігової Королеви. Його знаходить Герда і каже: “Кай, пішли додому”. Він каже: “Ні, у мене тут є чотири літери: “ж” і так далі, якщо я зберу з цих чотирьох букв слово “щастя”, тоді я зможу піти”.

І весь час в нашій політиці це відбувається. Тобто, збирання із чотирьох букв (головним є “ж”) слова “щастя”.

Але я оптимістично до цього ставлюся, бо якщо ми пройдемося по Європі, то ми побачимо те ж саме. Я можу довести це.

Зиновій Фрис: Обличчя якесь не дуже привабливе, яке нам змалювали наші гості.

Лаврентій Малазонія: Ну, це кажуть люди. Ми можемо моделювати різні обличчя, але все рівно це виглядає саме так.

Зиновій Фрис: Тобто, це якась відправна точка, і ми з неї йдемо до нових виборів і чекаємо якогось дива. Буде диво?

Олександр Мартиненко: Коли говорять про обличчя нові-старі, то у мене інколи враження з’являється, що йде кастинг у модельне агентство, щоб сказати про фігури, які мають бути 90-60-90.

Може, хтось про голови колись згадає? Тому що, мені здається, щоб були свіжі і, бажано, розумні голови, можна несвіжі, але розумні, а не обличчя, які зараз перед очима бігають.

Я і тому кажу, тому що мені здається, що на наступні вибори це буде просто чергове теле-шоу, кастинг на “Фабрику зірок-6”.

Юлія Жмакіна: Шановні гості, ви в негативному світлі змалювали такий узагальнений портрет. Але ми ходимо по різних заходах і цим людям потискаємо руки, вітаємося…

Олександр Мартиненко: Ви знаєте, колись у мене один депутат сказав про іншу фракцію (не буду казати про яку): кожний окремо – чудова людина, а як збираються разом - стадо баранів.

Я з ним не погоджуюся, до речі, повністю. Але, як говориться в анекдоті, щось в цьому є.

Лаврентій Малазонія: Чорновіл (якщо це правда), він не витримав і хоче піти з політики. З цього свого “ж” хоче вийти, але куди подінешся…

Зиновій Фрис: До речі, пане Мартиненко, Ви також колись пішли з політики, з посади дуже високої, прес-секретар Кучми.

Ви не жалкуєте, що зробили тоді цей крок?


Олександр Мартиненко: По-перше, не зовсім я його робив. Але я не жалкую, що він його зробив. Скажімо так.

Юлія Жмакіна: А Вас потім запрошували в політику?

Олександр Мартиненко: Час від часу така бридка ідея…

Юлія Жмакіна: Чому Ви не ходите туди?

Олександр Мартиненко: Ми сьогодні згадували, звучав Д.Г.Видрін, який казав, що у нас особистості не цінні.

Справа в тому, що робота настільки командна зараз прийшла, тобто я з ним згоден в тому плані, що особистість непотрібна і навіть особистість, яка працює в команді. Ось що головне. Бо індивідуальність – це все ясно, бо це не його справа і не його час.

Але я дивлюся, що якщо навіть особистість працює в команді нібито, вона розділяє цінності командні, вона нікому не потрібна. Потрібні люди і потрібні виконавці.

Юлія Жмакіна: Пане Малазонія, за даних пропонованих умов реальності української, що, на Вашу думку, вдячніше, яка справа: вчити старих будувати за нормальними, рівними правами державу, вчити їх чи шукати нових людей, нові голови?

Лаврентій Малазонія: Юлю, який сенс в нових обличчях? Наприклад, якщо буде імперативний мандат, то яке б там не було нове обличчя, все рівно буде так, як вирішить лідер.

Або можемо назвати по-іншому. Який сенс когось вчити? Саша може взяти (це дійсно – він спеціаліст), може відкрити…

Юлія Жмакіна: Але в людях є. А давайте ми ще раз спробуємо. А от…

Лаврентій Малазонія: Скільки ми будемо спроб… Скільки треба спроб зробити для того, щоб…

Юлія Жмакіна: А політики вірять. Вчора у нас була пані Герасим’юк і В’ячеслав Коваль. Вони вірять, що люди знову дають карт-бланш…

Лаврентій Малазонія: Вони – політики.

