Доступність посилання

logo-print
07 грудня 2016, Київ 16:28

Чи потрібно “перезавантажувати” Конституцію?


Ірина Біла Чому політики прагнуть змінити Конституцію і що робити, аби політики не “підмальовували” Основний Закон під себе? Слухати:

Ірина Біла: Колишній Міністр внутрішніх справ, лідер громадського руху “Народна самооборона” Юрій Луценко закликав керівництво держави до “перезавантаження” Конституції з метою створення “України для людини”.

Зокрема, екс-міністр вважає за необхідне зняти депутатську недоторканність, також дозволити голосувати на виборах з 16 років.

Чи доречні подібні “переформатування” Основного Закону держави? Коли вперше порушили Конституцію України? І чому політики часто тлумачать її на власний розсуд?

Україна останньою серед пострадянських республік ухвалила свою Конституцію. Робота над Основним Законом відбувалася в атмосфері протистояння президента України Леоніда Кучми і голови Верховної Ради Олександра Мороза. Президент наполягав на президентсько-парламентській формі правління, спікер дотримувався іншої думки.

Як народжувалася Конституція? Пам’ятає кореспондент Радіо Свобода Віктор Міняйло.

Віктор Міняйло: “Шановні депутати, заспокойтеся! Вихід ми обов‘язково знайдемо. Як сказав Саахов із відомого кінофільму, у нас з вами звідси лише два шляхи: або в прокуратуру, або в ЗАГС”. Переконував депутатів в ніч з 27 на 28 червня 1996 року голова Верховної Ради України другого скликання Олександр Мороз.

Перед такою дилемою депутатів поставив тодішній Президент України Леонід Кучма, який погрожував прийняти Конституцію на референдумі. Він пропонував свій варіант Основного Закону з сильними президентськими повноваженнями. Зокрема, щоб з питань, не врегульованих законодавством, президент мав право видавати так звані універсали.

У ту історичну ніч майже добу простояв за парламентською трибуною голова Тимчасової спеціальної комісії з доопрацювання проекту Конституції України Михайло Сирота. Я запитав його чи тоді було важко?

Михайло Сирота: З точки зору фізіологічних навантажень дуже важко. А з точки зору необхідності виконання поставлених перед тобою завдань, то було дуже добре, бо ти виконав ті завдання, які перед тобою були поставлені.

Віктор Міняйло: Ви можете пригадати атмосферу, яка тоді була в сесійній залі?

Михайло Сирота: То було сказати, що надзвичайна напруга, то це нічого не сказати. То була неземна космічна напруга, яку тоді депутати з честю витримали, не дивлячись на те, до якої політичної партії вони належали.

Віктор Міняйло: Напругу посилювало й те, що депутатам, які одночасно працювали в уряді, заборонили приходити в сесійну залу. Серед них був і тодішній міністр з питань охорони довкілля Юрій Костенко.

Юрій Костенко: Ми тоді, члени уряду, отримали вказівку не з‘являтися у Верховній Раді. Але так, як я був членом Народного руху України, то я о десятій вечора прийшов до сесійної зали. Обдзвонювали міністрів Кабінету Міністрів. Більшість урядовців з‘явилися тільки тоді, коли президент приїхав. Це було, здається, восьма ранку.

Віктор Міняйло: Представником президента у Верховній Раді тоді був Віктор Мусіяка. Щоправда, після указу про референдум він подав у відставку з цієї посади. А ще Віктору Лаврентійовичу 28 червня 1996 року виповнилося рівно 50.

Я запитав Віктора Мусіяку про роль президента в конституційному процесі.

Віктор Мусіяка: Зовні неоднозначна, тому що він час тиснув на Верховну Раду. Як представник президента я весь час був в цій комісії, кожного дня майже. Ми з Сиротою ходили до президента. Він виказував свою точку зору, не погоджувався. У нас там суперечки були. Але по суті він весь час був у процесі.

