Головне для українців – воля, але вони песимістично налаштовані щодо майбутнього своєї країни, переконаний 25-літній римлянин Енріко Хірі. Говорить українською. Хлопець, котрий раніше займався інженерною справою, почав вивчати українську мову та культуру, тому що має знайомих з України. Він хотів, щоб вони розмовляли з ним без проблем. «Це спокійні, радісні і гостинні люди завжди. Я хотів би працювати в Україні»,— каже Енріко.
Сьогодні Енріко вперше вирушив до України удосконалювати мову у літній школі українознавства. Нинішні його знання – результат річного навчання на кафедрі україністики римського університету „La Sapienza”.
Зростає інтерес до вивчення України
Це один з провідних центрів українських студій в Італії, котрий існує з 1970-х років. Офіційно кафедру оформили 6 років тому. Серед нинішніх десяти студентів переважно італійці, поляки та українці. Для славістичної дисципліни, якщо це не полоністика і не русистика, така кількість студентів досить пристойна, вважає викладач Олена Пономарева. На кафедрі викладають українську мову та літературу. У межах цих предметів студенти вивчають культурологію, історію та політологію.
За спостереженнями викладачів, інтерес до вивчення України з кожним роком збільшується. Хлопцям подобаються гарні українські дівчата. Познайомилися, скажімо, у літній школі у Польщі і хлопець вирішує вивчати українську мову. Або приходять студенти, які починають вчити російську мову, і розуміють згодом, що є й українська мова. Багато потім захищаються з україністики. «Це нова дисципліна, фахівців -італійців досить мало, і це також для них перспективно»,— стверджує Олена Пономарева.
В Італії також існує Асоціація українських студій, у складі котрої понад 30 італійських вчених: філологів, істориків та політологів. Щоправда, займатися україністикою в Італії до певної міри було ризиковано.
Італійська академічне русофільство
Деяких науковців звільняли з роботи, аспірантам не радили працювати над українською тематикою, бо у наукових колах Італії панували ліворадикальні ідеологічні погляди. Дослідників змушували працювати у рамках русистики. Викладач Олена Пономарева зауважує, що й нині ситуація змінюється досить кволо.
Одній студентці, яка писала про Україну в Європі, керівник казав, що італійські науковці бачать Україну через російську призму, стверджує Пономарева. Це старше покоління викладачів, яке все ще задає тон в італійських академічних колах.
Тим часом на українській кафедрі університету „La Sapienza” італійські студенти захищають дипломні роботи про творчість Олександра Довженка і навіть малодослідженого в Україні Євгена Маланюка.
Сьогодні Енріко вперше вирушив до України удосконалювати мову у літній школі українознавства. Нинішні його знання – результат річного навчання на кафедрі україністики римського університету „La Sapienza”.
Зростає інтерес до вивчення України
Це один з провідних центрів українських студій в Італії, котрий існує з 1970-х років. Офіційно кафедру оформили 6 років тому. Серед нинішніх десяти студентів переважно італійці, поляки та українці. Для славістичної дисципліни, якщо це не полоністика і не русистика, така кількість студентів досить пристойна, вважає викладач Олена Пономарева. На кафедрі викладають українську мову та літературу. У межах цих предметів студенти вивчають культурологію, історію та політологію.
За спостереженнями викладачів, інтерес до вивчення України з кожним роком збільшується. Хлопцям подобаються гарні українські дівчата. Познайомилися, скажімо, у літній школі у Польщі і хлопець вирішує вивчати українську мову. Або приходять студенти, які починають вчити російську мову, і розуміють згодом, що є й українська мова. Багато потім захищаються з україністики. «Це нова дисципліна, фахівців -італійців досить мало, і це також для них перспективно»,— стверджує Олена Пономарева.
В Італії також існує Асоціація українських студій, у складі котрої понад 30 італійських вчених: філологів, істориків та політологів. Щоправда, займатися україністикою в Італії до певної міри було ризиковано.
Італійська академічне русофільство
Деяких науковців звільняли з роботи, аспірантам не радили працювати над українською тематикою, бо у наукових колах Італії панували ліворадикальні ідеологічні погляди. Дослідників змушували працювати у рамках русистики. Викладач Олена Пономарева зауважує, що й нині ситуація змінюється досить кволо.
Одній студентці, яка писала про Україну в Європі, керівник казав, що італійські науковці бачать Україну через російську призму, стверджує Пономарева. Це старше покоління викладачів, яке все ще задає тон в італійських академічних колах.
Тим часом на українській кафедрі університету „La Sapienza” італійські студенти захищають дипломні роботи про творчість Олександра Довженка і навіть малодослідженого в Україні Євгена Маланюка.