Олександр Мартиненко: Ну, що ж вони скажуть, що не вірять?

Лаврентій Малазонія: Вони ж не можуть сказати, що ні. Правда?

Юлія Жмакіна: Тобто, вчити неможливо, а шукати нових…

Олександр Мартиненко: Юлю, ми маємо занадто багато негативу в цьому. Треба до цього ставитися з посмішкою, нормально, це не є трагедія. Старі обличчя, нові обличчя – це не змінить нашу політику.

Зиновій Фрис: З приводу цього, панове, мені довелося почути таке: а чи потрібні ці нові обличчя в українському політикумі зі старими ляльководами?

Олександр Мартиненко: Звичайно. Це правда.

Зиновій Фрис: У нас є ще одна точка зору на проблеми, які ми сьогодні обговорюємо. Це політолог, народний депутат 5-го скликання Дмитро Видрін.

Ось такий діалог я записав з ним дещо раніше.

Українська політика і політики мають обличчя? Яке воно сьогодні?


Дмитро Видрін: Ви знаєте, на жаль, політика повернулася до нас з вами задом, то ми маємо найближче те, що ззаду. Так що, поки що зарано казати про обличчя.

Зиновій Фрис: Використовуючи Вашу термінологію, коли в українській політиці зникне оте політичне холопство, політична барщина?

Дмитро Видрін: Це не від політики залежить. Це залежить від самих людей, які зараз звуться холопами, а завтра вони будуть зватися вільними громадянами України.

На жаль, холопство – це не зовнішньо нав’язана якась там технологія чи настрій, а це внутрішнє, притаманне зараз усім, навіть найбільш демократичним журналістам. Це і настрій, і ментальність. Хоча дуже не люблю таке слово, як ментальність.

Ну, це такий умонастрій, всі намагаються заробити не через вільність, а заробити через холопство. Поки що на українському ринку запит на холопство більше, ніж запит на вільнодумство чи на інші такі речі.

Зиновій Фрис: Чи з’являться після виборів нові політичні обличчя чи це тільки марне сподівання?

Дмитро Видрін: Є досить проста відповідь. Ви подивіться на списки. Подивіться на списки БЮТ, де, мені здається, тільки 2-3 нових і, пробачте, кримінальних авторитетів з’явилося, ніяких там світлих облич.

Ви подивіться на списки Регіонів, там побільшало охоронців і масажисток.

Подивіться на списки “НУ”, де з’явилося там нове обличчя з боку бізнесу, але жодного нового обличчя з боку політики. І це є відповідь.

Зиновій Фрис: Пане Видрін, Ви якось використали термін “політичний дефолт”. Що це таке? Коли його чекати в Україні?

Дмитро Видрін: Дефолт може відбутися у вересні, коли буде вже явно банкрутство загальне політичне і окремих політичних сил.

Зараз це банкрутство тільки уявляється нами частково через повторення слоганів, через повторення лозунгів, через тих преславутих бандитів, які повинні сидіти там десь за гратами.

У вересні, мені здається, вже буде явно відчуватися тотальне банкрутство. Політики не мають сенсів, не мають меседжів щодо суспільства. А от це і є банкрутство. Вони не мають валюти. Валюта політика – це довіра виборця. Якщо ж немає валюти, то це і є банкрутство.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

Матеріали до теми:

• Президент Віктор Ющенко закликає політичні сили публічно зобов’язатися скасувати необмежену депутатську недоторканність • Чому й надалі опозиція нагадує Лебедя, Рака і Щуку? З приводу останніх заяв представників мегаблоку. • Третій раз в Конституційний Суд • Політична криза в Україні: як її бачать журналісти в Донецьку і Львові?

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG