Р.С.: Марко, хто музиканти гурту "ДахаБраха" і які музичні інструменти ви використовуєте?
М.Г.: Нас п’ятеро. Четверо дівчат-фольклористок і один я. Так що мені пощастило. А музичні інструменти використовуємо за принципом «і чужого научайтесь, і свого не цурайтесь». У нас є інструменти з Африки, Австралії, Японії.
Р.С.: А яких українських інструментів не цураєтесь?
М.Г.: Назву. Бухало — це такий великий гуцульський барабан. Потім коза, це відповідник волинці, бугай.
Р.С.: Марко, репертуар "ДахиБрахи" — це лише український фольклор?
М.Г.: Український, а також, македонський, болгарський, молдавський, російський.Не цураємося нічого.
Р.С.: Де вас можна почути?
М.Г.: Спочатку ми створювалися в межах проекту театрального «Україна містична» при театрі "Дах". Створювалися музичним супроводом для вистав. І зараз у нас є три вистави у проекті «Україна містична». Це "Король Лір", "Макбет", і "Річард Третій". В Україні беремо участь у фестивалях театральних і музичних. Пощастило цього року на "Країні мрій". Минулого року були на джазовому фестивалі в Коктебелі.
Р.С.: Я слухала вас на "Країні мрій". І хоча вам не пощастило з погодою — на ту мить, коли почався ваш виступ, вимкнули звук через те, що почалася гроза,— але глядачі не розходилися, бо ваш спів навіть без мікрофонів звучить надзвичайно енергетично. А як вас загалом сприймають?
М.Г.: Взагалі я, мабуть, зараз почну хвалитися. Але нам поки що дуже подобається, як нас сприймають — завжди люди дуже раді і дуже дякують.
Р.С.: Марко, Ви розповідали, що їздили з виступами по Британії. Що це була за поїздка?
М.Г.: Це було в Лондоні. Нас запросив Барбікан-центр, це такий культурний центр, і ми давали десять вистав "Макбет-пролог". Це було надзвичайно почесно, бо з України ще не виступали там театри. І для нас це було надзвичайно важливо, і ми раді, що справилися з цим завданням. Бо всі квитки були викуплені.
Р.С.: Цікаво, як на вашу енергетику реагували британці?
М.Г.: У них був просто культурний шок. Правда, у нас від Британії також.
Р.С.: Які у вас найближчі творчі плани?
М.Г.: Поїздка в Шешори, це фестиваль у Вінницькій області, який відбуватиметься дванадцятогою – чотирнадцятого липня. Там ми плануємо презентувати наш перший студійний альбом, який називається «Ягудки». З подальших планів ми по собі залишили приємний слід у Великобританії і сподіваємося видавати цей самий альбом вже у Лондоні. Нами зацікавилися і сподіваємося, що так воно і буде.
М.Г.: Нас п’ятеро. Четверо дівчат-фольклористок і один я. Так що мені пощастило. А музичні інструменти використовуємо за принципом «і чужого научайтесь, і свого не цурайтесь». У нас є інструменти з Африки, Австралії, Японії.
Р.С.: А яких українських інструментів не цураєтесь?
М.Г.: Назву. Бухало — це такий великий гуцульський барабан. Потім коза, це відповідник волинці, бугай.
Р.С.: Марко, репертуар "ДахиБрахи" — це лише український фольклор?
М.Г.: Український, а також, македонський, болгарський, молдавський, російський.Не цураємося нічого.
Р.С.: Де вас можна почути?
М.Г.: Спочатку ми створювалися в межах проекту театрального «Україна містична» при театрі "Дах". Створювалися музичним супроводом для вистав. І зараз у нас є три вистави у проекті «Україна містична». Це "Король Лір", "Макбет", і "Річард Третій". В Україні беремо участь у фестивалях театральних і музичних. Пощастило цього року на "Країні мрій". Минулого року були на джазовому фестивалі в Коктебелі.
Р.С.: Я слухала вас на "Країні мрій". І хоча вам не пощастило з погодою — на ту мить, коли почався ваш виступ, вимкнули звук через те, що почалася гроза,— але глядачі не розходилися, бо ваш спів навіть без мікрофонів звучить надзвичайно енергетично. А як вас загалом сприймають?
М.Г.: Взагалі я, мабуть, зараз почну хвалитися. Але нам поки що дуже подобається, як нас сприймають — завжди люди дуже раді і дуже дякують.
Р.С.: Марко, Ви розповідали, що їздили з виступами по Британії. Що це була за поїздка?
М.Г.: Це було в Лондоні. Нас запросив Барбікан-центр, це такий культурний центр, і ми давали десять вистав "Макбет-пролог". Це було надзвичайно почесно, бо з України ще не виступали там театри. І для нас це було надзвичайно важливо, і ми раді, що справилися з цим завданням. Бо всі квитки були викуплені.
Р.С.: Цікаво, як на вашу енергетику реагували британці?
М.Г.: У них був просто культурний шок. Правда, у нас від Британії також.
Р.С.: Які у вас найближчі творчі плани?
М.Г.: Поїздка в Шешори, це фестиваль у Вінницькій області, який відбуватиметься дванадцятогою – чотирнадцятого липня. Там ми плануємо презентувати наш перший студійний альбом, який називається «Ягудки». З подальших планів ми по собі залишили приємний слід у Великобританії і сподіваємося видавати цей самий альбом вже у Лондоні. Нами зацікавилися і сподіваємося, що так воно і буде.