Луганчанка Тамара Півторабатько розповідає, що в їхньому дворі постійно проживає один пес на ймення Шарик і ще дві-три собачки. Одна з них начебто породиста і дуже красиво. «Я не уявляю, щоб так взяти і їх всіх… прибрати, м’яко кажучи. Я б захворіла від цього», – каже Тамара.
Скільки в Луганську безпритульних собак, не скаже ніхто. У кожному дворі є люди, які піклуються про знедолених тварин, виносять їжу, впускають до під’їзду взимку. Але ж собака інколи нападає на людей, і вони насправді можуть бути переносниками сказу.
Комунальне підприємство «Луганськсервіс» працює на замовлення. Упродовж одного дня диспетчер приймає до десяти замовлень на знищення тварин.
167 тисяч гривень в рік на прибирання бездомних собак
«Тварин шкода, але що робити?!» — запитує директор підприємства Микола Желдак. Одні дзвонять: "Не приїздіть, не усипляйте собак". Інші просять: "Усипіть!" Дільничного інспектора підключаємо, він йде і розбирається. От прийшла до нас делегація з трьома дітьми: "Хто нашу собачку вбив? Ми її годували, вона хороша. Скажіть, хто вам подзвонив?" У нас був випадок, коли жінку ледь до інфаркту не довели, бо сусіди узнали, що це вона зателефонувала у нашу службу», – розповідає Желдак.
Гицелі працюють на світанку. Влітку – з пів на п’яту і до сьомої, коли на вулиці з’являються перші перехожі. Замість колишніх дробовиків мисливці із «Луганськсервісу» озброєні пневматичними рушницями із шприцами з отрутою.
На вбивство кожного собаки фірма витрачає приблизно 50 гривень – це ціна шприца, отрути та праці гицеля. Минулого року таким чином на знищення собак витратили майже 167 тисяч гривень. Це виходить по 450 гривень на день.
Чому в Луганську немає притулку для домашніх тварин?
Притулку для бродячих тварин у Луганську немає. І навіть екологи не дуже переймаються цією проблемою. Принаймні їх зупиняє грошеве питання. На допомогу іноземних благодійних фондів вони не сподіваються, мовляв, проблема виключно внутрішня. Каже голова обласної організації «Зелений світ» Валерій Денщик:
«Викинуті на вулицю собаки та коти – на грані життя та смерті, особливо взимку. Хворі, бродять неприкаяні, бездомні по місту… Гранти на притулок повинні бути внутрішні – наприклад, оголосити конкурс, щоб з’явився такий заклад в Луганську. Він має фінансуватись з нашого ж бюджету, щоб оздоровити ситуацію, щоб не бачили люди цього негаразду», – каже Валерій Денщик.
Воно й насправді проблема внутрішня. Але в Луганську немає притулку навіть для людей бездомних. Себто бродячим тваринам найближчим часом не варто чекати від міської влади до себе уваги. Хіба що через приціл рушниці, що заряджена отруєною голкою.
Скільки в Луганську безпритульних собак, не скаже ніхто. У кожному дворі є люди, які піклуються про знедолених тварин, виносять їжу, впускають до під’їзду взимку. Але ж собака інколи нападає на людей, і вони насправді можуть бути переносниками сказу.
Комунальне підприємство «Луганськсервіс» працює на замовлення. Упродовж одного дня диспетчер приймає до десяти замовлень на знищення тварин.
167 тисяч гривень в рік на прибирання бездомних собак
«Тварин шкода, але що робити?!» — запитує директор підприємства Микола Желдак. Одні дзвонять: "Не приїздіть, не усипляйте собак". Інші просять: "Усипіть!" Дільничного інспектора підключаємо, він йде і розбирається. От прийшла до нас делегація з трьома дітьми: "Хто нашу собачку вбив? Ми її годували, вона хороша. Скажіть, хто вам подзвонив?" У нас був випадок, коли жінку ледь до інфаркту не довели, бо сусіди узнали, що це вона зателефонувала у нашу службу», – розповідає Желдак.
Гицелі працюють на світанку. Влітку – з пів на п’яту і до сьомої, коли на вулиці з’являються перші перехожі. Замість колишніх дробовиків мисливці із «Луганськсервісу» озброєні пневматичними рушницями із шприцами з отрутою.
На вбивство кожного собаки фірма витрачає приблизно 50 гривень – це ціна шприца, отрути та праці гицеля. Минулого року таким чином на знищення собак витратили майже 167 тисяч гривень. Це виходить по 450 гривень на день.
Чому в Луганську немає притулку для домашніх тварин?
Притулку для бродячих тварин у Луганську немає. І навіть екологи не дуже переймаються цією проблемою. Принаймні їх зупиняє грошеве питання. На допомогу іноземних благодійних фондів вони не сподіваються, мовляв, проблема виключно внутрішня. Каже голова обласної організації «Зелений світ» Валерій Денщик:
«Викинуті на вулицю собаки та коти – на грані життя та смерті, особливо взимку. Хворі, бродять неприкаяні, бездомні по місту… Гранти на притулок повинні бути внутрішні – наприклад, оголосити конкурс, щоб з’явився такий заклад в Луганську. Він має фінансуватись з нашого ж бюджету, щоб оздоровити ситуацію, щоб не бачили люди цього негаразду», – каже Валерій Денщик.
Воно й насправді проблема внутрішня. Але в Луганську немає притулку навіть для людей бездомних. Себто бродячим тваринам найближчим часом не варто чекати від міської влади до себе уваги. Хіба що через приціл рушниці, що заряджена отруєною голкою.