Доступність посилання

02 грудня 2016, Київ 22:06

Хартія про особливе партнерство: Кожен рік – особливий…


Сергій Згурець Київ, 9 липня 2007 (RadioSvoboda.ua) – У стосунках із НАТО Україна весь час намагалася винайти свій власний шлях і свою власну форму такого товаришування. Десять року тому, 9 липня 1997 року, було підписано Хартію про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору. У Хартії визначені принципи та механізми розвитку відносин Україна – НАТО на перспективу, а також окреслені галузі двосторонніх консультацій та співпраці.

Відтоді пройшло десять років, п’ять із яких Київ намагався знайти якусь «золоту середину» між нейтральністю та блоковістю – аж до 2002 року, коли офіційний Київ уперше за всю історію стосунків із НАТО таки зважився оголосити про те, що Україна планує стати повноправним членом альянсу.

Проте і наступні п’ять років – від яскраво-пронатівського 2002-го і до сьогодні – офіційний Київ ніколи не демонстрував справді помітної всім іншим державам однозначності і послідовності в підходах та бажанні стати під парасольку безпеки НАТО.

Послідовність була помітна хіба що в тому, що після одного кроку вперед згодом робилося два кроки назад. Бо всі рішення, звісно, ухвалюються людьми. З усіма їхніми слабкостями.

І тут кожний рік – надзвичайно показовий. Бо якщо хочеш роздивитись майбутнє, озирнись у минуле.

• Рік 2002. До НАТО під дзвін «Кольчуги»

• Рік 2003. Від Іраку до Тузли

• Рік 2004. «Помаранчевий»

• Рік 2005. «Інтенсифікований»

• Рік 2006. «Постой, паровоз!»

• Рік 2007. «Contra spem spero»
XS
SM
MD
LG