Віктор Міняйло: Але найбільше в процесі був голова Верховної Ради Олександр Мороз. Тоді він чи не найбільше доклав зусиль, щоб Конституція відбулася. А вже за кілька років Олександр Мороз опинився серед прихильників змін до Конституції.

Я запитав Олександра Олександровича, коли йому було складніше: коли ухвалювали Конституцію, чи коли її змінювали?

Олександр Мороз: Хороше запитання! Як коли. Тоді здається, що складно було. Сьогодні здається, що складно. Але все це реальності нашого політичного життя. І тоді було не просто, і тепер не просто.

Віктор Міняйло: Конституція України, яку правники вважали однією з найкращих в Європі, без змін не проіснувала і 10-ти років. Під час Помаранчевої революції, у грудні 2004 року, Україна перетворилася а парламентсько-президентську республіку.

Польський літератор Мечислав Шарган якось писав: “Щоб Конституція стала гіршою, її постійно потрібно покращувати”.

Ірина Біла: А покращувати Конституцію намагався багато хто. З різних політичних сил і через різні причини. Про деякі суперечності в Основному Законі України, котрі багатьом муляють око, і про те, що треба зробити, аби у депутатів не було спокуси “намалювати” Конституцію під себе, розмірковує аналітик Радіо Свобода Сергій Грабовський.

Сергій Грабовський: Скільки б не розказували творці теперішнього варіанту Конституції України, що він, цей варіант, ледь не ідеально розмежовує владні повноваження та захищає людські права, і треба тільки продовжити політичну реформу у тій частині, що стосується місцевої влади, рядові громадяни бачать щось зовсім інше.

А саме, взаємну суперечливість статей Конституції одна одній чи нечітко прописані правові норми, що і народжує силу-силенну конфліктів між гілками влади.

На додачу, скажімо, Конституцією не передбачені санкції щодо депутатів Верховної Ради, якщо ті відмовляться виконувати свої прямі обов‘язки, наприклад, ухвалювати державний бюджет чи ходити до сесійної зали. Головне, щоб картка голосувала, а чи присутній на місці власник цієї картки, то цього головуючий на сесії воліє не помічати.

Конституція України тим часом жодних покарань ані головуючому, ані депутату-саботажнику не передбачає. І не дивно, адже писали й ухвалювали її депутати, котрі наразі користуються її "дірками" і двозначностями. Хто ж образить себе, коханого?

Так от, для того, щоб у депутатів не виникало спокуси "намалювати" під себе Конституцію, у світі розроблений спеціальний механізм ухвалення цього Основного Закону держави.

У багатьох країнах взагалі ведуть мову про особливий різновид влади, функцією якої якраз і є створення і схвалення Конституції, про владу установчу, яка існує поряд із законодавчою, судовою і виконавчою. А навіть коли і не ведуть про таку владу мову, фактично її визнають і реалізують на практиці.

Скажімо, Конституція Сполучених Штатів Америки була ухвалена 1787 року Конституційним конвентом, а 8 із 10 конституцій окремих американських штатів, ухвалених у повоєнний час, були остаточно затверджені референдумами.

І конституційні чи установчі збори, і референдум чи плебісцит – це складові установчої влади, яка у певному сенсі виступає первинною щодо всіх інших. А відтак її механізми мають бути побудовані так, щоб забезпечити про розробці Конституції чи внесенні до неї серйозних змін домінування не групових чи особистих, а загальнонаціональних інтересів.

Крім того, враховуючи важливість чіткості та проробленості положень Основного Закону, до участі в конституанті (таку ще назву має публічний орган, котрий розробляє й ухвалює Конституцію) зазвичай залучають фахівців, котрі мають відповідати певним освітнім та віковим вимогам.

Простіше кажучи, не кожен громадянин має право бути обраним членом Конституційних зборів: він повинен мати добру освіту, життєвий досвід і не претендувати потім на участь у будь-яких органах влади (це для того, щоб ніхто не писав Конституцію під свої власні вигоди від майбутнього перебування при владі).

