Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 17:46

Рік 2004. «Помаранчевий»


Сергій Згурець

Рік президентських вибрів в Україні. Спроможність забезпечити демократичні вибори в рамках відповідності вимогам НАТО для України означали набагато більше, ніж усі попередні плани співпраці з альянсом, разом узяті.

Ця теза лунала і на Стамбульському саміті НАТО, де керівництво альянсу закликало офіційний Київ провести чесні й прозорі вибори. Під час прискіпливого обговорення натівська сторона традиційно дала позитивну оцінку проведенню оборонної реформи й порадила активніше реформувати інші силові відомства.

Разом із тим на саміті в Стамбулі очікувалося, що Київ таки заявить про бажання приєднатися до Плану дій щодо членства в НАТО. Проте цього не сталося.

Довіри забракло з обох боків

У відповідь представники провідних країн НАТО заявили: «Питання впирається в політичну довіру. Ми не хочемо, щоб нас використовували, коли Україна приєднається до ПДЧ».

Для альянсу було важливо, як саме майбутній президент прийде до влади і як уже новий президент буде реалізовувати євроатлантичний курс.

Чи не як відповідь на це 15 червня 2004 року з Військової доктрини України указом тодішнього Президента Леоніда Кучми виключається положення про вступ до НАТО та ЄС як кінцеву мету євроатлантичної інтеграції держави.

Це стає відомо після зустрічі Кучми та російського президента Владіміра Путіна у Ялті. Це був помітний крок назад після історичного рішення РНБО про приєднання до НАТО, ухваленого 2002 року.

Антинатівські зміни в Доктрину були внесені, як аргументував указ Кучми, саме за підсумками саміту у Стамбулі, де Леонід Кучма заявив, що Україна не готова стати членом альянсу.

Передвиборчий відступ

Проте де-факто ці заяви була помітні в рамках передвиборчої кампанії в Україні, де спекуляція на антинатівській темі могла забезпечити додаткові голоси виборців.

Самі ж президентські вибори у підсумку стали полем протистояння між Віктором Ющенком, який говорив про потребу інтеграції до євроатлантичної спільноти, та Віктором Януковичем, який стверджував, що рух у НАТО шкідливий і для країни в цілому, і для українського оборонно-промислового комплексу. Не до НАТО, а до Росії треба хилитися – цю ідеологію сповідував Віктор Янукович.

Фальсифікації, зловживання і навіть отруєння стали показовими рисами першого туру виборів. І все це було зметене Помаранчевою революцією і повторним туром президентських виборів із перемогою Віктора Ющенка.

• Хартія про особливе партнерство: Кожен рік – особливий…

• Рік 2002. До НАТО під дзвін «Кольчуги»

• Рік 2003. Від Іраку до Тузли

• Рік 2005. «Інтенсифікований»

• Рік 2006. «Постой, паровоз!»

• Рік 2007. «Contra spem spero»
XS
SM
MD
LG