Коли людину арештовують, кидають у тюрму без судового рішення....– це поза межами правового поля для будь-якої з держав – членів Ради Європи. Інтерв’ю з Генеральним Секретарем Ради Європи Террі Девісом.

- Давайте поговоримо про так звані “Звіти Марті”, стосовно секретних в’язниць ЦРУ в Європі. Де там правда, де припущення?

Т. Д.: У своїх звітах Марті розповідає, де, на його думку, могли б розташовуватись ці тюрми. Ми в Європі володіємо інформацією, знаємо про цю ситуацію, оскільки у нас найліпші свідки. Навіть Президент США Буш погодився з цим. Я особисто чув його прес-конференцію по американському телебаченню. І державний секретар США Кондоліза Райс це підтвердила. Мене, однак, непокоїть інше питання: де гарантія, що у нас подібне більше не трапиться?

Давайте говорити відверто. Коли людину арештовують, кидають у тюрму без судового рішення або ж перевозять в іншу країну, де проти неї можуть застосувати тортури, – це поза межами правового поля для будь-якої з держав- членів Ради Європи. А до Ради входять 47 країн, це більше, ніж кількість країн Євросоюзу. І це абсолютно різні держави, від Росії на сході до Португалії на заході, від Ісландії на півночі до Туреччини на півдні. І кожна з цих країн ратифікувала Європейську конвенцію захисту прав людини, яка забороняє будь-що подібне. Тож нині на часі шукати шляхи, як запобігти подібним ситуаціям у майбутньому, як не допустити подібного в Європі надалі.

- Але досі не було жодної фотографії з тих місць, не було жодної конкретної розповіді. А ще і жоден з європейських урядів не зізнався, що на території його держави розташовано таку в‘язницю. Те саме – про перевезення заарештованих...

Т. Д.: Коли Президент Буш пообіцяв розібратись з цими злочинами, я йому повірив. Буш також заявив, що розслідуватиме і факти авіаперевезень людей, яких потім у цих тюрмах піддавали тортурам. Єдине, чого не зробив Президент Сполучених Штатів, він не назвав країн, де розташовані секретні в‘язниці. А коли ви сказали, що хотіли б побачити знімки звідти – ну, це не реально. Крім того, деякі країни не відкидають, що тюрми можуть бути розташовані на їхній території; наприклад, Швеція, Боснія і Герцеговина провели відповідні розслідування. Тож ви можете зробити власні висновки.

- Ви ініціювали співпрацю у цьому питанні усіх зацікавлених сторін, навіть ЦРУ та служб безпеки європейських країн. Як на Вашу пропозицію відреагували в Євросоюзі?

Т. Девіс: Я маю кілька ідей щодо того, як застерегтися від подібних пасток, чи то прогалин у європейському законодавстві, у відомствах, які відповідають за безпеку і зовнішню політику. Рада Європи їх вивчає з тим, щоб пізніше ухвалити необхідні рішення. Я також вважаю, що до обговорення подібних проблем має бути залучена громадськість – наприклад, Міжнародна Амністія.