Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 03:28

«На Україну частина білоруських інтелектуалів дивиться з надією...». Інтерв’ю з білоруським політологом Віталем Силіцьким


Віталій Пономарьов Київ, 22 червня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Як дивляться на політичну кризу в Україні наші сусіди? Чи може, наприклад, Білорусь, скористатися українським досвідом формування нації та громадянського суспільства? Цим Радіо Свобода поцікавилося у білоруського політолога Віталя Силіцького.

Білоруський політолог Віталь Силіцький
(RadioSvoboda.Ua)
Радіо Свобода: Пане Віталь, скажіть, будь-ласка, як би Ви оцінили інтенсивність інтелектуальних, культурних зв’язків між Україною і Білоруссю?

Віталь Силіцький: У Білорусі у нас існують офіційне суспільство і паралельне суспільство. І ці інтелектуальні зв’язки з офіційним суспільством (із лукашенківським суспільством) фактично на нулі. А з паралельним суспільством – абсолютно інакша справа, і, звісно, справи різко змінилися після Помаранчевої революції, бо Україна стала таким своєрідним другим домом для багатьох білоруських неурядових організацій. Україна стала форумом для зустрічей та дискусій, Україна стала місцем, де можна робити те, чого не можна робити в Білорусі. І, звичайно, традиційні зв’язки між національно зорієнтованою частиною білоруської інтелігенції з українським громадянським суспільством за цей час лише зміцнили.

Р.С.: Чи не означає це, що Київ поступово для білорусів перебирає на себе функції, які досі виконували Вільнюс, Варшава?

В.С.: Ну, розумієте, це трапилося частково через те, що Європа будує бар’єри певні – візові бар’єри тощо. Багато справ в Україні через це просто легше робити, бо легше підтримувати людські контакти. З іншого боку, досвід України – з тими історичними дилемами, з тим історичним шляхом, який для нас, білорусів, зрозумілий, – він, звичайно, навіть більш актуальний для білорусів, ніж досвід країн Центральної Європи.

Р.С.: А чим для Вас особисто цінний досвід український інтелектуальний досвід?

В.С.: Це досвід відносного успіху в будівництві національної держави, – звичайно, тут поки що не можна казати про повний успіх, але ж, звісно, тут Україна пішла набагато далі, ніж Білорусь. Мій колега Валер Булгаков якось зауважив, що по деяких ключових пунктах розбудови нації в нас відставання до 70 років від України. Ну, скажімо, коли там зароджувалися перші національні рухи, коли була видана перша Біблія рідною мовою і так далі. Тому на Україну частина білоруських інтелектуалів дивиться з надією, що це саме той шлях, який ми колись зможемо пройти. Хоча, звісно, пройти його так само, як Україна, буде дуже важко, бо ми спізнилися, і за цей час запізнення багато чого відбулося, скажімо, русифікація у нас просто укорінилася набагато більше, ніж в Україні. З іншого боку, є і досвід прорахунків України, особливо досвід української економічної кризи у 90-их роках, з якого так само можна здобути чимало уроків. І саме через це Україна у Білорусі в офіційному дискурсі – це своєрідна «страшилка», бо це єдина країна навколо Білорусі, де живеться порівняно гірше, ніж у Білорусі, і тому вона часто фігурує в офіційних медіях як країна провалу. І, скажімо, коли зараз відбувалися ці політичні події, ця політична криза, було дуже важко пояснити простому білорусу, що відходиш на 100 метрів від Майдану – і життя йде нормально.

Р.С.: Чи немає можливості скористатися цим досвідом українським і скоротити цей розрив?

В.С.: Безумовно, але ж багато в чому обставини принципово змінилися за ті 60-70 років, це цілий історичний шматок, і треба робити велику поправку. На мій погляд, Україна йде таким шляхом певної компромісної розбудови нації, де існують різні бачення того, що є Україна, що є українська нація. Не всім в Україні це подобається – і з однієї сторони, і з іншої, – але видно, що українське суспільство упродовж останньої кризи подорослішало, що воно може вирішувати свої внутрішні конфлікти мирним, цивілізованим і, з великою натяжкою, але європейським шляхом, і це був дуже позитивний момент, у тому числі і для Білорусі. У нас є така надія – у частини білоруських інтелектуалів, – що, якщо буде якийсь справді політичний прорив України у майбутньому, цим шансом зможе скористатися і Білорусь.

Матеріали до теми:

• ... може, я колись побачу Лукашенка в Гаазі... Інтерв’ю з білоруською правозахисницею Іриною Красовською
XS
SM
MD
LG