Останнє правило дуже важливе у разі, якщо в силу тих чи інших обставин функції установчої влади доводиться брати на себе законодавчому органу. Тоді депутати мають добровільно заборонити собі обиратися в наступний склад парламенту, а на додачу відправити Конституцію на референдум, на затвердження виборців.

Годі й казати, що ані 1996 року, коли була ухвалена Конституція України, ані 2004 року, коли вона була істотно змінена, ніхто не дотримувався цих норм. Тож не дивно, що український Основний Закон має у собі стільки проблем. І матиме, скільки його не змінюй, якщо не дотримуватися правил цих змін.

Ірина Біла: “Конституція України майже досконала,” - переконаний Михайло Сирота. Політик, якого називають “батьком” Конституції. Але якби ще й політики так дбали про суспільство, як про власні інтереси, Основний Закон ні в кого не викликав би нарікань.

Михайло Сирота: В 1996 році, коли ми прийняли Конституцію України, по суті нехтування її нормами почалося на другий день після введення її в дію.

Річ в тім, що Конституція писалася під інтереси суспільства, а не під інтереси окремих політиків, можновладців чи капіталу. Тому, зрозуміло, що виконувати її, значить, що абсолютно дотримуватися інтересів суспільства.

От замість того, щоб ввести Конституцію в дію чи привести чинне законодавство у відповідність до Конституції, замість цього відбувалося і продовжує відбуватися оце нехтування нормами Основного Закону.

Ірина Біла: Немає особливих претензій до Конституції і у політолога Костя Бондаренка. Пишуться ж бо вони за схожими шаблонами, і всі як один проголошують загальнолюдські цінності. От тільки ставлення чи то пак тлумачення його у керманичів держави і політиків різне. Хтось поважає більше “букву закону”, а хтось “дух закону”.

Кость Бондаренко: Конституція не може бути сама по собі добра чи погана. За основу береться один зразок, який базується на документах ООН, але в кожній державі вноситься своя специфіка, яка стосується виборності, розподілу між гілками влади і так далі, а всі решта принципів, то це загальнолюдські принципи, принципи демократії.

Частина наших політиків вирішили, що “дух закону” має домінувати над “буквою закону”. Таке в історії теж траплялося. Так, скажімо, думав Робесп’єр чи Троїцький, наприклад.

Ірина Біла: І ще одна проблема із Законом Законів, як каже Кость Бондаренко, він не діє. Після рішення Президента Віктора Ющенка розпустити парламент. Тепер політолог бачить два шляхи виходу з політичної кризи.

Кость Бондаренко: Або повернення до Конституції зразка 1996 року, тобто скасування політреформи, або прийняття нової Конституції.

Ірина Біла: “Пишіть коротко і незрозуміло,” - радив Наполеон І укладачам французької конституції.

Наскільки ж українська Конституція зрозуміла пересічним громадянам? Як часто вони беруть її до рук? Які статті Основного Закону вони знають? Про це в матеріалі київської кореспондентки Радіо Свобода Лесі Бакалець.

Леся Бакалець: Згідно з третьою статтею Конституції, п’ята стаття проголошує, зверніть увагу, що написано у 15 статті! Такі вислови кожного дня політики та юристи іноді вживають частіше, ніж своє ім’я. Але пересічні громадяни від них також не відстають.

Десятикласниця Марійка читала Конституцію не з власного бажання. У школі цілий рік вони вивчали правознавство, тому й про такий документ вона змушена була дізнатися.

Саму книжечку Марійка не бачила, каже її показували тільки паралельному класові. Напам’ять вона зацитувала дві статті.

Марійка: Знаю трудове та житлове право.

Леся Бакалець: Чому учениці запам’яталося саме право на житло та працю? Невідомо. Але, як стверджує студентка юридичного факультету Аліса, вчити Конституцію взагалі не треба. Треба розуміти її основні засади.

Аліса: Знання напам’ять статей і те, що вони проголошують, то це ще не знання Конституції. Ми можемо, наприклад, говорити: я знаю напам’ять вірш Шевченка, але це не означає, що я знаю, що Шевченко цим віршем хотів сказати, або що означає його творчість.

Леся Бакалець: Розуміє, але не знає Конституцію підприємець Олена Норенко. Вона розповідає, складні юридичні питання вирішує з фахівцями, а так просто живе за загальнолюдськими нормами.

Олена Норенко: Фактично в Конституції записані прописні істини, які ми і так знаємо. Якщо жити правильно, це означає жити по Конституції. Її не треба знати, по ній треба жити.

Леся Бакалець: Жити по Конституції складно, коли вона так часто змінюється.

Майбутній юрист Ольга обурено переконує: не можна назвати наш Основний Закон недосконалим. Він такий, який є. Головне, його треба притримуватися. Своїх змін до Конституції вона не пропонує.

Ольга: Конституція не повинна змінюватися. У нас повинна бути правова і політична культура. Ми повинні розуміти, що якщо є Конституція, то під неї повинні ми підлаштовуватися, а не кожен політик підлаштовує під себе Конституцію. Зібралися 300 осіб - давайте під себе міняти Конституцію. І починається обговорення.

Ні, от вона є, Конституція, погана, не погана, зручна, незручна – будь ласка, працюєте в цих межах, а створюєте свої межі якісь.

Леся Бакалець: Книжечка, в якій записані права стає популярнішою серед українців. Тільки невідомо, чи від хорошого життя вони змушені звертатися до неї.

Ірина Біла: Американська конституція старша за українську більш, ніж на два століття. Цього року основний закон США відзначає ювілей, 220 років. І, як стверджує кореспондент Радіо Свобода у Сполучених Штатах Юрій Дулерайн, для американців це основа їхнього громадянського суспільства і “переформатовувати” його вельми складно.

Юрій Дулерайн: Для американців конституція – це альфа і омега їхнього життя, це база, на якій будуються усі судові постанови.

Чому я кажу судові постанови? Верховний суд США, дев’ять верховних суддів, мають повноваження інтерпретувати конституцію, тобто вони її тлумачать, але вони її не змінюють.

І взагалі тіло конституції, основний блок, те, що становить остаточний перший варіант, лишається незмінним.

Єдине, що допускається, то це допускаються поправки до конституції. Так от, з тих 26 поправок, які вносилися в різні роки до конституції, з них чотири було прийнято в 19 столітті, а в 20 столітті 11 поправок і перших 10 поправок у 1791 році.

Для того, щоб будь-яку поправку прийняти до конституції, потрібен тривалий і дуже складний процес.

Ірина Біла: Щоб Конституція стала для владної верхівки насправді шанованим законом, а не “набором папірців” потрібен час. Переконаний народний депутат У скликання Дмитро Видрін. Потрібні десятки років, щоб вона стала спочатку традицією, пізніше нормою життя, а вже потім Основним Законом.

Дмитро Видрін: Потрібні роки, а то й століття, щоб Конституція стала головним законом.

На жаль, зараз ми недалеко відійшли від Радянського Союзу, коли була демократична Конституція, але люди жили паралельно цьому закону. Конституція була у віртуальному світі, а люди в реальному, де діяли зовсім інші правила гри.

Зараз ми – пострадянське суспільство, де такі ж самі правила.

Ірина Біла: Конституція держави повинна бути такою, щоб не порушувати конституцію громадянина. Казав польський письменник Єжи Лец.

Напередодні виборів політики все частіше звертатимуться до простого люду, помахуючи з агіттрибуни брошурою з назвою “Конституція”.

Головне тут вчасно зрозуміти: для чого? Кандидат лише вивчає Основний Закон, хизується ново придбанням чи вже виходить до людей з пропозицією змінити все!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG