Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 20:35

Влада і бізнес: перспективи співробітництва


           Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на Ваш комп''ютер для подальшого прослуховування, слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку "завантажити" та вибрати "Save Target As..." або "Зберегти Об''єкт Як..." та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.

Ведучий: Віталій Портников
Гості Свободи: Олександр Пасхавер, економіст, Президент Центру економічного розвитку, радник з економічних питань Президентів України Леоніда Кучми і Віктора Ющенка.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

Віталій Портников: Для чого потрібна ця зустріч Президента України з великим бізнесом, як Ви вважаєте, зараз, у такий гарячий політичний час? По-друге, чому все ж таки, якщо вона дійсно потрібна і Президенту, і олігархам, не всі прийшли, кого, очевидно, варто було б очікувати?

Олександр Пасхавер: Ми не знаємо, хто був у числі тих, кого запрошували, тому ми не знаємо, хто не прийшов.

Називають сьогодні прізвища Рината Ахметова, Сергія Тарути.

Це називають прізвища. Але ми знаємо, що тільки Ахметов... Його прес-служба сказала, що він не зміг.

Але я думаю, що це не головне. Я думаю, що головне – це формат зустрічі. Це третя така зустріч з часу, як Ющенко став Президентом.

На мій погляд, перша зустріч була дуже важлива, бо це був сигнал крупним власникам, що не буде націоналізації, не буде реприватизації. Це був сигнал, що буде повага до власності.

Вже друга і третя зустрічі повинні були, на мій погляд, мати інший формат. Тобто, постійна робота якась колективна. Наприклад, якщо ви хочете думку цих власників, то дати їм матеріали до зустрічі для того, щоб вони могли підготуватися. Може, стимулювати якісь комітети, які разом будуть працювати... Їх об’єднання, а не об’єднання біля держави.

На мій погляд, уже цей формат – це більше сигнал не власникам, а суспільству, що, наприклад, те, що він казав, то це сигнал суспільству перед виборами. Ці власники вже не мають чогось нового від цієї зустрічі, того, що б вони не знали.

Я думаю, що вже на часі міняти формат таких зустрічей. Може, варто зустрічатися приватно і без фотокамер, без журналістів... Чи що Ви маєте на увазі?

Я впевнений, що це робиться. І це нормальний процес, бо процес управління державою, він є сукупність формальних законів і неформальних домовленостей, неформальних якихось норм. Це є процес...

Включає в себе приватну вечерю з великим бізнесменом?

А чому й ні? Я думаю, що це є в якій хочете країні.

Але я мав на увазі, наприклад, якесь зібрання цих великих бізнесменів чи представників великого бізнесу, щоб вони виробили якусь загальну думку щодо стратегії держави. І це дуже важливо, бо цей впливовий прошарок населення має мати таку думку, і Президент, і всі органи держави повинні це знати.

Президент Кучма теж зустрічався з бізнесменам. Ви готували, напевне, такі зустрічі?

Президент Кучма? Так? Не зустрічався.

А як зустрічався?

Це дуже цікаво, бо я йому казав: “Давайте ми таку організуємо зустріч”. А він казав: “Для чого? Я з ними зустрічаюся”.

Вони мені вже й так набридли. Так?

“Я з ними зустрічаюся. Поглянь на мою свиту – вони там усі є”. Тобто, Президент Кучма так не зустрічався.

Тоді це фактично “російський”, виявляється, формат, запозичений Президентом Ющенком?

Я думаю, що він не запозичений. Я думаю, що перша зустріч була абсолютно необхідна.

Бо вони були налякані?

Так.

Всі хотіли взяти гроші і кудись поїхати?

Це абсолютно було необхідно, щоб заспокоїти їх, щоб почати якийсь нормальний діалог з великим бізнесом. Але далі... Треба йти далі.

Тоді треба зрозуміти, куди тепер іти далі в цьому діалозі, який, очевидно, потрібний насамперед бізнесменам, щоб показати, що вони мають стосунки зі владою, а владі показати суспільству, що вона впливає на бізнес. Насправді (і про це, до речі, свідчить все ж таки неповний склад учасників) ніхто нікому так уже й не потрібен...

Олександр Пасхавер
Перше, що потрібно суспільству, то це те, щоб бізнесмени усвідомили свою роль у цьому суспільстві. Цей процес іде і досить швидко, але вони й досі не усвідомили, наприклад, те, що тільки європейські стандарти дають їм гарантію безпеки їх власності. Це треба їм дати можливість усвідомити.

Невже вони правда не розуміють? Мені здається, що капіталізація всіх цих мільярдів зростає в рази.

Бо є така можливість, наприклад, якусь монопольну нішу взяти від держави і швидко її використовувати. Це є альтернатива європейським стандартам. І тут треба усвідомити ризики такої поведінки.

Тут кроки назустріч повинна робити і держава, і бізнес. Бізнес має вести відповідальну політику: соціальну, політичну і бізнесову, а держава повинна робити таке законодавство і таку практику керування, що договори повинні виконуватися.

Тепер держава не виконує своєї фундаментальної функції. Вона цим, на мій погляд, зовсім не цікавиться, щоб договори між контрагентами виконувалися. Це основна функція держави!

Гарантувати законність бізнес-процесів?

Гарантувати, щоб договори обов’язково виконувалися між суб’єктами підприємництва.

От цікаве Ваше питання. Це не є суспільний інтерес, а це головне, бо якщо цього немає в державі, то ми не маємо багатої держави. Це такі всі великі ризики, які є в нас, з цього витікають.

Тому, що одні іншим не довіряють, а до держави не можна звернутися за чесним арбітражем.

Абсолютно! Вона повинна слідкувати сама за цим. До неї треба звертатися, а вона повинна відповідати швидко і ефективно.

З точки зору нормального економічного розвитку, що все ж таки є більш ефективним: ставитися до великого капіталу з точки зору якоїсь місії, можливо абстрактної, чи ставитися до держави з точки зору реальних інтересів бізнесу?

Це зрозуміло. Не можна ставитися до держави, як до якогось інструмента розвитку капіталу. Але і те, і інше ставлення потребують, я сказав би, професійного підходу. Бо якщо ви будете, як кажуть, “доїти” цей капітал і будете вимагати від нього, наприклад, щоб він був соціально відповідальний.

Капітал повинен працювати, наприклад, як інша енергія, повинен працювати в рамках законних і не треба йому самому видумувати, що йому робити щодо соціальної відповідальності.

Суспільство має поставити межі, в яких він повинен працювати. А далі його ціль – це прибуток. І не треба від нього нічого вимагати іншого.

Хіба на Заході не соціально відповідальний капітал?

На Заході це його добровільна функція, а не так, як у нас вимагають, що давайте так зробимо, що він повинен це і це зробити. Це його моральна добровільна функція! А закони таке поле створюють для капіталу, щоб він був корисним.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG