2003 рік пройшов для Києва під гаслом участі в іракській кампанії. Парламент у травні дав згоду на відправку до Кувейту українського батальйону РХБ (радіаційного, хімічного і біологічного) захисту, який мав надати допомогу іракцям у разі застосування режимом Саддама Хусейна зброї масового ураження.
Цей крок Києва тлумачать на Заході, з одного боку, як спробу зробити свій внесок у загальну боротьбу з тероризмом.
Адже ухвалений у Празі План дій Україна – НАТО потребував від України бути не тільки споживачем європейської безпеки, а й «ключовим донором регіональної стабільності і безпеки», «поглибити міжнародну співпрацю з урегулювання конфліктів та підтримання миру». Ситуація навколо Іраку могла розглядатися країнами НАТО та його потенційними членами саме як такий виклик.
Із іншого боку, українські військові в Кувейті, а потім в Іраку мали допомогти офіційній владі в Києві запобігти ізоляції країні на світовій арені з огляду на «кольчужний скандал».
Плани на майбутнє
Попри те, що дебати в українському парламенті щодо відправки РХБ батальйону до складу коаліційних сил у зоні Перської затоки засвідчили відмінність у поглядах парламентарів, пізніше парламентарі на підставі Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО ухвалюють закон про допуск іноземних військ на територію України для участі у спільних навчаннях під егідою НАТО. «За» голосували 294 народні депутати з 436. «Проти» голосували фракції КПУ і СПУ.
НАТО також заявляє, що альянс планує підписати до кінця 2003 року угоду з Україною про використання української важкої транспортної авіації для перевезення контингентів альянсу.
Вважається, що цей напрям може стати однією з профільних спеціалізацій України в рамках НАТО і до, і після набуття повноправного членства.
Самі ж українці ( 48,9 % ) «подією року» визнали війну в Іраку та конфлікт із Росією навколо острова Коса Тузла.
Будівництво російською стороною дамби до Тузли яскраво показало, що під час виникнення територіальних суперечок із таким сусідом, як Росія, гарантії безпеки від НАТО важили б набагато більше, ніж усі інші варіації на тему гарантування територіальної цілісності і недоторканності.
Хартія про особливе партнерство: Кожен рік – особливий…
Рік 2002. До НАТО під дзвін «Кольчуги»
Рік 2004. «Помаранчевий»
Рік 2005. «Інтенсифікований»
Рік 2006. «Постой, паровоз!»
Рік 2007. «Contra spem spero»
Цей крок Києва тлумачать на Заході, з одного боку, як спробу зробити свій внесок у загальну боротьбу з тероризмом.
Адже ухвалений у Празі План дій Україна – НАТО потребував від України бути не тільки споживачем європейської безпеки, а й «ключовим донором регіональної стабільності і безпеки», «поглибити міжнародну співпрацю з урегулювання конфліктів та підтримання миру». Ситуація навколо Іраку могла розглядатися країнами НАТО та його потенційними членами саме як такий виклик.
Із іншого боку, українські військові в Кувейті, а потім в Іраку мали допомогти офіційній владі в Києві запобігти ізоляції країні на світовій арені з огляду на «кольчужний скандал».
Плани на майбутнє
Попри те, що дебати в українському парламенті щодо відправки РХБ батальйону до складу коаліційних сил у зоні Перської затоки засвідчили відмінність у поглядах парламентарів, пізніше парламентарі на підставі Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО ухвалюють закон про допуск іноземних військ на територію України для участі у спільних навчаннях під егідою НАТО. «За» голосували 294 народні депутати з 436. «Проти» голосували фракції КПУ і СПУ.
НАТО також заявляє, що альянс планує підписати до кінця 2003 року угоду з Україною про використання української важкої транспортної авіації для перевезення контингентів альянсу.
Вважається, що цей напрям може стати однією з профільних спеціалізацій України в рамках НАТО і до, і після набуття повноправного членства.
Самі ж українці ( 48,9 % ) «подією року» визнали війну в Іраку та конфлікт із Росією навколо острова Коса Тузла.
Будівництво російською стороною дамби до Тузли яскраво показало, що під час виникнення територіальних суперечок із таким сусідом, як Росія, гарантії безпеки від НАТО важили б набагато більше, ніж усі інші варіації на тему гарантування територіальної цілісності і недоторканності.
Хартія про особливе партнерство: Кожен рік – особливий…
Рік 2002. До НАТО під дзвін «Кольчуги»
Рік 2004. «Помаранчевий»
Рік 2005. «Інтенсифікований»
Рік 2006. «Постой, паровоз!»
Рік 2007. «Contra spem spero»