За 50 кілометрів на північ від Донецька розкинувся ландшафтний парк “Клебан-Бик”. 650 гектарів штучного водосховища, майже 2 тисячі гектарів лісів, більше сотні видів тварин та рослин. Унікальним це місце роблять і трьохсотмільйонні скам’янілі дерева.
Ландшафтний парк офіційно існує тут майже 10 років, але приймати велику кількість туристів поки що не готовий. В обласній концепції підготовки до футбольних чемпіонатів парку “Клебан-Бик” належить одне з провідних місць. Тут планується будівництво готелю, розчищення дна водосховища, розширення водної території.
Етнографічним центром стане селище Прелестне у Слов’янському районі на півночі Донеччини. Тут вже почали розвивати так званий зелений туризм. Незабаром побудують сільський готель, відкриють туристичні маршрути. Зустрічатимуть туристів артисти - аматори, всі вони місцеві мешканці.
Цього разу для журналістів вони розіграли справжнє свято Івана Купала. Тут уже близько 10 років працює музей народного побуту. Про те, як він народжувався, згадує директор Ірина Тішина:
“Починалося все із студії, дитячої студії "Синій птах", де діти малювали. А потім почали їздити селами, збирати експонати, етнографічні матеріали, рушнички, скатертинки. Люди із задоволенням ділилися тим, що в них є. Потім нам подарувала Раїса Антонівна хатину. Переносили, встановлювали. А потім все по порядку - кузня, комора”...
Але головні надії на Донеччині покладають на невеличке містечко на півночі області. Святогірськ тут вважають перлиною та називають Донецькою Швейцарією. Ці місця на березі Сіверського Дінця пам’ятають ще князя Ігоря.
Про Святі Гори йде мова у "Слові о полку Ігоревім", про них із захопленням писали Чехов, Цветаєва, Тютчев.
Головним місцем паломництва є Святогірська Святоуспенська Лавра. Щоправда, проблемою для туристів може стати спілкування з козаками, які пильнують, щоб до Лаври не потрапили жінки у штанях та без хустки на голові.
У Лаврському комплексі кілька храмів та унікальні печери, які багато сотень років тому створили місцеві монахи. Для світських туристів тут уже є кілька приватних готелів та працюють кілька десятків пансіонатів у хвойних святогірських лісах. Говорить співробітниця місцевого історико-архітектурного комплексу Ярослава Дєдова:
“У порівнянні із сусідніми селами, це було найменше. Та й зараз це не велике місто. Всього 5 тисяч 200 людей населення. Тут багато дитячих таборів баз відпочинку, майже кожне підприємство Донеччини має тут свій пансіонат. Це місто-курорт, а нас на Донеччині дуже мало таких зелених місць”.
Для південних туристичних об’єктів на донецькому узбережжі Азовського моря в області розробили окрему програму. Загалом для реконструкції всієї інфраструктури Донеччини перед проведенням футбольних чемпіонатів обласна рада планує використати більше 11 мільярдів гривень.
Ландшафтний парк офіційно існує тут майже 10 років, але приймати велику кількість туристів поки що не готовий. В обласній концепції підготовки до футбольних чемпіонатів парку “Клебан-Бик” належить одне з провідних місць. Тут планується будівництво готелю, розчищення дна водосховища, розширення водної території.
Етнографічним центром стане селище Прелестне у Слов’янському районі на півночі Донеччини. Тут вже почали розвивати так званий зелений туризм. Незабаром побудують сільський готель, відкриють туристичні маршрути. Зустрічатимуть туристів артисти - аматори, всі вони місцеві мешканці.
Цього разу для журналістів вони розіграли справжнє свято Івана Купала. Тут уже близько 10 років працює музей народного побуту. Про те, як він народжувався, згадує директор Ірина Тішина:
“Починалося все із студії, дитячої студії "Синій птах", де діти малювали. А потім почали їздити селами, збирати експонати, етнографічні матеріали, рушнички, скатертинки. Люди із задоволенням ділилися тим, що в них є. Потім нам подарувала Раїса Антонівна хатину. Переносили, встановлювали. А потім все по порядку - кузня, комора”...
Але головні надії на Донеччині покладають на невеличке містечко на півночі області. Святогірськ тут вважають перлиною та називають Донецькою Швейцарією. Ці місця на березі Сіверського Дінця пам’ятають ще князя Ігоря.
Про Святі Гори йде мова у "Слові о полку Ігоревім", про них із захопленням писали Чехов, Цветаєва, Тютчев.
Головним місцем паломництва є Святогірська Святоуспенська Лавра. Щоправда, проблемою для туристів може стати спілкування з козаками, які пильнують, щоб до Лаври не потрапили жінки у штанях та без хустки на голові.
У Лаврському комплексі кілька храмів та унікальні печери, які багато сотень років тому створили місцеві монахи. Для світських туристів тут уже є кілька приватних готелів та працюють кілька десятків пансіонатів у хвойних святогірських лісах. Говорить співробітниця місцевого історико-архітектурного комплексу Ярослава Дєдова:
“У порівнянні із сусідніми селами, це було найменше. Та й зараз це не велике місто. Всього 5 тисяч 200 людей населення. Тут багато дитячих таборів баз відпочинку, майже кожне підприємство Донеччини має тут свій пансіонат. Це місто-курорт, а нас на Донеччині дуже мало таких зелених місць”.
Для південних туристичних об’єктів на донецькому узбережжі Азовського моря в області розробили окрему програму. Загалом для реконструкції всієї інфраструктури Донеччини перед проведенням футбольних чемпіонатів обласна рада планує використати більше 11 мільярдів гривень.