Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 19:57

«Все, що ми робимо з Україною, йде Україні на користь...» . Інтерв’ю з директором політичного планування при штабі Генерального секретаря НАТО Джеймі Шей


Ірина Халупа Прага, 9 липня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Виповнюється 10 років співпраці між Україною та Північноатлантичним Альянсом – НАТО. Зараз Україна задіяна в так званому інтенсивному діалозі з НАТО. Це перший крок перед ухваленням обома сторонами плану дій, який передує кінцевому членству. В інтерв’ю канадській газеті «Globe and Mail» минулого місяця Президент Віктор Ющенко сказав, що у зв''язку з можливим перенаціленням російських ракет на об’єкти у Європі Україна повинна прискорити вступ у НАТО. Проте українська громадськість неоднозначно ставиться до НАТО, багато хто бачить у цій організації ворога, агресора. Що це, залишки комуністичних стереотипів чи якісь ідеологічні переконання? Це та інші запитання ми поставили директорові політичного планування при штабі Генерального секретаря НАТО Джеймі Шей. Спочатку пан Шей охарактеризував співпрацю між Україною та Північноатлантичним Союзом.

Джеймі Шей
(RadioSvoboda.Ua)
Джеймі Шей: Вже кілька років ми працюємо з Україною в системі інтенсивного діалогу. Це перший щабель у драбині, яка може врешті-решт призвести до членства. Україна задіяна у цій програмі, в цьому діалозі, в рамках чого ми регулярно зустрічаємося з українськими урядовцями щоб обговорити їхній поступ в різних сферах. Ми також маємо річні завдання, де, зокрема, йдеться про військові реформи, оборонні перетворення і специфічні цілі, які перед собою ставить Україна. Ми зустрічаємося, щоб оцінити цей прогрес. Ми надаємо багато порад, підтримки в цих процесах. В Києві діє військова місія НАТО, отож ми маємо постійну дорадчу команду, яка готова допомагати Україні. Ми також маємо інформаційне бюро НАТО в Києві, його завданням є допомагати українському урядові розтлумачити НАТО українській громадськості. Ви добре знаєте, що серед українського населення є чимало скептицизму щодо НАТО, отож ця наша праця з громадськістю мусить тривати.

- В Україні до НАТО ставляться по-різному. Часто-густо чуємо, що НАТО — це ворог, агресор. Як Ви думаєте, це справжні переконання чи залишки радянських стереотипів?

Джеймі Шей: Коли розмовляєш з українцями і питаєш їх: «Вам не подобається НАТО, чому?« Іноді відповіді чітко свідчать про те, що ця упередженість просто базується на відсутності знання, на непорозуміннях, на старих стереотипах, які, може, були, або ,може, й не були правдою 30 років тому, але абсолютно не є правдою сьогодні. Я не кажу, що кожний українець, який матиме справжню сучасну інформацію про НАТО, закохається в цю організацію. Але, як колишнього речника НАТО, мене непокоїть, якщо це ставлення не базується на фактах, а на дезінформації та стереотипах про те, як НАТО діє і що значить членство в НАТО. Наприклад в Україні я часто зустрічаю переконання, що членство в НАТО — значить розташування натівської ядерної зброї на вашій території. Це нонсенс, нові члени НАТО не мають натівської ядерної зброї на їхній території.

- Чому НАТО не робить більше, щоб інформувати українську громадськість про свою справжню мету?

Джеймі Шей: Ми це робимо, але ви самі добре знаєте, що старі стереотипи та упередження тривають довго. Але я знаю, що чим глибше розвиватимуться стосунки між Україною на НАТО, тим кращими вони будуть. Якщо ви подивитеся на різні опитування громадської думки, вони то піднімаються, то падають. Історичний досвід нам показує: коли країна стає членом НАТО і люди бачать, що це вже не мрія, а справді станеться і уряд розгортає активну інформаційну кампанію для громадськості, щоб підготовити країну до членства, громадська думка зростає на користь НАТО. Все це пов’язано з політичною динамікою.

- Дивлячись на Україну сьогодні, де панує не зовсім стабільна ситуація, де за три місяці відбудуться дострокові вибори, чи наближення України до НАТО є реалістичним прагненням на сьогоднішній день? Прогнози — це невдячна справа, але чи не хочете ви повіщувати: коли стане Україна членом НАТО?

Джеймі Шей: Я справді не можу відповісти на це запитання. У мене одне просте правило: відповідати на запитання про те, про що я щось знаю. Я не хочу спекулювати. Мені здається, що країни-кандидати не повинні зосереджуватися на крайніх строках вступу, а радше концентрувати увагу на ті головні речі, які треба зробити, щоб стати членом НАТО. Саме це, процес підготовки до членства, перетворює країну, а не крайній строк. Сам факт, що НАТО надало Україні цей статус індивідуального діалогу підтверджує, що ми відкрито ставимося до українських прагнень. Темпи, якими Україна вирішить просуватися, чи забажає вона врешті-решт стати членом НАТО – це суверенне рішення України, і вона це рішення мусить ухвалити. Але без огляду на дати, все, що ми робимо з Україною, йде Україні на користь.

Всі ці реформи допоможуть Україні стати безпечнішою, багатшою, країною з відповідною армією. Іноді ми бачимо всі ці реформи лише такими, які пов’язані з членством в ЄС і НАТО. Але ці реформи самі в собі мають справжню цінність і мені здається, що нам треба це іноді більше підкреслювати.
XS
SM
MD
LG